Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 462 про прозаїчний прозаический; (свойственный прозе, непоэтичный, лишённый возвышенности — ещё) прозаичный [Любима форма, в яку * Франко одягає свої прозаїчні твори, — це короткі оповідання (Коцюб.); У б и й- батько: Яке ж це питання, що так полонило вас? Ярчук: Дуже прозаїчне: я не маю де ночувати (Мик.)\ Він слухав жінчині сни, прозаїчні, скучні, як дійсність (Коцюб.)]. прозаїчність, -ності прозаичность* прозаїчно нар. прозаически; прозаично [Слово це [учитись на «відмінно»! Ніяк не прозаїчно продзвеніло, — І ми малій ораторці плескали Від серця щирого... (Рил.)]. Ср. прозаїчний. проза ставляти, -ляю, -ляєш разг. прозакладывать. прозваний прозванный [Стояв перед ним батько, водовоз із містечка на Полтавщині, прозваний на вулиці — Журавель (Коп.)]. прозвання прозвание [У вдовиці був син, дитина єдина, і звали того сина Іван; а на прозвання Кармель (Вовч.)]. прозвати см. прозивати. прозватися см. прозиватися. прозвисько, прозвище обл. прозвище [Юрко вже й прозвисько для нього знайшов — «ІІюх»г.(Яозл.); Романка віддали в економію за писарчука, і він дуже чванився новим прозвищем (Коцюб.)]. прозвучати, -чйть прозвучать [Ґірозвучав сигнал — і поруч з комбайном з'явився грузовик (Донч.); Теличко розреготався: видно, Сагайдина скарга прозвучала для нього зовсім комічно (Гонч.)]. прозектор, -ра спец. прозектор. прозекторство мед. прозекторство. прозекторська 1) прил. см. прозекторський; 2) (род. прозекторської) сущ. мед. прозекторская [На тихому березі неподалік від нашої прозекторської стоїть зенітна батарея (перекл. з Інбер)]і прозекторський мед. прозекторский. прозектура мед. прозектура. прозелень, -ні прозелень [Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (Горд.); В прозелені очей Стадницького блиснула злоба (Ст.)\. прозеліт книжн. прозелйт. прозелітизм, -му книжн. прозелитизм. прозелітка книжн. прозелитка [Коли черниці зауважили, що в Гликери прокидається приязнь до їхньої прозелітки, до панни Кармели, ..стара уніатка несподівано зникла (Ільч.)]. прозелітський книжн. прозелитский. прозенхіма бот. прозенхима. прозиваний прозываемый [Згадала Одарка давню казку, про якогось дяка Запоріжжя, пиворізом прозиваного серед" ченців прозивати, -ваю, -ваєш, прозвати, -ву, -веш прозывать, прозвать [Семен дуже любив свою неньку — стару Наумиху, як її прозивали на селі (Коцюб.); В Катерини набродився син, а в Устини — дочка. Тоді вони в жарт і прозвали себе свахами форн.)\. прозиватися, -ваюся, -ваєшся, прозватися, -вуся, -вешся прозываться, прозваться [К о- ш о в и й: ..Віднині Довбнею ти будеш прозиватись. Так і запишемо тебе до куреня ^Корн.)]. прозивний книжн. нарицательный [Цей твір [«Не називаючи прізвищ» В. Минка} допоміг боротьбі проти стиляг, міщан. Імена Поеми, Діани, Поцілуйка стали прозивними (Мист.у 1957у 5)]. прозимувати, -мую, -муєш прозимовать [Знов пішла по людях. Де пролітую, де прозимую (Барв.)]. прозирання проникание, проникновение; проницание, созерцание; прозрение; провидение. Ср. прозирати 2. прозирати, -раю, -раєш, прозирнути, -ну, -нёш 1) проглядывать, проглянуть; (виднеться сквозь что-нибудь у замечаться — ещё) сквозить, засквозить [Лиш де-де сонце прозирне крізь груди важких хмар (Фр.)\ Юнак злякано роздивлявся навкруги. Рішучість, що прозирнула в рухах,-знову завмерла в ту ж мить (Ле); Розвиднялося. Крізь чорну паперову маскувальну штору прозирав світанок (перекл. з Казакевича)]; 2) (перен.: вдумываясь, понимать суть чего-нибудь, разбираться в чём-нибудь) проникать, проникнуть, (только несоверш.) уст. проницать, созерцать; (разгадывать уст. — ещё) прозревать, прозреть; (только несоверш.: мысленно представлять себе будущее рит. — ещё) провидеть [У повісті «Наймичка» Шевченко виявив себе не тільки видатним художником, обличителем- гуманістом, а и великим мислителем, який * прозирав у далеке майбутнє, мріяв про застосування машин у селянській праці (Іст. укр. літ.); Мусій Завірюха., голос вітрів читає, всі таємниці зростання прозирає, розгадує (Горд.); Дивлюся в далечінь — І крізь руїну й тьму майбутнє прозираю І радість весняну прийдешніх поколінь (Пере.)]. прозівати, -ваю, -ваєш разг. прозевать [—Кажуть, що землю тут ділитимуть, хочу не прозівати свого, — засміялась вона (Гонч.); Як з жнивами прозівав — рік даремно працював (прислів'я)]. прозірливий см. прозорливий. прозірливість см. прозорливість. прозірливо см. прозорливо. прозірний разг. прозрачный [Небо прозірне без краю синіє, В полі зеленому марево мріє... (Щог.)]. прозірний проницаемый (для*взора). прозірність, -ності 1) прозрачность; ср. про* зірний; 2) проницаемость; ср. прозірний. прозірчастий, прозорчастий, прозористпй разг. прозрачный} (просвечивающий) сквозной, разг1. прозористый, пррзорчатый, обл. сквозистый [Світання весело віщують солов'ї в прозірчастій імлі (Забіла); І сади, і ставок, і хати були залиті., прозорчастим, білим, як срібло, світом (Н.-Лев.); А хмари, худі, біляві та прозірчастіг ліниво волоклися з заходу (Фр.)]. прознавати, -паю, -наєш, прознати, -наю, -наші разг. проведывать, проведать, (реже) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)