Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 509 яро [птахам] царювати? ..Оте головате опудало, ота криводзюба просторіка, що й слова по- людськи не вміє сказати! (Фр.)]; 2) (глупый, несообразительный человек) редк. простофиля. просторікання см. просторікування. лросторікати см. просторікувати. «росторГкування, просторікання разг. разглагольствование; многословие; уст., ирон. многоглаголание [Слухаючи Лобатого, його не зовсім тверезе просторікування, Дьяконов мовби поринув у важку, чадливу атмосферу денікінських часів (Гонч.)]. просторікувати, -кую, -куєш и просторікати, -каю, -каєш разе, разглагольствовать, фам. рассусоливать; (перен. фам. — ещё) размусоливать, ирон. редк. растекаться [—Швидше лагодься, — нетерпляче підгонила Мар- гіт човняра, —г Бачиш, вітер який розгу люється... Хвиля росте! — Що мені вітер, що мені хвиля, — добродушно просторікував Шандор (Гонч.); Де взявсь Будяк, на пригорку розцвівся, Пишається, неначе пан, І просторікать заходився [Гл.)]. просторікуватий разг. многоречивый, пространный. просторікуватість, -тості разг. многоречивость, пространность [Вся принадність образів Яновського полягає в тому, що вони., не схематичні тіні бійців революції, а живі колоритні постаті.. Так, хитрість, удаване дивацтво, просторікуватість Семка — це своєрідний засіб боротьби з ворогом (Рад. літер., 1958, 5)]. просторікувато нар. разг. многоречиво, пространно [Він говорив просторікувато, але якось мляво, з великими паузами (перекл. з Горького)]. просторінь, -роні пространство [Ж у р а- в є л ь: 3 того часу, як у тебе відкрився талант, ти страшенно потовщав і намагаєшся зайняти своєю персоною всю просторінь (Мик.)], просторість, -рості просторность; обширность; пространность; вместительность, поместительность [Так почувала себе Христя серед широкої просторості степу, серед теплого польового повітря (Мирн.)]. Ср. просторий. просторічний линго. просторечный. просторіччя лингв, просторечие [Пушкін старанно збирав і записував пісні, казки і уважно прислухався до народного просторіччя (Вісник АН УРСР, 1949, 6)]. просторішати, -шає становиться просторнее [Меншало на березі куренів, просторішало біля води (Гонч.)]. ?іросторіше сравч. ст. 1) прил. см. просторіший; 2) нар. просторнее; обширнее; пространнее; вместительнее, поместительнее [Просторіше стало по доріжках, вільніше і коло вокзалу... (Мирц.)\; ер. просторий. просторіший сравн. ст. более просторный; более обширный; более пространный; более вместительный, более поместительный [Далі ми, набравшись досвіду, стали будувати кращі й просторіші хати (Рад. Укр., 1946, НІ)]. Ср. просторий. просторо предик, просторно; (об условиях жизни и т. п.) привольно [У підводному кораблі було не дуже просторо (Тру6л.)\ Просторо нам, друзі, іти по землі Від того величного ранку, Як залпи «Аврори» в балтійській імлі Розвіяли ніч до останку (Мас.)]. просторовий пространственный ІДля математики характерне те, що вона абстрагується від специфічних для даного кола явищ особливостей і вивчає тільки просторові форми і кількісні відношення до цих явищ (Вісник АН УРСР, 1959, 11)]; ~вий блок техн. пространственный блок [Цінною є пропозиція про застосування несучих просторових блоків (Рад. Укр., 1959, VIII)]; ~ва ізоляція спец. пространственная изоляция; ~ва назва лингв, пространственное название (наименование) [Серед просторових назв є багато таких, що означають хоч і конкретний, але нечітко окреслений щодо обсягу простір (Курс укр. мови)]. просторовість, -вості пространственность. просторово нар. пространственно. просторожити, -жу, -жйш просторожить. простосердий, (реже) простосердний простосердечный [Марино простосерда! Нащо ти Із рідних лук рокована піти До панських озолочених покоїв? (Рил.)]. простосердість, -дості, (реже) простосердність", -ності простосердечие. простосердний см. простосердий. простосердність см. простосердість. простосердо, (реже) простосердно нар, простосердечно. простосердя простосердечие [Це було сказано з таким дитячим простосердям, що директор машинно-тракторної станції широко посміхнувся (Донч.)]. простота простота; незатейливость, незамысловатость, неприхотливость, бесхитростность; безыскусственность; непринуждённость; невзыскательность [Пушкінська ясність, пушкінська простота завжди непереможно вабили мене (Рил.); 1 раптом деревця Згадався тихий шум: під ним старий Аксаков Уперше нам розкривсь у милій простоті , (Рил.); Його дивувала простота взаємин між радянськими моряками, незалежно від їх службового стану (Трубл.)]; з сердечної ^тй но простоте сердечной; свята ^та разг. святая простота. Ср. простий 1. простоювати, -тоюю, -тоюеш, простояти, -тою, -тоїш 1) простаивать, простоять; (только несоверш.: стоять, пережидая что- нибудь, укрываясь от чего-нибудь и т. п.) отстаиваться [Вони простоюють біля цямрин гуртками й гомонять допізна (Туд.)\ —По машинах, — сказав бригадир, — механізми простоюють! (Янов.); Обидва хлопці вранці похвалилися: — У нас жодний поїзд на стоянці не простоїть зайвий час! (Забіла)]; 2) (стоянием повреждать, портить и т. п.) разг. простаивать, простоять [—Ні, хоч постій трохи. — Боюсь ноги простояти ірт.)]. прострація книжн. прострация [Мій мозок неохоче* притомнів, переборюючи сон. По- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)