Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
¦пух ,.¦» 562 чиухлий 1) опухший [На крайній підводі сидів русявий парубок з пухлим обличчям (Верш.)]; 2) (жирный, полный и перен.) пухлый [Обідпьої вже доби сама пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Вовч.); Когут.., засунувши руку під жилетку, витяг звідти пухлого гаманця (Цюпа)]; 0 ні за ~лу душу фам. ни за что ни про что [3 а- л і т а й к о: Ех, і становище. Гірше за губернаторське.. Погибну я ні за пухлу душу (Мик.)]; чорта ^лого фам. чёрта с два [Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся!.. (Коцюб.)]. пухлина опухоль [Біль улягся, І пухлина з руки зійшла помалу (Фр.)]; з л о я к і с- н а ^на мед. злокачественная опухоль [Можна, наприклад, згадати., ультразвуковий діагностичний апарат, який використовують для виявлення ранніх стадій злоякісних пухлин (Наука і життя, 1959, 3)]. пухлинний опухолевый [Пухлинні клітини мали круглу або полігональну форму (Мед. ж., 1949, XIX, 1)]; ^ на хвороба мед. опухолевая болезнь [За останні роки у вивченні пухлинної хвороби сталися істотні зрушення, що намічають деякі шляхи розв'язання цієї проблеми (Фізіол. ж., 1956, II, 1)\. пухлість, -лості 1) опухлость; 2) пухлость. Ср. пухлий 1—2. пухлявий разг. пухлявый. нухнавенький см. пухнатенький. пухнавий см. пухнатий. пухнавість см. пухнатість. пухнастенький см. пухнатенький. пухнастий см. пухнатий. пухнастість см. пухнатість. пухнатенький, пухнастенький, (реже) пух- навенький ласк. разг. \\ пушистенький; пышненький [Валентина Миколаївна справді нагадувала пухнастеньку, теплу, золотаву, заклопотану бджілку (Коп.); Слас- тьоночки плачуть, Пухнатенькі, рум'яненькі, Самі у рот скачуть (Гл.)]; 2) полненький. Ср. пухнатий 1—2. пухнатий, пухнастий, (реже) пухнавий 1) пушистый; (о выпеченном тесте и т. п. — ещё) пышный [Він запускав пальці в пухнату вовну (Коцюб.)', Хтось з оркестрантів співав, і голос його, трансформований через мікрофон, нагадував мурликання сірого пухнастого кота (Дмитр.); Спокійна моря даль. Хмарин пухнаві клоччя відбились у воді (Сос); Діти сідають у пухнату мураву (Воронько); Лютий припорошив усе пухнастим інеєм — і дерева, і рами вікон, і чавунні огорожі (Жур.); Василина.. розв'язала вузлик з пухнастими й засмаглими пиріжками (Вологи.)] ; 2) (жирный) редк. полный [—Він тут сидить і не знає, що для нього готують! — гукала Оля, і сміялися очі у неї, голі пухнаті руки, ямки на щоках (Коцюб.)]. пухнатість, -тості, пухнастість, (реже) пухнавість, -вості 1) пушистость; пышность; 2) полнота. Ср. пухнатий 1—2. пухнути и редк. пухти, -хну, -хнеш пухнуть [Увечері заслао високий Петро — почав пухнути (Вишня)', Дивлюсь, почервонів середній пальчик у дитини, став пухти (Барв.); Щоб я від заздрощів пухнув і по людських головах видирався на гору.. Та будь воно прокляте (Жур.)]; ^ти з голоду пухнуть от голода, разг. пухнуть с голоду [А однорукого, значить, вам не потрібно, правда? Нехай пропадає сам, нехай з голоду пухне сім'я — до того вам діла мало (Шиян)]; 0 голова ~хне перен. разг. голова пухнет [К а н- д и б а: У мене якраз стільки фантазії, що голова пухне (Кори.)]. пуховий пуховый [Після табірних твердих нар солом'яна постіль здавалася їм пуховою периною (Хижн.); Знайомий стукіт у двері. — Ввійдіть, — гукає вчителька, щільно кутаючи плечі в пухову хустку (Донч.); Пухових кіз відбирають за кількістю і якістю пуху (Колг. вироби, енцикл.); Літак пронизав пухову хмаринку і полинув над голубими неоглядними просторами землі (Вологи.)]. пуховик, -ка, уст. редк. пуховиця пуховик [Інакше не лягала спати [графиня], як на двох пуховиках, покладених один на один (Донч.); Хазяїн теплу пуховицю на ліжко стеле (Тер.)]. пуховідокремлювач с.-х. пухоотделйтель [Насіння [бавовнику] пропускають через пуховідокремлювач і знімають з нього пух (Колг. вироби, енцикл.)]. пуховка пуховка [Ганна Іванівна знову сховала своє лпце за пуховкою. Лара не помітила її переможної посмішки (Шовк.)]. пухоїд энт. пухоед. пухокрилі, -лих сущ. орн. пухокрылые. пухонос, -су бот. пухонбс. пухоиосовий бот. пухоносовый. пухоцвіт, -ту бот. (ЕгіапіНиз ригригазсепз) пухоцвёт. пухтн см. пухнути. пухтій, -тія, пухтя разг. увалень. пуць (в значении сказуемого) межд. разг. бух, бац [Дивлюсь — воно [вороненя] угору полетіло Да й пуць на шию барану (Греб.)]. пуцьверінок, -нка прям., перен. обл. птенчик [Схопивши черв'яка, зникала [пташка] з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьверінки (Донч.); Він пестив і голубив своїх пуцьверінків, упивався їх видом, їх голосом, ловив їх перші дитячі усміхи (Фр.)]. пучення пучение. пучечка уменьги. 1) кончик пальца [руки] [Біля розкритого навстіж вікна, чухаючи пучечкою за вухом, погойдувалась на тендітних ногах невеличка мавпа (Ільч.)]; 2) щепотка [І самопал, і пучечку пороху Гриць виміняв за кишенькового ножика (Ткач)]. Ср. пучка 1—2. пучечок, -чка уменьги., ласк. 1) пучочек [На липах уже рясніли пучечки молодого листя (Шиян)]; 2) обл. букетик [Рожеві пучечки, пришпилені на персах і коло плечей, ко- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)