Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пущ 564 типе ки, то натягувалися до відказу (Войч.)\. Ср. пускати 1. пещення, пущання рел. разг. заговенье [Так по масниці, по пущенню, першого дня посту й вирушив [Свирид] (Коцюб.)\ Помалу втихла страшна буря, що розбурхала тихе від віків сільське життя в те пам'ятне пущання (Фр.)]. пущик орн. обл. сыч [Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики (Л. Укр.)]. пфеніг пфенниг. пхати (пхаю, пхаєш), пхнути, -ну, -неш 1) толкать, толкнуть; (с чего-нибудь — ещё) сталкивать, столкнуть; (сильно и грубо разг. — ещё) пихать, пихнуть, пхать, пхнуть; (исподтишка бить — ещё) совать, сунуть; (давать пинка) разг. пинать, пнуть [Заходить [пан] у чорну пекарню, пхає ногою двері й кричить: — Марино! (Коцюб.); Балабусі хотілось пхнути панка з скелі в воду (Н.-Лев.); На сході почало видніти. Вставала звідтіль якась ясна сила й стіною пхала темряву і всі її страхіття на захід (Вас); В його все була думка вернутися коли-небудь додому, до жінки, до дочки. Та думка одбивала в його охоту завести оселю в далекій стороні й знов пхнула його в бурлацтво (Н.-Лее.); Мене без тебе тільки й діла Що в боки пхають і товчуть (Гл.)]; 2) (небрежно вкладывать, помещать, закладывать куда-нибудь) разг. совать, сунуть; (торопливо разг. — ещё) пихать, пихнуть [Чіпка взяв гроші, ..пхнув у кишеню, зітхнув — і взявся 8а шапку (Мирн.); А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Квітка); Закурений, в окулярах від пилу, він рвучко пхає в зуби ненажерливої машини шершаву, колючу пшеницю (Донч.)]; 0 н є пхай (пхайте) носа до чужого проса погов. не суй (суйте) носа (носу) в чужое просо [Я ..не розумію, чого ви так дуже мішаєтеся в сю справу. Ідіть і пильнуйте свого саду, а не пхайте носа до чужого просаі Розумієте? (Фр.)]; йому горлом пхає фам. у негб из горла прёт [Багач так має, аж йому горлом пхає, а бідняк лиш слинку ковтає (приказка)]. пхатися (пхаюся, пхаєшся), пхнутися, -нуся, -нёшся 1) толкаться, толкнуться (редк.), разг. пихаться (несоверш.); (устремляясь куда-нибудь разг. — ещё) соваться, сунуться [Жінки, як гадюки, вилися кругом його, пхаючись та не даючи одна одній Колісника цілувати (Мирн.); Біля зборні товпились ті, що надійшли пізніше, і пхались у двері (Коцюб.); Держи цабе, то якраз потрапимо в ворота до клуні. Бери цабе! та не пхайся-бо (Н.-Лев.)]; 2) (только несоверш.: проникать, пробираться куда- нибудь) разг. лезть; (перец.: настойчиво, не считаясь ни с чем, добиваться чего-нибудь разг. *— ещё) пролезать, (сильнее) еульг. переть, переться [Хоч би раз само перечитало власний «твір» раніш, ніж пхатися 8 тим до друку! (Л. Укр.); Спав Скирда тепер на долівці біля печі, і в голову пхалися різні думки (Панч); Ти добре зробив, Саво, що приїхав додому. Я не пхаюся до теб& в друзі (Чорн.); І чому б, наприклад, тому Семенові не послужити ще який рік в економії, чого замолоду пхатися в хазяї?.. (Коцюб.)]. пхе межд. разг. фу [Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея (Коцюб.); — Пхе! — сказала Олеся, покуштувавши сухої ніжки (Н.-Лев.)]. пхекати, -каю, -каєш, пхекнути, -ну, -неш разг. фукать, фукнуть [В а с и л и н а: Пхе!.. Сільський учитель! Явдоха: А ти хто? Не пхекай краще! (Тоб.); Ерік розчарована пхекнув, а Макс, за звичкою, нахилив набік голову й винувато посміхнувся (Панч)]. Пхеньян Пхеньян. пхикання хныканье; всхлипывание [— Як тілько не перестане, ..його самого покину дома, — каже дід, котрому вже, видко, обридло пхикання та реви Івасеві (Мирн.)]. Ср. пхикати. пхикати и (реже) пхинькати, -каю, -каєш, пхикнути и (реже) пхинькнути, -ну, -неш 1) хныкать, хныкнуть; (плача — еще) всхлипывать, всхлипнуть; (только несоверш..' ныть разг. — ещё) рюмить [— Жінка йога тоді саме тяжка була отим сміттям, — кивнула Уляна на колиску, де пхинькала маленька дитина (Коцюб.); Устромивши люльку у рот і закривши очі, він [городничий} ще потроху пхикав... (Мирн.); Вона, пхикнувши, як дитина, на яку прикрикнули, замовкла (Вільде); Гупає бубон, пхикає скрипка, і ноги молотять землю (Коцюб.)]; 2) разг. фыркать, фыркнуть [— Ну, як мені, мамо? — Так собі, нічого, на сову схожа,— посміхнулась мати, а донька відразу ображено пхинькнула відкопиленими устами (Ст.)\. пхиць предик, фам. толк [Невістка сплеснула руками, а потім мене пхиць..! (Варе.)]. пхицьнути, -ну, -неш фам. толкнуть, еульг. садануть [Невістка ..як пхицьнула мене замість свого чоловіка \Варв.)\. пхнути см. пхати. пхнутися см. пхатися. пху межд., предик, разг. тьфу [Веретено падає з рук і, вдарившись об землю, розбуджує... — Пху! що це воно справді так сон налягає?.. — промовляє здивована мати (Мирн.); Я спересердя — пху їй у вічі! (Н.-Лее.)]. пхукати, -каю, -каєш, пхукнути, -ну, -неш разг. фукать, фукнуть [А дівчата всі]— так ніби ото бджоли, коли на них димом пхукнути... Голови в плечі повхягали й на карсетки собі дивляться... (Вишня)]. пчих межд. разг. чих. пчихати, -хаю, -хаєш, пчихнути, -ну, -неш разг. чихать, чихнуть [Вони всі так гірко почали пчихати, що аж поплакалися (Мак.); Як одно пчихне, то друге собі ніс обтирав пшениця пшеница [Озима пшениця є дуже добрим попередником для кормових буряків (Колг. Укр., 1957, 1); 3 Денисом спільну |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)