Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пок 59 пок ногах таку силу почув, що покатав, як на поштарських конях... (Свидн.); Осавула круто повернув коня й покатав на панський лан (Я.-Л ев.)]. покататися, -таюся, -таєшся покататься [Одного осіннього дня панові заманулося покататися (Мирн.); На мені покатаєшся, як на їжаку! (приказка)]. покатий, покатистий покатый, разг. покатистый [Над покатим лобом вихрився чуб (Панч); Старий партизан., розв'язав мішок і засипав зерном чотирикутний покатистий кіш (Ст.)]. по-католицькому, по-католицькії нар. по-ка- толйчески [Ми увійшли в церковцю.. Коло порога стояло кілька ослонів для сидіння по-католицькому (Н.-Лев.)]. покатоличений окатоличенный [Ставши дружиною сина князя Василія-Костянтина Острозького, покатоличеного Януша, буваючи * в замку.., двадцятирічна красуня Сюзанпа зближається з сотником кігяжого війська Наливайком (Вітчизна, 1956, 5)]. покатоличення окатоличивание [Польсько- шляхетська політика була спрямована на покатоличення і полонізацію населення Правобережної України (Іст. Укр. РСР)]. покатоличити, -чу, -чищ окатоличить [Ватікан завжди прагнув покатоличити український і білоруський народи (Іст. укр. літ.)]. покатоличитися, -чуся, -чишся окатолйчи- тьсгі [Покатоличився [полковник коронний] і гірше за самого пана осадника, польського шляхтича, знущається з людей (Ле)]. покатом нар. покатом [Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю., кам'яними скелями та проваллям (Н.-Лев.)]. покатувати, -тую, -туєш 1) (при допросе обвиняемого) ист. попытать, подвергнуть пытке; 2) мног. уст. казнить; 3) (причинить страдания) помучить; (сильнее) по- истязать (разг.), потиранить (разг.) [Ой, ой він мене., покатує! (Чуб.)]. покахикати, -каю, -каєш разг. покашлять. покахикування разг. покашливание [Стримане .. покахикування Васюги очутило його й цього^разу (Шовк.)]. покахикувати, -кую, -куєш разг. покашливать [Поки вони обмітали сніг з чобіт і, покахикуючи, скидали шинелі, вийшла Віра (Грим.)]. покахкати, -каю, -каєш покрякать. покахкувати, -кую, -куєш покрякивать [Кря- куха покахкує спокійно (Вишня)]» покачати, -чаю? -чаєш 1) (воду и т. п. насосом) покачать; 2) (подкинуть кого-нибудь на руках гурьбой) разг. покачать; 3) (на море и т. п.) безл. покачать; 4) (разгладить) покатать; (о белье — ещё) выкатать, откатать; (о тесте) раскатать [Сорочки піду, було, пополощу. Покачати покачаю, було, таки, та рубля добре не вдержу фаре.); Покачай коржі (Сл. Гр.)]; 5) (переворачивая на земле и т. п.) разг. покатать; (в чём— ещё) повалять [Глянь, як кішка: / покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Гр.); Собака не з'їсть, не покачавши (приказка)]; ^-»ти головою редк. покачать головой [Оксана покачала-покачала головою, здихнула, утерла слізку... (Квітка)]. покачатися, -чаюся, -чаєшся 1) покачаться; (в чём-нибудь — ещё) поваляться [М и- х а й л о: Славно покачатися на траві після купання і затягтись сигарою! (Стар.)]; 2) (без сна) поворочаться; 3) (упасть, свалиться) разг. покатиться [Як турнув [кабан] Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався... (Руд.); Вони [хатки], побігши з гори вниз, з переляком зупинились над самим стрімким місцем, боячись впасти, покачатись вниз і впірнути в таємничі води Дніпра (Коцюб.)]; 4) (до кого) (устремиться) редк. броситься (к кому) [Так притяг він аж додому. Текля бігала по подвір'ї, вгледіла і покачалась до його, кричучи: «Татко, тат-ко!» (Свидн.)]. покачування редк. покачивание. покачувати, -чую, -чуєш редк. покачивать [Сусідка з жалем покачує головою (Коцюб.)]; мене ~чує безл. меня покачивает. покачуватися, -чуюся, -чуєшся редк. покачиваться [А Мелася., удесяте оповідала, як той [ведмідь] усе трощив і валив, як покачувавсь і цокав зубами білими (Вовч.)]. покашлювання покашливание [Під вікном чути покашлювання (Коч.)]. покашлювати, -лююу -люєш покашливать [Кілька хвилин тривала мовчанка. Лише дехто стримано покашлював (Трубл.); Під дверима покашлював Яків Майборода, даючи цим знати, що вже б давно пора Марії вийти (Куч.)]. покашляти, -ляю, -ляєш покашлять [Олег тоді якось чудно покашляв, мені й на думку не спало, що він з мене сміється (Янов.)]. покаянний покаянный [Р і ча р д: Та невже він дума, що я просив би вибачення в нього? Джонатан: Він покаянних слів не зажадає (Л. Укр*)]. покаяння покаяние [Заслано його кудись на покаяння (Барв.); Тут його матрос по плечах стусонув, заклявши люто: «А не підеш ти з дороги?! От душа без покаяння!» (Л. Укр.)]. покаятися, -каюся, -каєшся покаяться; (испытать сожаление, признаться — ещё) раскаяться [Є п і с к о п: ..Покайся, нечестивий, візьми назад слова ті необачні (Л. Укр.); Піймали її якось раз на крадіжці, роздягли та й одідрали.. Отже не покаялась, не покинула свого ремесла... (Мирн.); Тихозоров почав стріляти. Вистріляв усі патрони. І тут же жорстоко покаявся в цьому.. Тепер хлопець лишився в тайзі без зброї (Донч.)]. поквакати, -каю, -каєш поквакать. поквап, -пу обл. поспешность, разг. спешка; З'-'пу (в значении нар.) в спешке, впопыхах [—Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (Козл.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)