Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ліро 448 про волоки не терпить! — в розпуці скрикнула Целя (Фр.I. . N проволокти см. проволікати. яірово доктйся см. проволікатися. •проволочити1 см. проволікати. «проволочити2, -лочу, -лбчиш с.-х. проборонить, пройороновать. ^проволочитися х см. проволікатися. -проволочитися2, -лочуся, -лбчишся фам. протаскаться [— Брешеш, сучий виродку І — гримнула мати. — Всю ніч проволочився десь, прошвендяв, то й думаєш, що ти є цабе! (Ільч.)]. «провонятися, -няюся, -няєшся фам. провонять. .«проворкотати, -кочу, -кбчеш и проворкотіти, -кочу, -котиш 1) проворковать, разг. проворкотать; (перен.: сказать тихо, невнятно редк. — ещё) пробормотать [В тій хвилі Олекса проворкотав щось крізь сон (Фр.)\ Мати проворкотіла ще щось, але відповіді на те питання не знайшла (Фр.)]\ 2) (о кошке) промурлыкать. «гооворкувати, -кую, -куєш проворковать, разг. проворкотать [—Кохайлику!—ставши близенько, з-за спини стиха проворкувала Роксолана (Ільч.)]. «проворний провбрный [Я люблю проворних, жвавих дівчат, таких, як Соломія (Н.-Лев.)\ Христя витягла жару. — Як же ти його візьмеш? — скрикнув Грицько.. —А до хлопців, не бійсь, проворна, — зло увернув він (Мирн.)\ Проворний, як ведмідь за горобцями (Ном.); Весна ледачого не любить, вона проворного голубить (приказка)]. аїровбрпість, -ності проворность (редк.), проворство [Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість «проворпо нар. проворно [Його чорні очі проворно оглянули хату (Ряб.)]. «роворожйтп, -рожу, -рбжиш проворожить, разг. прогадать. яроворбчатися, -чаюся, -чаєшся разг. проворочаться. проворство проворство, редк. проворность. проворчати, -чу, -чйш разг. проворчать [Сивилла трохи очуняла, Отерла піну на губах І до Енея проворчала Приказ од Феба (Котл.)]. ^провоскований провощённый. провосковувати, -кбвую, -кбвуєш, провоскувати, -кую, -куєш проващивать, провощить. ^провощений провощённый. «мровбщувати, -щую, -щуєш, провощити, -щу, -щиш проващивать, провощить. провоювати см. провойбвувати. провулковий переулочный, разг. проулочный. провулок, -лка переулок, разг. проулок [Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (Сое.)]. провулочок, -чка уменьги. переулочек, разг. проулочек [На якусь мить "з'явився чоловік і одразу зник у провулочку (Шиян)]. «провчати см. проучувати. ^провчителювати, -люю, -люєш проучйтель- ствовать [Він тільки один рік провчителював у школі, як почалася війна з фашистами (Донч.)]. провчити см. проучуватп. провчитися, -чуся, -чйшея проучиться [В череповецькім Олександрі вськім училищі Валерій провчився лише років з півтора (Ільч.)]. пров'язувати, -зую, -зуєш, пров'язати, -в'яжу, -в'яжеш 1) спец. провязывать, провязать; 2) (только соверги.: провести некоторое время за вязанием) провязать. пров'ялений провяленный [Яровизовану або пров'ялену картоплю висаджують у ранні строки в добре угноєний і оброблений грунт (Веч. Київ, 1957, IV)]. пров'ялити см. пров'ялювати. пров'ялитися см. пров'ялюватися. пров'ялювання провяливание [Краще., використовувати її [зелену масу сорго] для годівлі худоби після півтора — двогодинного пров'ялювання в покосах (Соц. тварин., 1956, 3)]. пров'ялювати, -люю, -люєш, пров ялйти, -лю, -лиш провяливать, провялить [Замість яровизації картоплю перед садінням можна також пров'ялювати на сонці, на вітрі (Веч. Київ, 1957, IV)]. пров'ялюватися, -люється, пров'ялитися, -литься 1) провяливаться, провялиться; 2) страд, з. (несоверш.) провяливаться. проґавити, -влю, -виш разг. проворонить, прозевать, дать зевка; (перен. — ещё) упустить; (вследствие рассеянности, невнимательности — ещё) прохлопать, фам. проморгать, шутл. промигать, вулъг. прошляпить; (недосмотреть, охраняя кого-нибудь, что-нибудь) ирон. просторожить; (потерять что-нибудь из-за бездействия) проахать [Але спати більше Гордій не міг. Він боявся щось проґавити, а все необхідно бачити на власні очі (Коп.); Улянка боялася проґавити ту хвилину, коли борсук з розгону вскочить у нору, опиниться в мішку і коли треба буде сіпнути вірьовку (Донч.); Це, братмділо таке: заспокоївся трохи і вже не передовий, а там, дивись, проґавив — і вже сусіди обігнали, вже відстав... (Жур.); Погода: ..Скільки я юнаків на дорогу вивів, а ось рідного сина проґавив... (Корн.)]. прогавкати, -каю, -каєш пролаять [Десь здаля прогавкала незвичайна сирена, і весь натовп захолов у напруженні (Епік)]. прогадувати, -дую, -дуєш, прогадати, -даю, -даєш 1) прогадывать, прогадать; (ошибаться в расчётах, предположениях — ещё) просчитываться, просчитаться; (лишаться преимуществ — ещё) проигрывать, проиграть [— Коротше кажучи, скільки візьмете за роботу? — Хто ж його зна... І матеріал у вас не такий... шалівка занозиста. Коли б бува не прогадати... (Збан.)] Ех, Віро, Віро... Видно, дуже ти прогадала. Коля таки справді оригінальніший за всіх, кого ти знала (Руденко)]; 2) (только соверш.: провести некоторое время в гаданье) прогадать, проворожить; 3) (только соверш.: провести некоторое время в размышлениях) разг. продумать [— Як хоч, — відказала |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)