Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пок 61 [моєї (свое Ї)] пока есть сила [у меня] [Робитиму, робитиму, поки сили (Вовч.); Поки ж моєї сили і змоги — я готов служить Вам, чим і як зможу (Коцюб.)]; ~ ки — то до/тех пор — пока [У кого матка, у того й головка гладка. Поки є ненька, то й головка гладенька (Ном.)]; а ж *^ки, аж^кіль см. аж; доти — ^ки см. доти 1; п 6 т и — [аж] ^ ки до тех пор — пока [Поти старець плохий, поки собаки не оступлять (Ном.); Поти все вередуватиму, аж поки купиш ласощів (Квітка)]. покивати, -ваю, -ваєш покивать; (преим. с неодобрением — ещё) покачать [Вартовий схвально покивав головою і знову тихо заходив повз вагон (Панч); Здвигнув Петро плечима, покивав головою, ..махнув рукою та й пішов з хати (Квітка)]] '--'тп пальцем а) (подозвать) поманить пальцем, уст. покивать пальцем [— Гей! — Боженко покивав пальцем Богданкеви- чу. — Ти знаєш, хто з тобою говорив? — спитав він (Довж.)]; б) (сделать предупреждающий, угрожающий жест) погрозить пальцем [Василькові хотілося голосно зареготатися.. Та Мигаль покивав пальцем, щоб мовчати (Турч.)]. покивувати, -кйвую, -кйвуєіп кивать [слегка], покачивать [Мицько говорив цілу промсгву до кінця, а господиня покивувала сивою головою (Март.)]. покидання оставление. покидати, -даю, -даєш 1) мног. побросать, разг. покидать; (преим. в определённую цель — ещё) пометать; (с силой; вло разг. — ещё) пошвырять [Там же я й відра покидала... (Квітка); Вербівці покидали карти на стіл і пороззявляли роти (Н.-Лев.)]; 2) (некоторое время) побросать, разг. покидать, пометать, пошвырять; 3) (удалиться от кого, от чего) мног. покинуть, пооставлять (разг.), оставить; (не взять с собой— ещё) побросать (разг.), бросить [Тепер вже ціла родина— Софія Петрівна, Антоша і Ліда — покидали свої місця і встали за плечима хазяїна дому (Коцюб.); Ми все, усе покидаємо!., дочиста усе!., грунти, й хати, й худобу... підемо шукати іншого краю... (Мирн.)]; 4) (прекратить) мног. бросить, разг. кинуть; (перед глаголом — ещё) перестать; 0 ~ти чуби дорев. быть призванными в солдаты [Наші хлопці покидали чуби! (Барв.)]. покидати, -даю, -даєш, покинути, -ну, -неш 1) бросать, бросить, оставлять, оставить; (лишая заботы, присмотра и т. п. — ещё) покидать, покинуть [Другого не люблю і я не стомилась, А ти покидаєш, так я й зажурилась (народна пісня); Чув [Потап] од мами або од баби своєї, як колись, у давнину ще діти вбивали батьків. Вивозили в ліс або на поле і там покидали, ^доки не прийде смерть (Коцюб.); Отаман покинув коло човна одного рибалку, а сам з ватагою пішов додому через село (Н.-Лев.); Під Гаєм хтось Огонь покинув (Гл.)]; ***нути кого, що напризволяще см. напризволяще; гірко ї с т и, т а жаль *^нути позов, съесть—погано, да и бросить- то жаль; чужого пе займай, а свого не ^дай погов. чужого не хватай, а своего не бросай; 2) (отказываться служить кому-нибудь ¦*- о силе, рассудке и т. п.) покидать, покинуть, оставлять, оставить [Сили покидали його, очі., глибоко запались (Коцюб.)]; 3) (що) (переставать жить, находиться где-нибудь) покидать, покинуть (что), оставлять, оставить (что); (иногда) удаляться, удалиться (откуда); уходить, уйти (откуда); уезжать, уехать (откуда) [Сонце цілими днями не покидало його веселої кімнати (Сміл.); Можливо, ластівка уперше Гніздо покинула своє (Дмитр.); Антін покидає бульвар і виходить на міську площу (Коцюб.); Судна інтервентів покидали порт (Гонч.); Поїзд покидав Севастополь (Собко)];~*нути збори оставить собрание, уйти с собрания [П а р в у с: Обох їх мучили, щоб допитатись, хто був той другий, що покинув збори укупі з Теофілом (Л. Укр.)];-<^ти світ уст. оставлять, оставить мир (свет) [Безславному тяжко сей світ покидать (Шевч.); Запровадь мене додому Меж мою родину: Там. без жалю і без скарги Білий світ покину (Руд.)]; 4) (прекращать что-нибудь делать) бросать, бросить, (реже) оставлять, оставить, переставать, перестать (обычно перед глаголом); (отказываться от чего-нибудь — ещё) забрасывать, забросить [Покинула дівчина волів пасти та й пішла по світу шукати братів (народна казка); — Так ти покинеш?.. Покинеш, мій голубе, таке життя?.. — допитувалась вона Чіпки (Мирн.); Згадав, що Марія благала колись його, щоб курити покинув: у грудях у нього болить же (Головко); Покинь журитися, кажу, Бо від журби добра не буде (Мирн.); Не можу замовчати свого жалю, що Ви покинули белетристику. Чому? (Коцюб.)]; ^кинь!, '--•киньте! оставь!, оставьте!; ^нути службу, школу и т. п. бросить службу, школу и т. п., оставить службу, школу и т. п., уйти со службы, из школы и т. п. (Ось-ось., будуть ділити землю. Тоді Гафійка покине службу і знов поверне додому (Коцюб.); Он і Передерійчин Петро покинув школу, на службу став (Мирн.)]; 5) (обусловливать наличие кого-нибудь, чего-нибудь — обычно [о том, кого или чего уже нет) оставлять, 4 оставить [Здоровий човен., покинув за собою довгий слід хвиль (Н.-Лев.); Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини (Вовч.); І ф і г е н і я: ..Хто дав нам душу і святий вогонь? Ти, Прометею, спадок нам покинув Великий, незабутній (Л. Укр.)]; 6) (припасать что-нибудь для кого-нибудь) оставлять, оставить, разг. приберегать, приберечь [Не все бреши за раз— покидай на завтра (приказка); — Покинь мені полудень на столі: я зараз прийду, — обізвався Кайдаш з повітки (Н.-Лев.)]. покидатися1, -даюся, -даєшся пометаться- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)