пок 58 пок каляти Честь богатирськую свою (Котл.)]; ^ти руки прям., перен. испачкать руки, разг. замарать руки [Хотілося їстий пити і хороше походити... З чого ж його? Де його взяти, щоб своїх панських ручок не покаляти? (Мирн.)]. покалятися, -ляюся, -ляєшся запачкаться, испачкаться; замараться [— Засох трохи.. Покалявся... — І почав хліб обдувати та обтирати (Мирн.)]. Ср. покаляти. пока мені лий см. покам'яшлий. покаменїтп см. покам'янїти. по-кампанійському, по-кампанійськи нар. по- кампанёйски [Все це дало можливість мар'їнцям займатися благоустроєм не кустарно, не по-кампапійському, а перебудовувати свої села за генеральними планами (Рад. Укр., 1956, IX)]. покам'япїлий, покаменГлий окаменелый, окаменевший [Труп тихенько покропили Та й стоять, покам'янілі ... (Манж.)]. покам'янїти и покаменїтп, -нію, -шеш окаменеть [Р і ч а р д; ..Тут сонце стрелило промінням гострим, і вмить русалки всі покам'яніли, бо їм не вільно глянути на сонце (Л. Укр.); Він за двері та О пилку й веде за руку. Ми покаменіли (Барв.)]. поканючити, -чу, -чиш разг. поклянчить [Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам (Вогод. у. — Сл. Гр.)]. покапати, -паю, -паеш покапать; (начать капать — ещё) закапать [Лавріне! втри жінці піт з лоба, а то ще в діжу покапає (Н.-Лев.); Як роса та до схід сонця, Покапали сльози (Шевч.)]. покаплунити, -ню, -ниш (о птицах) мног. повыхолащивать (разг.), выхолостить. покапостити, -пощу, -постиш мног. изгадить. покапотіти, -тить усилит, закапать [сильно]. покапризувати, -зую, -зуєш покапризничать; (только о поведении людей разг. — ещё) пофокусничать [Нерви були трохи покапризували (Л. Укр.)]. покара поэз. наказание, книжн. кара*, (отплата книжн. — ещё) возмездие [Заржали коні понад Збручем, Мечем покари неминучим Над панством блиснув трудівник (Рил.); Ворогам — покара і прокльон, А народу— пісня величава (Мас.)]. покарабкатися, -каюся, -каєшся разг. покарабкаться [Карпо, не потураючи, що забився, як кішка, покарабкався з яру (Мирн.); . Швидко, швидко [Валя] покарабкався на дерево (Вас.)]. покараний наказанный; подвергнутый наказанию, покаранный; казнённый [Ми вже покарані. Страшніше покарати Сам грізний бог . Адонаї не може (Л. Укр.)]; ~ішіі на смерть преданный казни, казнённый. Ср. * покарати. покарання наказание; кара; взыскание; казнь [Він [Ленін] вимагав точного додержання законів і декретів Радянського Уряду і суворого покарання за їх порушення (Біогр. Леніна); Він розумів, що деякі його дії й учинки пе могли зостатися без покарання (Янов.)]; міра о-чія мера наказания. Ср. покапати. покарати, -раю, -раєш наказать, книжн. подвергнуть наказанию, покарать, уст. взыскать (с кого) ;(лишить жизни — обычно) казнить [Слухайте ж, щоб дітям потім розказать.., Як козаки шляхту тяжко покарали За те, що не вміла в добрі панувать (Шевчщ); Гелена, оточена молодими вояками; раптом згорда: Чоловіче! Ти справді хочеш покарать мене? (Л. Укр.); Винуватих нема. Сама громада їх покарала (Коцюб.)]; ^ти на смерть предать казни, казнйть. покараулити, -лю, -лиш покараулить. покарбований 1) покрытый нарезами; покрытый зарубками, покрытый насечками; отмеченный; 2) украшенный резьбой; вычеканенный, отчеканенный; 3) порезанный; изрезанный; иссеченный, иссечённый [Максим гляпув на живих — порубані, покарбовані; тоді глянув на мертвих... і затрусився (Мирн.)]; 4) изборождённый [Йому хотілося стати на лижі і йти, йти по білій рівнині, покарбованій мереживом заячих і лисячих слідів (Збан.)]; 5) испещрённый [У фрамузі стіни фонтан, весь покарбований написами з корану (Коцюб.)]. Ср. покарбувати*1—5. покарбувати, -бую, -буєш 1) нарезать (что); зарубить (что); сделать зарубки (на чём), сделать насечки (на чём); сделать метки (на чём), разг. отметить [М і р і а м: Що? в'язати? (зручно нахиляється, бере камінь і пускає в голову слузі). Хоч одного покарбувала! (Л. Укр.)]; 2) украсить резьбой; (металлические изделия) вычеканить, отчеканить [Викував її [чарку] і покарбував сам старий Шрамов незадовго до своєї смерті (Куч.)]; 3) (сделать порезы) мног. порезать, (сильнее) изрезать; (рассечь чем-нибудь острым книжн. — ещё) иссечь [Остап завів з ним сварку, бійку і ще й покарбував ножем (Панч)]; 4) (о морщинах и т. п.) избороздить [Глибокі зморшки порізали високе чоло, покарбували колись повне рум'яне обличчя (Мирн.)]; 5) (мелкими пятнами, надписями и т. п.) испещрить. покаркати, -каю, -каєш локаркать. покарлючений разг. скрюченный [Чого це тут дерева такі покарлючені? (Харък. у.— Сл. Гр.)]. покарлючити, -чить разг. скрючить. покартати, -таю, -таєні 1) покорить, разг. пожурить, фам. пожучить; (грубее) побранить, поругать [На зборах класу Віра Володимирівна присоромила Воліка, покартала, що він ледар і не хоче працювати (Коп.); Конон покартав друга: — І впертий же ти, Петре Онисимовичу (Збан.); Словами покартай його, а не бий (Ном.)]; 2) редк. измучить, книжн. истерзать [Взяли чужу дитину, побили, покартали, присудили в чужу чужину (Вас.)]. покат, -ту разг. покатость, разг. покат [Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи (Н.-Лев.)]. покатати, -таю, -таєш 1) покатать [Батько пообіцяв Климові раненько повернутися назад і тоді, після сніданку, покатає хлопця (Грим.)]; 2) (отправиться очень быстро, торопливо) разг. помчаться; (поехать—обычно) покатить [Зашуміло йому в вухах і в
|