Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 5 10 про волі виринав я з прострації, поволі відроджувалася й відмолоджувалася моя свідомість (Смол.)]. пристрелений, редк. простріленин простреленный [Прострелену шинель і зірку п'ятикутну Залишимо синам як гордий заповіт (Дмитр.); Колісник хитнувся, мов прострілений (Мирн.)]. Ср. прострілювати1 1. прострелити см. прострілювати1. простригати, -гаю, -гаєш, простригти, -рижу, -рнжёш простригать, простричь. простріл, -лу 1) мед. прострел; 2) спец. прострел. прострілений см. прострелений. прострілювати1, -люю, -люєш, прострелити и редк. нрострїлити, -лю, -лиш 1) простреливать, прострелить [Незабаром стріла арбалета прострелила великого ската (Веч. Київ у 1957, XII); П рострі лив би я вас з лука, — Та з лука не палко (Руд.)]\ 2) (только несоверш.: подвергать обстрелу какой-нибудь участок, пространство) простреливать [— Ворог так густо прострілює підходи до лінії своєї оборони, — сказав майор, — що розвідників з цього боку аж ніяк не чекає. Але ви пройдете (Багм.)]. прострілювати2, -люю, -люєш, простріляти, -ляю, -ляєш 1) (проверять в стрельбе новое ружьё и т. п.) простреливать, прострелять; 2) (только соверги.: стрелять в течение некоторого времени) прострелять. прострілюватися, -люється страд, з. простреливаться [Марчук: В яру розкидані протипіхотні міни... Спартак: А горб вогнем прострілюється шквальним (Дмитр.)]. простріляний прострелянный. ~Ср. прострілювати2 1. простріляти см. прострілювати2. простромити см. простромлювати. простромитися см. простромлюватися. простромлювати, -люю, -люєш, простромити, -ромлю, -рбмиш 1) протыкать, проткнуть, пронзать, пронзить [От-от бугай настигне; от-от простромить рогом наскрізь Максимову спину... (Мирн.)]; 2) (продвигать сквозь что-нибудь, во что- нибудь) разг. просовывать, просунуть [До кабінету, як щур, у відхилені двері простромив голову прилизаний чоловік (Головко)]. простромлюватися, -лююся, -люєшся, простромитися, -ромлюся, -рбмншся разг. 1) пронзаться, пронзиться [Очі вперто простромились крізь промережану патьоками росу на шибках (Ле)\\ 2) просовываться, просунуться [Відчинилися двері, і, перегнувшись, простромилася половина Ахмет-бая (Ле)]; 3) страд, з. (несоверш.) протыкаться, пронзаться; просовываться. Ср. простромлювати 1 — 2. прострочений1 простроченный [Іван Глущук стояв унизу. Він бачив перед собою лише широку підошву, прострочену в два ряди мідними цвяхами (Чорн.)', Школа була дерев'яна, кулеметними чергами стіни її були прострочені, як решето (Шер.)]. Ср. прострочувати1. прострочений2 просроченный [Волосний писар: А которий вже місяць у вас паш- порт прострочений? (Кроп.)]. Ср. прострочувати2. прострочення просрочка [Прострочення виконання з боку боржника зобов'язує його відшкодувати кредиторові збитки, завдані простроченням (Цивіл. кодекс УРСР)]. Ср. прострочувати2. прострочити см. прострочувати2. прострочити см. прострочувати1. прострочування просрочка. Ср. прострочувати2. прострочувати1, -чую, -чуєш, прострочити у -рочу, -рочиш спец., перен. прострачивать, прострочить [І шва не прострочу, петлі не обметаю! (Шер.)'4 Кулеметні черги прострочували тишу (Пере.)]. прострочувати2, -чую, -чуєш, прострочитиг -чу, -чиш (пропускать установленный, назначенный срок) просрочивать, просрочить [Поштар: Я вже третій день з города. Поспішаю оце, щрб сьогодні на ніч вернуться, — прострочив трохи (Тоб.)]. простругати см. простругувати. простругування спец. простружка. простругувати, -гую, -гусш, простругати (простружу, простружеш и простругаю, простругаєш) прострагивать, прострогать, простругивать, простругать [Невольники простругали доріжку, посипали її піском (Н.-Лев.)]. простружка спец. простружка. простувати, -тую, -туєш 1) шагать, торж. шествовать; (непосредственно за кем-нибудь —* еи{ё) следовать; (идти куда-нибудь} направляться; (быстро — ещё) устремляться, уст. стремиться [Убік від шляху простував кудись підрозділ піхоти (Панч)\ Простує Євмен Петрович до стола президії, і високо піднесена в нього голова (Вишня)', Явдоха і Галя ведуть під руки Петра..; за ними простує Грицько (Мирн.); Треба йти. Іванко простує до галявини і, сховавшись за деревом, чекає (Хижн.); Броненосець «Потьомкін» із Одеси простував до східних берегів Чорного моря (Панч); Каргат справив на юнака враження людини, яка., знає, чого їй треба, і вперто простує до своєї мети (Шовк.)]; хто [д^же] ^тує, топ дома не ночує погов. кто прямо ездит, дома не ночует; 2) (делать прямым что-нибудь согнутое) обл. распрямлять, разгибать [Як сонце втомлялось і од вершечка слави спускалось униз, тіні помалу і обережно простували скорчені члени, росли і лізли все далі та далі (Коцюб.)]; 0 горбатого ~тує могила погов. горбатого могила исправит [Горбатого простує могила, а злобливого дубина (приказка)]. простуватий разг. простоватый [Нефедов несподівано посміхнувся, і від цього обличчя його набуло лагідного і трохи простуватого виразу (перекл. з Волошина)]. простуватнея, -туюся, -туєшся распрямляться, разгибаться [Дідусі бадьоро просту ються, а молодь ніг під собою не чує (СтедЗ.)]. Ср. простувати 2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)