Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Іі'яП 566 в'яс п'яний 1) прил. пьяный [Ще ніколи не вертався Роман додому зовсім п'яний (Н.-Лев.); Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить (Шевч); Повітря було таке п'яне й повне щебетання, що мимохіть бажалось руху, крику, реготу... (Коцюб.); На шляху обізвався п'яний голос, потім сердите гейкання і знову шматок п'яної пісні (Ст.); Увійшовши, він витягся перед городничим, як москаль. — Ти... п'яні твої очії — гукнув на його городничий (Мирн.)]; ^ний як ніч (як х л ю щ, я к дим, у дим), ^ний у д р й з г фам. вдребезги іпьян, пьяный в лоск, мертвецки пьян, мертвецки пьяный, мёртво пьян (уст.), пьян как стелька, пьяный вдрызг [Самосад: А ви теж там [у палаці Герінга] були? Ромодан: Був і камердинера бачив, тільки він лежав у дим п'яний (Корн.)\ П'яний удризг голова, А таки підвів важку розкуйовджену голову й очима ворухнув важко, як двома двопудовими гирями (Головко)]] з ~них очей разг. с пьяных глаз, по пьяной лавочке [— Ну, бий! — Одчепись, сатано! — Ні, бий! ..Та й підставляє лице. Супротивник одсуваеться назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п'яних очей, не креснув зачепа... (Мирн.)]; не зовсім ^ний не совсем пьяный, нар. вполпьяна; п і д *~ну рук^ (руч) под пьяную руку, разг. с пьяных глаз, по пьяной лавочке [Усяке, певно, зна, Що й я колись хрестив, хоча і без кропила, Проклятих пруссаків, тих, що мене хотіли У річці змолоду втопить під п'яну руч (перекл. Рильського)]; 2) (род. п'яного) сущ. пьяный [П'яний якось враз стих, обм'як і звалився тут же коло призьби (Іван.)]. п'япйти, -нить пьянить, опьянять [Міцне вино швидко п'янило, і це сп'яніння було приємним (Шиян); Вже тріщала крига на Дніпрі, і весна п'янила, мов вино (Панч)]. п'яниця пьяница, разг. пьянчуга, уст. ярыга, ярыжка, ярыжник; презр. пропойца, про- поец; (уст,: любящий выпить) питух [Був- то раз собі п'яниця: Все пропив, що тільки мав (Фр.)]\ гіркий ~ця разг. горький пьяница [Це дебелий мужчина, років яа сорок, з ненатурально ясними очима і брезклим обличчям гіркого п'яниці (Янов.)]', непросипущ И/й (страшенний) ~ця разг. беспросыпный (непробудный, беспробудный, отпетый, отъявленный) пьяница. п'янйцышй разг. пьяный [Дехто виводив не своїм голосом якусь п'яницьку пісню (Мирн.)]; ~ка компанія пьяная компания. п'яничка фам. пьянчужка, уст. ярыжка [Та хіба ж не знайдуть радці за горілку якогось п'янички, що казна-що їм за пляшку напише (Тулуб)]. п'яніти, -нїю, -нієш пьянеть [Сидить [Савка] над смаженим поросям, глушить, не п'яніючи, чарку за чаркою (Гонч.); Його люди п'яніли від завзяття й злості (Ле); Пшло дорідне, красне літо, Сад п'янів від соку ІШпак)]. п'янішати, -шаю, -шаєш пьянеть, становиться более пьяным. п'янка фам. пьянка [Попереджаю цих «героїв», що ми будемо суворо боротися проти всякого хуліганства, картярства, п'янок (Мик.)}. п'янкий пьянящий, опьяняющий; (сильнее: вызывающий одурь — еще) одуряющий; (возбуждающий) хмельной, уст. разымчивый [Все тіло раптом пронизало солодке, п'янке, незнайоме почуття (Руденко); В повітрі стояв густий і п'янкий запах квітів (Бат)] Випивши ще один корець п'янкого меду, Володислав зовсім розварився (Хижн.)\ Лісова прохолода розливається свіжістю, настояною на травах, і від того така п'янка і терпка (Цюпа)}. п'янко нар. пьяняще, опьяняюще; одуряюще; разымчиво [Гарячий цвіт [соняшників] п'янко дихнув на них густими неповторними пахощами (Гонч.); Заповзає [Галя] в густе жито. Над головою хитаються важкі дозрілі колоски. Земля п'янко парує (Збан.)]. Ср. п'янкий. п'янливий пьянящий, опьяняющий; (сильнее: вызывающий одурь — ещё) одуряющий [3 лісів повіяли п'янливі пахощі (Куч.)]. п'янливо нар. пьяняще, опьяняюще; одуряюще [Всюди так п'янливо пахнуть розквітлі бузки (Гонч.)]. Ср. п'янливий. п'яно нар. 1) пьяно [Коловрацький перехрестився і, п'яно відригнувши, цмокнув ікону (Смол.)\ З-за повітки два чоловічі голоси п'яно горлали (Головко)]] 2) редк. пьяпяще, опьяняюще; одуряюще; разымчиво [Так п'яно пахнуть полуниці Між трав у лісі повесні... (Герас.)]; ср. п'янкий и см. ещё п'янко. п'янство пьянство [А пригадайте собі, люди, скільки лиха наробили вам шинки, п'янство (Коцю(?.); П'янство — в роботі не товариш (приказка)]. п'янствувати, -твую, -твуєш пьянствовать [Не одно ж і лихо на мою голову. Чоловік тягається, п'янствує (Барв.); Але що скаже Зося, як довідається, що він п'янствує з мужиками? (Н.-Лев.)]. п'януватий разг. пьяненький; (только о человеке — ещё) [слегка (немного)] выпивши, подвыпивши [На його обличчі вираз безтурботного вдоволення. П'янувата посмішка ніби говорить: «Тепло на світі, мир на землі, а на столі горілка. Чого ж іще треба?» (Жур.)]. п'янюга, редк. п'янцюга разг. пьянчуга [А горілку пити, гуляти — Махамед усім п'янюгам привід дає! (Мирн.)]. п'янюжка фам. пьянчужка. п'янючий пьянящий, опьяняющий; одуряющий; хмельной; разымчивый [І я вже чую шелест хвої, П'янючі запахи сосни — Із Білорусі лісової (Нех.); Скільки там [в Америці] людей, що., в аморальності, у повній відсутності ідеалів бачать якусь особливу красу, п'янючу гостроту, лоскотливу принадність! (Рил.)]. Ср. п'янкий. п'ясний см. п'ястковий. п'ястй и пнути (пну, пнеш) выпячивать; (глаза) пялить [Вітрила груди пнуть, до |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)