Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 451 про вати, -дую, -дуєш 1) прокармливать, прокормить; (людей разг. — ещё) питать (уст*), пропитать, прохарчить (только соверги.) [—Я, мамо, — каже Чіпка, — піду в Омель- ник на ярмарок: чи не куплю коняки? —..Тільки — навіщо ти на зиму її купиш? Чим її прогодуємо? (Мирн.)\ Ремесло не коромисло — пліч не відтягне, саме прогодує (приказка)]; 2) (только соверш.: кормить в течение некоторого времени) прокормить [Як зберете Ви яку копійку про чорний день, вона Вас до якого часу прогодує (Мирн.)]. ^ прогодбвуватися, -довуюся, -дбвуєшся, прогодуватися, -дуюся, -дуєшся прокармливаться, прокормиться; питаться; пропитаться; прохарчиться [Цим звіром не прогодуєшся, коли хліба і масла або хоч ведмежатини не матимеш (Трубл.)]. Ср. нро- годбвувати 1. прогодування прокормление, разг. прокорм; пропитание. Ср. прогодбвуватн 1. прогодувати см. прогодбвуватн. прогодуватися см. прогодбвуватися. прогойдати, -даю. -даєш прокачать. прогойдатися, -даюся, -даєшся прокачаться. проголити см. проголювати. проголодатися, -даюся, -даєшся и обл. про- голоднїтися, -ніюся, -нієшся проголодаться [Старець трошки проголодавсь — хіп той буханець (Стор.); Отець і син сіли обідати: троха запізнили і проголоднілися (фр.)і , проголодувати, -дую, -дуєш проголодать. проголосити см. проголошувати. проголосувати, -сую, -суєш проголосовать [Все доросле населення нашої держави проголосувало за мир (Літ. газ., 1950, VIII)]. проголошений провозглашённый; провозвещённый [Возз'єднання України з Росією було всенародно проголошене 8 A8х січня 1654 року на Раді в м. Переяславі (Тези про 300-річчя)]. Ср. проголошувати. проголошення провозглашение; провозвещение [Проголошення Радянською владою рівності і суверенності народів Росії відіграло величезну роль в об'єднанні і згуртуванні раніше пригноблених народів навколо Радянської Росії (Іст. Укр. РСР); В повісті «Людина» Кобилянська висловила протест проти рабського становища жінки в умовах капіталістичного ладу, виступила з проголошенням віри у світлі ідеали людини (Іст. укр. літ.)]. Ср. проголошувати. проголошуваний провозглашаемый; провозвещаемый. Ср. проголошувати. проголошування провозглашение. проголошувати, -шую, -шуєш, проголосити, -лошу, -лбсиш провозглашать, провозгласить; (объявлять о чём-нибудь торж.—ещё) провозвещать, провозвестить [Знову співали хором, знову проголошували різні тости, часто лунали оплески (Гур.)\ Люди вітали одне одного, обіймались, шаленіючи від захоплення, проголошували хвалу народно- визвольній армії (Гонч.); Тільки Радянська влада відкрито проголосила право всіх 29* націй на самовизначення аж до повного відокремлення від Росії (Сталін)]. проголошуватися, -шується страд, а. провозглашаться; провозвещаться [Не було в світі країни, в якій би так ясно проголошувались і так повно здійснювалися високі принципи рівноправності і дружби народів, як у нашому Радянському Союзі (Літ. газ., 1949, VI)]. Ср. проголошувати. проголювати, -люю, -люсш, проголити, -голю, -голиш пробривать, пробрить. прогомоніти, -ню, -нйш разг. 1) проговорить, пробеседовать [Тієї неспокійної ночі вони так і прогомоніли до самого ранку (Чорн.)]', 2) (сказать тихо) редк. пробормотать [— Совість... совість... — глухо прогомонів він (Стор.)]. прогони, -нів ист. прогоны, прогонные [деньги] [— Коней, голубчику. — А подорожня, чи пак одкритий лист, є? — Подав йому одкритий лист, він подививсь, і зараз прогони вищитав — такий спритний! (Стор,)]. прогонистий разг. размашистый; (о дереве — чаще) развесистый [Білий сніг так само слався, скільки очі бачать навколо. Такі ж прогонисті далі губляться десь аж на обрії (Ле)', Високий прогонистий дуб, ..виняткової будівельної стрункості, гордовито підносився над низькорослими гіллястими в'язами (перекл. з Шолохова)]. прогбнити см. проганяти1. прогонич болт [у ставен] [Пані Наталя поторсала залізні прогоничі од віконниць, поправила гайки (Коцюб.)]. прогонка техн. прогонка. прогоновий (относящийся к пролёту моста, арки) пролётный. прогбнювати, -ііюю, -нюєіп см. проганяти1. прогорати, -раю, -раєш см. прогоряти. прогорілий прогоревший, разг. прогорелый. прогоріти см. прогоряти. прогорлати, -лаю, -ласщ разг. проорать, прогорланить [Воля! Анрі-Жак жахливим голосом прогорлав «Марсельєзу», вперше відчувши її якості (Янов.)]. прогортати, -таю, -таєш, прогорнути, -горну, -горнеш 1) прогребать, прогрести [На велику силу Пріська з Христею одхилили двері, прогортаючи руками сніг (Мирн.)', Наче хвиля рілля — Хоч веслом прогорни. Це колгоспна земля — Наші славні лани (Воронько)]', 2) (отодвигая в разные стороны, разъединять) разг. раздвигать, раздвинуть [Пливу човником, прогортаючи верховіття лози (Коп.)\ .Він ті кущі потихеньку прогорнув — сидить дівчина на лавочці (Вовч.)]. нрогорювати, -рюю, -рюєш прогоревать [Проторговала ще скільки літ сама з малим Тишком (Вовч.)]. прогоряти, -ряю, -ряєш, прогоріти, -рю» -рйш прям., перен. прогорать, прогореть [Я сів ненароком на жарину.., а штани й прогоріли (Збан.)', Якось на гастролях у Москві театр Суслова прогорів і мусив, ліквідуватися (Минуле укр. театру)]. прогосподарювати, -рюю, -рюєш 1) похозяйничать; ) разг. потерять хозяйничая; (раздать^ израсходовать не по-хозяйски) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)