Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пус 559 пут [Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по луках.., то пустошили рожеві й жасминові кущики в садку (Л. Укр.)]. пустошитися, -шуся, -шишся 1) разоряться [Проводжали їх кріпаки, радіючи, що панські добра пустошаться й що незабаром усе те буде їх (Мирн.); Одрадяни все далі та далі нищіли-пустошилися: тини осувалися — нічим їх городити, хати старіли, кривилися — нічим полагодити (Мирн.)]; 2) страд, в. опустошаться; разоряться; ср. пустошити. пустошовка строит, пустошбвка. пустощі, -щів шалости, (реже ед. ч.) шалость; баловство (ед ч.); проказы, озорство (ед.ч.), дурачества, (реже ед. ч.) дурачество [Трави, мої трави, ви густі, шовкові, вітер ваші коси в пустощах не рве (Сос); Здавалось, приголубив би Волю батько, без сліду зникла б і хлоп'яча зухвалість, і всі пустощі, й удавана брутальність (Ільч.); Цілий вечір вони реготались з тих пустощів, які встругнули гусари на місті (Н.-Лев.)]; ~щ\ пера шалости пера; школярські ~щі школьничество. Ср. пустувати1 1. пустування шалости; баловство; проказы, озорство, дурачества; ребячество [Сей Кор- раді знаменитий на всю гімназію своїм пустуванням (Л. Укр.); 3 чарівною щирістю, лукавим пустуванням і витонченою комедійністю виконала вона «Класичні варіації» Обера (Літ. газ., 1968, VI/)]. Ср. пустувати х 1. пустувати *, -тую, -туєш 1) шалить, разг баловаться, баловать, дурить; (вертеться разг. — ещё) егозить; (время от времени — ещё) пошаливать; (веселясь, причинять неприятности разг. — ещё) проказить, проказничать, бедокурить, озорничать, дурачиться; (о взрослых — ещё) ребячиться ІОце, було, її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (Н.-Лев.); Це була хороша ланка, тільки іноді хлопці любили пустувати (Коп.у, Жабі пустувала, бризкалась водою, плавала по мілкому і, мов мале дитя, лопотіла по воді ногами (Досв.)];~ти, як школярі шалить (резвиться и т. д.) по-школьнически, школьничать; 2) (развлекаться) забавляться; (пользуясь чем-нибудь для игры — ещё) играть, обл. играться; (находясь всё время в движении) резвиться; (вести легкомысленный образ жизни) разг. повесничать, шалопайничать [І поруч верескливо пустували діти, мало не потрапляючи під коней і під повозки (Тулуб)', То посидить коло його, Руку поцілує, То усами страшенними Сивими пустує (Шевч.); На шляху безтурботно пустували горобці (Риб.); Отак царевичі живуть, Пустуючи на світі (Шевч.)]. пустувати2, -тує (быть пустым, не занятым) пустовать [В баби Зіньки пустувала противна хата через сіни (Н.-Лев.); Шинок ніколи не пустує: то той, то другий... (Мирн.); Даремне пустус земля. Не стало кріпацтва — нікому орати (Мирн.)]. пустуватий пустоватый. пустула 1) мед. пустула; 2) бот. цустула [На уражених листках і стеблах, а також на колосках утворюються іржаво-бурі пустули у вигляді дрібних пухирців, які, розтріскуючись, розсівають спори (Колг. вироби, енцикл.)]. пустун, -на 1) шалун; баловник, (реже) баловень; егоза; проказник, бедокур, озорник; (сорванец разг. — ещё) пострел, ласк. пострелёнок; (хитрец — преим. о ребёнке) плутишка [Стрибали отак пустуни, стрибали — і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (Козл.)\ Під вікнами кружить сухий лист, аж курить, і увижається в імлі, що на вітах сидять, вимазавшись у сажу, пустуни, зривають сухе з дерев листя і пускають за вітром естафети (Вас); — Що ти робиш? — схаменувшись, накинулись на Маковея командири. —Я хотів дострелити он туди, — сміючись показував пустун рукою вшру (Гонч.)]\ 2) разг. игрун; повеса, шалопаи. Ср. пустувати1 1 — 2. пустунка, пустуха 1) шалунья; баловница; егоза; проказница, бедокурка, озорница; плутовка [В нашім купе їдуть сільська вчителька, її донька, білява життєрадісна пустунка, і службовець якогось страхового бюро (Гонч.); Воєвода говорив, дивлячись тільки собі під ноги. Здавалося,,що мислі ці прийшли йому давно, та розгубив він їх і зараз старанно визбирує, як скарана пустуха намисто (Ле)]; 2) игрунья; резвунья, резвушка; повеса, шалопайка [Інколи вгорі пробігала білочка, і тоді вниз сіявся сріблястим пилом збитий з гілок сухий сніг. Герман спинявся і до хрипоти гавкав на малу лісову пустуху (Збан.)]. Ср. пустун 1—2 и пустувати1 1 — 2. пустунчик ласк. разг. баловень [— Нема чого йти додому, — думав пустунчик, — отець, напевно, уб'є на смзрть. Утечу найліпше до вуйка (Нов.)]. пустуха см. пустунка. нута (род. пут) нуты; (ед. ч. путо — только прям. редк. — ещё) путо; (для связывания передних ног пасущейся лошади спец. — ещё) путлище; (только перен. — ещё) оковы, цени, поэз. уст. узы [Ось ми коням познімали Мокрі пута з ніг (Фр.); Денис Середа увійшов до кімнати, наче Спутаний важкими путами (Дм. Ведз.); Па леваді форкає коняка і брязкає заліз ним путом... (Коцюб.); Закували коваля Єгора жандарми у залізні пута та й погнали етапом (Цюпа); Д.-Ж у а н: ..Вірте, донно Анно: той тільки вільний від громадських пут, кого громада кине гегь від себе (Л. Укр.); Привіт Болгарії, що пута вікові В священній боротьбі розбила вщент, навіки..! (Рил.)]; ~та Гіменея узы Гименея; скинути ~та рабства сбросить оковы рабства, сбросить цепи рабства, сбросить узы рабства. путати, -таю, -таєш 1) путать, спутывать, треножить, стреноживать [Путати ноги лошатам не можна ні в якому разі (Конярство)]; 2) перен. опутывать [Але там Дем- бровський був. Ах, таточку, якби ви почули, як він говорить! Яким полум'ям бу- * 36 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)