Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лус 557 пус пустинний. На горизонті за бухтою теж не виднілося жодного диму (Смол.)]\ 2) редк. пустыннический [Вже сам його [Вишенсь- кого] вихід на пустинне життя і потім його недовгий побут на Русі були вчинки, що доказували його життєву незалежність і горожанську відвагу (Фр.)] пустинник пустынник, уст. отшельник, пустынножитель [І полилася протягла дивовижна мелодія, сповнена тоскною одноманітністю пустинь і містичним екстазом пустинників (Тулуб); Вернидуб: Будеш в Парижі бігати?.. Т а н я: Буду.. Ех, жаль, що ти не їдеш. Вигадав (зітхає) в пустиню. Теж — пустинник... (Коч.)]. пустинництво уст. отшельничество, пустынножительство. пустинниця пустынница; отшельница, пустын- ножйтельница. Ср. пустинник. пустинницький пустыннический; отшельнический. Ср. пустинник. пустинно нар. пустынно [В сквері теж було пустинно й холодно (Ільч.)]. пустиня 1) пустыня [Заграло та й ущухло Червоне море, висохло, й осталась безрадісна пустиня після нього (Л. Укр.); 1 в шумнім місті, і в пустині Тебе не раз я спом'яну (Рил.)]; глас вопіющого в ~ні см. вопіющий; 2) обл. пустырь [Було воно [віконце] над землею і виходило на пустиню, засмічену, колючим бур'яном зарослу (Вас.)]] 3) (упадок, заброшенность) обл. запустение [Біднота, пустиня, голодні дикі собаки — все те так вразило Яся, що він трохи не гукнув до погонича: «Вертайся назад кіньми!» (Н.-Лев.)]. пустинь, -ні уст. пустынь, обл. пустыня; Китаївська ~нь геогр. Китаевская пустынь. пустир, -ря пустырь [Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто, (іПер.); Н є с м і я н: Стривайте, я не закінчив. Отак зводиться будинок за будинком, наче наступає армія на пустирі та старосвітські халупи.. (Дмитр.)]. пустирище разг. пустырь [Незабаром хлопці, вив'юнившись крізь натовп, опинились на широкому піскуватому пустирищі (Гонч.)]. пустити см. пускати. пуститися см. пускатися. пустище пустошь [Відновлюють ліс на вирубках, згарищах та пустищах як заходами сприяння природному лісовідновленню, так і посівом та садінням лісу (Колг. вироби, енцикл.)]. пустісінький разг. 1) совершенно пустбй [Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром (Греб.); Прийшов, аж хата пустісінька, і духа нікого нема, і кілочком заткнута (Квітка)]; 2) совершенно пустбй, пустейший (редк.); [совершенно] пустякбвыи; плёвый [Але якщо ви скажете, що кожний даний страйк — безпосередній крок до соціалістичної революції, то ви скажете пустісіньку фразу (Ленін)]; це для мене ~ка справа для меня что плёвое дело. Ср. пустий 1Т2. пустісінько нар. разг. совершенно пусто [У самих шинках пустісінько; шинкар дріма собі на лаві, бо нікогісінько (Квітка)]. пустіти, -тїе и пустішати, -шае пустеть [Цілі села пустіли — вимирали, цілі родини щезали зо світу, як віск на вогні (Фр.)]. пустка 1) опустевшее жильё; пустующий дом, необитаемый дом [Трохи осторонь від села теперішнього, нового, ми побачили мертву, забуту вулицю, — два ряди напівзогнилих землянок-пусток (Вологи.); Не веселим привітом, не теплом та радістю стріла Уласа його хата; вона дихнула на нього холодом пустки (Мирн.)]; стойти ~кою пустовать [Два роки вона [хата] стояла пусткою, ніхто в ній не жив (Куч.)]; 2) (невозделанный, незаселённый участок земли) пустошь; (запущенный — ещё) пу стырь [Там, де стояли будівлі, слалась рівна пустка (Козач.); Парторг Жуков розповідав гостям, як садили ці крислаті деревця в сорок п'ятому році методом народної будови на пустці (Козач.)]; 3) (ничем не заполненное пространство и перен.) пустота; (упадок, заброшенность) запустение [— Мусію! Ти там? — Чудно падає голос в околишню пустку і без одповіді гине (Коцюб.); Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий.. В голові пустка... В грудях пустка (Коцюб.); Тоді так само шахти були затоплені, на Криворіжжі панувала пустка, а десь біля моря ще гриміли гармати відступаючих інтервентів (Гур.)]; дихнуло ~кою повеяло запустением [Якоюсь пусткою дихнуло на капітана від тих обшарпаних, порожніх зал (Ф^р.)]. пусто предик, пусто [Навкруги було тихо й пусто (Коцюб.); В голові и у серці в нього було зовсім пусто (Фр.)]; 0 говорити ~то разг. уст. говорить пустяки, говорить ерунду [— Посіяв я пшениченьку рідко. — Говориш ти, козаченьку, пусто: зійде твоя пшениченька густо (Метл.)] пустобрёх раза пустобрёх [—І де у нього беруться слова, — дивувався моторист, — наче шовкові стрічки тягне з рота. Фокусник. Пустобрех! (Воаош.)]. пустовщйна разг. пустошь [Ф о р к і ада: Не рік, не два гуляло пустовщиною Міжгір'я, що лежить від Спарти к півночі (перекл. Лукаша)]. пустоголовий разг. пустоголовый [— Полаяти б їх треба, — порадив Бовдюг, — от вони й повискакують. Не люблять пустоголові пани доброї лайки (Довж.)]. пустограк разг, пустобрёх. пустодзвін, -вона разг. пустозвбн [Нехай же пустодзвони Бряжчать іржавим мотлохом своїм, В три пальці свистом пісню зустрічають, За шумом бурі, за ясним вогнем Нічного бою — їх ніхто не чує! (Пере.)]. пустодзвонний разг. пустозвонный. нустодзвопність, -ності разг. пустозвбнство. пустодомок, -мка разг. пустодом. пустозерність, -ності пустозёрность [Оранжеві личинки просяного комарика живуть у колосках проса, спричиняючи пустозерність (Колг. вироби, енцикл.)]. пустомеля разг. пустомеля, пустослбв, пусто- 55—36 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)