Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
по;; 51 прз позолотів, набубнявів (Барв.); Барвінком росяним пішла — І слід позолотів (Мал.)]. позолотка редк. сусальное золото; мишура. См. ещё позлітка 2. позолотний позолотный. позолотник спец. позолотчик, золотильщик. позолоть, -ті поэз. позолота [От постала в ного уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами — блакить і позолоть... (Грим.); Кінчалося літо — і все довкола стояло урочистим зеленим царством, ледь торкнуте першою позолоттю близької осені (Смол.)]. позолочений, редк. позлочеши! 1) прич. золоченный, позолоченный; позлащенный [На столі лежав здоровий коровай, обтиканий голубами, позолоченими сухозліткою (Н.-Лев.); Келиха принесли в родину Шрамо- вих з фронту старі слюсарі. Всередині він був позолочений, зовні його вкривали візерунки найтоншої роботи (Куч.)]; 2) прич. позолоченный; озолоченный [Прощайте, ниви. Котіть собі шум на позолочених сонцем хребтах (Коцюб.)].Ср. позолочувати 1—2; 3) прил. золочёный [Він наблизився да столу, взяв альбоми, акуратно закрив широкі позолочені застьожки і поклав усі три книжки одну на одну (Собко)]. позолочення золочение. позолочування золочение. позолочувати, -чую, -чуєш, позолотити и редк. позлотйти, -лочу, -лбтіїш 1) (покрывать золотом, позолотой) золотить, позолотить, поэз. усрг. позлащать, позлатить [Голубонько мій, коли б же ти жив, Я б твої крила позолотила (Чуб.)]; <-^тйтп пілюлю перен. позолотить пилюлю [Гетьман хитро позолотив пілюлю і, ніби вгадуючи архімандритові заперечення, додав: — Та й братство в нас буде і трохи відмінне від львівського (Тулуб)]; 2) (освещая, придавать чему-нибудь золотистый цвет, оттенок) золотить, позолотить, уст. озолотить [Сонце клонилося до заходу і позолочувало парк (Мак.); Вечірній сонячний промінь позолотив верхів'я верболозу (Десн.); Сонечко надворі Сніг на осокорі Ніжно позлотило, В хату поспішило, Розбудило нас (Шпак)]. позолочуватися, -чується, позолотитися, -лбтиться 1) (приобретать золотистый оттенок) золотиться, озолотиться [Позолотився краєчок хмарини, защебетав на різні голоси степ (Войч.)]; 2) страд, з. (несоверш.) золотиться; позлащаться [Внутрішпя поверхня металічної трубки позолочується, щоб запобігти хімічній взаємодії досліджуваної речовини з речовиною трубки (Вісник АН УРСР,^ 1949, 5)]; ер. позолочувати 1. позомлівати, -ваємо, -ваєте мног. 1) попадать в обморок (разг.), упасть в обморок, лишиться чувств, разг. обомлеть, обмереть; 2) (от сильного чувства) разг. оцепенеть, разг. обомлеть; (преим. от страха) обмереть; 3) (онеметь — о руках и ногах) затечь, разг. обомлеть. позопдувати, -дую, -дуєш позондировать. позорище 1) (зрелище) уст. позорище, (реже) позор [Я мовчки все приймала* Чим мала я розбить тяжкі докори ці? Мов на позорищі прикута, я стояла, І краска сорому горіла на лиці... (Л. Укр.); Коли вестимуть мене з тюрми на позорище, чи ти станеш зо мною разом? (Мирн.)]; виставити на^ ще выставить на позор; в і д д а т и н а <-^ще отдать на посрамление; 2) (позорное явление) разг. позорище. позорювати, -рюю, -рюєш мног. повспахи- вать (разг.), вспахать. позорювати, -рюю, -рюєш разг. 1) переночевать [под открытым нёбом]; 2) бодрствовать [до зари] [А тепер, сину, скачи на хутір і чекай там моїх наказів.. Скачи, Марку. До світанку позорюй ще... (Риб.)]. позоставатися, -таємося, -таєтеся и (реже) позостатися, -танемося, -танетеся и редк. позоставати, -таємо, -таєте мног. пооставаться (разг.), остаться [Рушили Ібурлаки] в далеку дорогу. Тільки позоставались ті, що поженились вдруге при живих жінках (Н.-Лев.); Умер, умер пан полковник і грізная мова, позостались кінь вороний і ясная зброя (Чуб.); Невже ж погнуться козаки, Які в живих позо- ставали? (Рил.)]. позосталий редк. оставшийся [Нічого не стале видко, тільки жевріє долі жар, позосталий від огнища (Л. Укр.)]. позостатися см. позоставатися. по-зрадницькому, по-зрадницьки нар. предательски, изменнически [Пронизливий вітер по-зрадницькому підбирався то збоку, то знизу, то бив прямо в лице (Ткач)]. позранювати, -нюю, -нюєш мног. изранить; (содрать кожу на теле — ещё) ссадить [Ноги позранювала, обличчя галуззям побила, одежу колючками порвала (Янов.)]. позривати, -ваю, -ваеш мног. 1) посрывать (разг.), сорвать; (со всех сторон; всё — ещё) пообрывать (разг.), оборвать; (стащить резким движением — ещё) сдёрнуть; (собрать — о плодах разг. — ещё) пообирать (разг.), обобрать; (о голосе — ещё) надсадить [Молода компанія пила всю ніч, а світом пішла гуляти по містечку, позривала всі вивіски з шинків (Н. -Лев.); А я той цвіт позриваю, та сплету віночка (Л.Укр.)];~тп з^оботи посрывать с работы (разг.), сорвать с работы [Ярослав гнівно: Ти мусиш храм усердно будувати, А ти ще всіх з роботи позривав! (Коч.)]; 2) (произвести взрывы или разрушить взрывами) взорвать. позриватися, -ваємося, -ваєтеся мног. ^посрываться (разг.), сорваться; (не удержав- шисъ, упасть вниз — ещё) пообрываться (разг.), оборваться; '--•тися на [рівні) ноги повскакивать [на ноги] (разг.), вскочить [па ноги] [Позриваються на ноги [владики] І насуплять грізпо чола (Фр.)]\ 2) (разрушиться от взрыва) взорваться. позринати, -наємо, -наєте мног. повынырять (разг.), вынырнуть; (подняться из глубины воды:,и перен.) всплыть [на поверхность] [Помочила коноплі та мабуть погано при- 4* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)