Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 584):
Попередня 
Наступна

пок
62
пои
покидатися2, -даємося, -даєтеся мног.
броситься, кинуться [Ми, покидавшися на
землю в траву, ..лежимо... (Коб.)].
покидь см. покидьок.
покидька разг. 1) см. покидьок; 2) уст.
покинутая женщина [К и л и н а: ..Он
чоловіка десь повітря носить, а ти бідуй з
свекрушиськом проклятим, — ні жінка, ні
вдова — якась покидька! (Л, Укр.);
Г р и ц ь к о: ..Хизується, дурень, що
покидьку мою взяв! {Стар.)].
покидьки см. покидьок.
покидьковий спец. бросовый [Треба ширше
розвивати теплично-парникове
овочівництво поблизу промислових підприємств,
які мають покидькове тепло (Колг. Укр.,
1956, 3)].
покидьок, -дька, покидь, -ді, (чаще мн. ч.)
покидьки, -ків отброс, (чаще) отбросы;
(остатки, не годные к употреблению, и
перен. презр.—ещё) отребье; (перен. презр.—
ещё) подонки [Подлубавшись
стальним дзьобом у покидьках, грак раптом
пострибав боком і полетів низько вздовж
вулиці (Коп.)\ Мабуть, десь під тином
доведеться пропасти: усім чужа, нікому не
потрібна, як той покидьок (Мирн.); Під
проводом партії український народ змів
з свого шляху бухарінсько-троцькістські
покидьки, буржуазно-націоналістичну
нечисть (Літ. газ., 1951,1)]; ~ки
суспільства отбросы общества, подонки ббщества.
покинений см. покинутий.
покйнеїшя оставление.
покинути см. покидати.
покинутий, (реже) покинений 1) брошенный,
оставленный; покинутый [Коло церкви,
осторонь від інших хат, як сумна, покинута
всіма вдова, без садочка, без подвір'я
стояла школа (Іван.); І чого ти, серце моє,
квилиш мені в грудях, як покинена
пташка? (Стеф.)]', 2) покинутый,
оставленный [На старих очеретинах гойдались
покинуті гнізда (Коцюб.); І знов Донеччина...
і вітер верби хиле... й не віриться, що знов
побачу я село, давно покинуте, таке до
болю миле.., (Сос.)]; 3) брошенный;
оставленный; заброшенный [Роботу покинуто.
Годинка сну осміхається трудягам
(Коцюб.); Я переходив з рук в руки, серед
безладних питань, розпочатих і зараз
покинутих справ, хвилевих турбот, які
мінялись на інші (Коцюб.)]; 4) оставленный;
5) оставленный; прибережённый. Ср.
покидати 1, 3—6.
покинутися, -нуся, -пешся (чого) обл.
оставить (что), отказаться (от чего) [Ми собі
так постановили, що ми свого не покинемся
(Март.)].
покипіти, -плю, -пйш 1) (в течение
некоторого времени) прям., перен. покипеть;
2) мног. обл. свариться [Чаєнята покипіли
в каші (Рудч.)]; 3) (о злаках на корню)
мног. обл. засохнуть от сильной жары
[Вівси так і покипіли (Змиев, у. — Сл.
Гр.)]. ^
покип'ятити, -п'ячу, -п'ятйш покипятить.
покип'ятитися, -п'ячуся, -п'ятйшся доки-
I пятиться; (перен.: поволноваться — ещё) по-
I горячиться.
1 по-киргизькому, по-киргизькії нар. по-кир-
гйзски.
покислГти, -лїє и покислішати, -шає поки-
слёть.
по-китайському, по-китайськії нар.
по-китайски [Навряд чи знайдеться серед
гірських хребтів світу друга така грізна»
вершина, про яку було б стільки
розказано легенд і написано книг, як про Хан-
Тенгрі (по-китайському «Володар неба»)
(Рад. Укр., 1956, IX); «Говорить
по-нашому» — се вже ценз! А послухати часом,
що тільки він говорить по-нашому, то
може б краще, якби він говорив по-ки-
тайськи (Л. Укр.)].
покій, -кою разг. спокойствие, покой;
(отсутствие вражды — ещё) мир [Німі
хутори між горами, покій котрих сторожать
зелені верби (Мирн.); Він з дурною
головою Не має покою (Гл.)]; вічний ^кій
поэз. вечный покой [Вічний покій вашому
батенькові і вашій матусі (Барв.)]; дати
<^кій кому оставить в покое кого
[— Дай ти мені покій з тим хазяйством!—
одказав Ясь (Н.-Лев.)]; жити в ~кої
з к и м уст. жить в мире с кем [Нічим їй
ніхто не догодить, ні з ким жити в Покої,
в лагоді не може (Коцюб.)]; н а ^кої уст.
на покое [Сидіть дома, на покої, Не
пристало козакові (Боров.)]; не давати
~кою кому не давать покоя кому
[А Маруся не встає *— їй покою не дає
Сон: щось серце чує... (Боров.)]; н є
знати '-'кою не знать покоя [Не знали
ми покою Над нивою чужою (Нагн.)]\
проситися на ^кій проситься на
покой [Старий титар нездужає, проситься
на покій (Барв.)]. См. ещё спокій,
покій, -кою 1) комната, уст. горница
[Адась вийшов з маминого покою (Фр.)\
Раїса обійшла усі покої — скрізь була
пустка й тиша (Коцюб.)]; 2) (богатое
помещение) уст. покой; (чаще мн. ч.: покої,
-коїв) покби [Панові заманулось
покоївки, її ото й узяли до панських покоїв
(Мирн.)].
покійна 1) прил. см. покійний 1; 2) (род.
покійної) сущ. покойная, книжн. рит.
усопшая, почившая [Трохи не опівночі
знарядили покійну й положили на столі
(Мирн.)]; 3) прил. см. покійний 3.
покійний 1) прил. покойный, книжн. рит.
усопший, почивший [Покійний князь Ра-
тієв, як заходився будувати собі дворище,
велів той рів викопати (Мирн.); Покійна
дружина зоставила мені двох дочок (Янов.)];
2) (род. покійного) сущ. покойный, книжн.
рит. усопший, почивший [Ухвалила
громада наша прийняти уділ у тому похороні
І депутацією й вінком на могилу покійного
Г (Коцюб.)]; 3) прил. редк. спокойный;
(кроткий; удобный — ещё) цокойный [Робить
він, як'віл, без утоми; працює, як хазяїн,
завжди веселий, покійний (Мирн.)].
покійник покойник [Старий наш пан, покій-
І ник, недобрий був! (Вовч.); Г а р н и ш:

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)