Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пок 57 нок Наш бог не може вмерти! Р у ф і н: Час покаже... (Л. Укр.)]; 4) (описывать в литературном произведении и т. п.; копировать кого-нибудь) показывать, показать,изоб- ражать, изобразить, представлять, представить [Буржуазні газети із шкіри пнуться, щоб розпалити незгоди всередині соціал-демократичної партії і показати їх у потворному вигляді (Ленін); Відповідно до історичної правди Шевченко показав, що ідеї Яна Гуса продовжив, надав їм живої сили і величі народного антифеодального руху славний ватажок таборитів Ян Жижка (Вітчизна, 1966, 5); Най- смішніше сержант показував на мигах самого себе, як він шукав сховища у шелюгах (Гонч.)]; 5) (давать показания на допросе; в показаниях обвинять кого-нибудь) юр.. показывать, показать [Як у дзвони дзвонять про крадіжку... І знову всі показують на Чіпку з товариством (Мирн.); Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав. Та й люди — гляньте ли-, шень, може, показали так (Квітка)]; 6) (только несоверш.: иметь какой-нибудь вид) выглядеть, казаться; взувати п о- гано иметь плохой вид; (о человеке — ещё) плохо выглядеть [Нема дощу та й нема. Ярина показує погано, на озимину мала надія (Коцюб.)]; більш двадцяти літ їй не взувало разг. ей нельзя было дать больше двадцати лет; 7) (только соверш.: проучить кого-нибудь, отомстить кому-нибудь) разг. показать" [Я на тебе знайду суд, я тобі покажу, як підмовляти жінок на гріх!.. (Коцюб.)]; *^зати, де раки зимують погов. показать, где раки зимуют [Ось коли б тілько мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Мирн.)]. показуватися, -зуюся, -зуєшся, показатися, -кажуся, -кажешся 1) (появляться) показываться, показаться [Два місяці том) люди востаннє бачили сонце. Воно ^закотилося за обрій і більше не показувалось (Трубл.); Люди позатуляли шибки і рідко виходять з хат, а ще рідше показуються на вулиці (Чорн.); Хлопець десь як пішов ще вранці, то й досі не показується (Грим.); Показались ранні огірочки (Н.-Лев.)]; н є зватися і на очі комине показываться на глаза кому, разг. не показывать [и] глаз (носа) кому, не казать глаз (носу); ~затися між (межи) люди разг. показаться на людях [Отеє сказав! Як же нам зійтися, коли ти жінку маєш? Як би я показалась тоді межи люди? (Коцюб.)]; 2) (становиться видимым, явным) разг. обнаруживаться, обнаружиться; (выясняться — ещё) оказываться, оказаться [Жандарм: ..Коли ви невинні, то не маєте чого боятися, на суді ваша правда покажеться (Фр.); Не раз розбігалася чутка: «зловили отамана!» ..чутка показувалася неправдива (Вовч.); Ану як покажеться, що то пусте, а я перед людьми оголошуся, буде сміху, що і в дев'ятьох водах не вмиєшся (Фр.)]; 3) (иметь тот или' иной виду производить то или иное впечатление; безл.: представляться воображению) разг. казаться, показаться [Аж зорі, висипавшися на чистім небі прозорім, показувалися тоді наче з серебра променистого (Вовч.); Бачив разів зо два на ігрищах, красива показалася мені (Квітка); Чи мені показалось? Таке, як Гнат, ніби сюди йде (Панч)]; 4) страд, з. (несоверш.) показываться; указываться; обозначаться; проделываться; предъявляться; представляться; показываться; вскрываться; являться; выказываться; показываться, изображаться, представляться; ср. показувати 1, 3—4. покаламутити, -мучу, -мутиш помутить. покаламутнілий помутневший. покаламутніти, -нів помутнеть. покаламутнішати, -шає стать более мутным, помутнеть. покалатати, -таю, -таєш 1) поколотить, постучать [сильно] [Походили [сторожі], покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати (Вишня)]; 2) (о колоколах, звонке) позвонить [Голова взяв дзвоника, покалатав ним ..і вже потім звернувся до присутніх (Шиян)]. покалічений 1) прич. искалеченный; покалеченный; изувеченный; изуродованный; исковерканный; поковерканный [А посеред розкопаних корчів спить мама. Як рана ноги, бо покалічені, посічені, поорані (Стеф.); На відкритих платформах були уламки чавуну, заліза й сталі, виднілися покалічені гармати й танки (Собко)]; ер. покалічити; 2) прил. увёчный> покалічення искалечение; изувечение; изу- родование [Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Мендля поламано кілька ребер, пороблено кілька дір у голові та зламано одну ногу (Фр.)]. Ср. покалічити. покалічити, -чу, -чиш искалечить; (мног. — ещё) покалечить (разг.); (нанести повреждение ударом или ранением — ещё) изувечить; (причинить увечье; перен.: испортить, развратить '— ещё) изуродовать, разг. исковеркать; (мног. — ещё) поковеркать (разг.) [А він в кущах ноги покалічив (Рудч.); Хто це тобі покалічив бороду..? (Н.-Лев.); Недавно дістав я з цензури свій збірник. Тяжко покалічила його цензура, багато зовсім викинула (Коцюб.)]. покалічитися, -чуся, -чишся искалечиться; покалечиться; изувечиться; изуродоваться; исковеркаться; поковёркаться [Гострохвостий: ..Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда (Н.-Лев.)]. Ср. покалічити. по-калмицькому, по-калмицьки нар. по-калмыцки. покаляний запачканный, испачканный; замаранный [Невідома., почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи (Мирн.)]. Ср. покаляти. покаляти, -ляю, -ляєшразг. запачкать, испачкать, разг. замарать [— Покаляєш, княгине, золоті підківки, — сказала Мелашка (Н.-Лев.); Не дивись, що забруднивсь, аби халяв не покаляв (Чуб.); Не хочу по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)