Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
яуч 563 пущ кетливо зміняли однотонність цілого убо- ру (Н.-Лев.)]. пучина пучина [Потопають, гинуть у глибокій пучині кораблі (Шиян); Слава тобі, любомудре, Чеху-слов'янине! Що не дав ти потонути В німецькій пучині Нашій правді (ШевЧі)]\ ~на морська пучина морская. пучйнниіі пучинный. пучка 1) кончик пальца [руки] [А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними І Сказано, у дитини заболить пучка, а в матері серце (Вовч.); Воєвода побачив, що Сюзанна взяла ніжними пучками свій повний келех (Ле)]; 2) (перен.: небольшое количество чего-нибудь сыпучего, взятого тремя пальцами) щепоть, щепотка [Витрусив тоді з кишені махорки пучку й скрутив цигарку [Головко)]] 3) (редк.: три пальца, сложенные концами вместе) щепоть [Як зайшли [дівчата] у вагон, збились, несміливі, і стояли в проході. У кожної в пучці — квиток {Головко)). пучковий пучковый; ~вйй товар пучкб- вый товар. пучкозяброві, -вих сущ. ихт. пучкожаберные. пучкуватий пучковатый. пучність, -ності физ. пучность. пучок, -чка 1) пучок [Циганки були обвішані щітками та пучками веретен (Н.-Лев.); Технічне льняне волокно складається з волокнистих пучків, склеєних у стрічки (Техн. культ.); Раптом кишеньковий ліхтарик пучком сліпучого світла вдарив Якову в очі (Шиян)', Величину цієї [електричної] напруги встановлюють з допомогою електронного пучка (Наука і життя, 1959, б)]; 2) обл. букет [Князь., звелів нарізати великий пучок пахучих троянд (Н.-Лев.)]. пушбол спорт, пушбол. пушення с.-х. рыхление. пушинка, (реже) пушина пушинка [Марія оглянула його гімнастьорку, зняла дві пушинки (Шиян); Хай їй легенько ікнеться, як пушина об пушину торкнеться! (Барв.); На^ вії його сідали пушинки снігу (Янов.)]. пушистий пушистый [Неля мала дуже пушисте, наче шовкове волосся (Вільде); Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим хвостом став лащитись біля її ніг (Шиян); Небо зовсім весняне, хмарки білі, пушисті {Л. Укр.)). пушистість, -тості пушистость. пушити (пушу, пушиш) 1) пашить; (о земле — ещё) рыхлить, взрыхлять [Не можна було без кінця пушити суху землю, яка перетворювалась на гарячий порох (Донч.)]; 2) разг. взбивать [Ляський тим часом підійшов до ліжок і почав мацати матраци. Врешті він вибрав собі бажану постіль і почав пушити (Досв.)\; 3) обл. пучить; вздувать [Мовчанка не пушить, головоньку не сушить і черева не дме (Ном.)]. «ушитися (пушиться) 1) пушиться [Фарт: Щоб їй під ноги славсь квітчастий килим, — Щоб їй долівка скрізь пушилась пухом (перекл. Лукагиа)]; 2) страд, з. пушиться; рыхлиться, взрыхляться; ср. пушити 1. І пушіння спец. пушение. пушка 1) редк. пушка [День і ніч гриміли І з мурів Пушки й самопали (Фр,)]; Обрати, взяти на ^ку фам. брать, взять ^а пушку [Клим з подивом глянув на Байдебуру, подумавши, чи не бере він його, як то кажуть, на пушку своєю таємничою поведінкою (Грим.); — Як це— «нахрапом»? — не зрозуміла Мирослава. — Та ми ж його, отамана гайдамацького, на пушку тоді взяли. Коли б він не таким боягузом був, нічого й не вийшло б (Головко)]; 2) обл. ружьё [І обіцював, що справить йому пушку і топорець зробить (Че- ремш.)]. пушкар, -ря 1) (мастер по изготовлению пушек) воен. ист. пушкарь [— Ти не знаєш, де Сидір живе? .. — Не знаю!.. — одка- зав Лушня.. — Тут є в вас на пивниці пушкарі, мабуть, вони знають... (Мирн.)]; 2) разг. редк. артиллерист, уст. пушк&рь [В бушлатах чорних пушкарі, До краю зморені боями, Ь траві лежали до зорі (Нагн.); Двом пушкарям з обох боків воріт наказано закласти ядра й бути напоготові (Ле)]; 3) обл. [сельский] полицейский [Старий балакав ненастанно, від зубів давно вже перебіг на колишні порядки в горах, на опришків, на пушкарів, що мали гонити за ними {Фр.)]. пушкарський 1) пушкарский; 2) артиллерийский; пушкарский; 3) полицейский. Ср. пушкар 1—3. пушкініана лит. пушкиниана. пушкінізм, -му лит. пушкинизм. пушкініст спец. пушкинист. пушкінознавець, -вця спец. пушкиновед, пушкінозиавство лит. пушкиноведение. пушкінський пушкинский [Пушкінські твори залетіли, як ластівки, у всі трудівницькі хати (Рил.)]. пушок !, -шку уменъш., ласк, пушок [Гафійка стояла міцна, запалена сонцем, з тонким пушком на руках і ногах, мов золота бджілка (Коцюб.); Летів з осокорів білий пушок (Дор.)]; О рильце в~шку перен. разг. рыльце в пуху, рыльце в пушку, пушок 2, -шка (для пудрения) пуховка [Найперше ухопила [Екбаль] пушок з пудрою і швидко-швидко забілила носа (Л. Укр.)]. пушонка спец. пушонка. пушта геогр. пушта [У червонуватому світлі надвечір'я пани з пушти запрягали коней, У фургонах уже сиділи їхні жінки й діти (Скляр.)]. пуща пуща; (густой лес, лесные заросли, — еще) чаща [Підвода за підводою тихо зникали в лісовій пущі (Шер.); Ясь підвівся і почав прощатись. Дами., просили навідуватись до їх в їх сільську пущу (Н.-Лев.)]. пущання см. пущення. пущений пущенный; отпущенный; выпущенный; впущенный; пропущенный; направленный; напущенный; (только о молве, слухе) распущенный [Білокопитий кінь його зірвався з місця й понісся вниз, як з лука пущена стріла (Ле); Приводні паси до верстатів то слабнули, як нущені віж- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)