Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лов 64 пок вёрхпость [Таке гладеньке, як покіст (Н~-Вол. у. — Сл. Гр.)]. поклад1, -ду 1) геол., перен. залежь; (чаще мн. ч.: поклади, -дів) залежи [На півдні нашої країни є багатющі поклади фосфористих залізних руд (Колг. Укр., 1956, 6); Не знав я, що в серцях, як поклад давній, жевріє скарб любові й теплоти! (Голое.); І раптом Потьє знайшов у собі невичерпні поклади бадьорості й віру в перемогу (Риб.)]; 2) разг. помёт. обклад2, -ду, покладень, -дня сделанное из мела или обыкновенное яйцо, подклады- ваемое в каком-нибудь месте, чтобы курица там неслась; обл. подкладень, подкладок, подкладыш [Сяде курка й без покладу (Сл. Гр.); Покладень під куркою ви зоставили? (Борз. у. — Сл. Гр.)]. оокладапня возложение; ~ня надій упование. покладати, -даю, -даєш 1) (поручать, вверять) возлагать; (обязанности и т. п.— ещё) налагать [Нарешті нарада вибирає комісію, на яку покладає завдання скликання установчого з'їзду Рад області (Сталін); Орден Леніна, що прикрашає заводський прапор, покладає на працівників заводу особливу відповідальність перед Вітчизною (Рад. Укр., 1948, /)];^ти надії (надію) возлагать надежды (надежду) [Вона покладала на завтрашній вечір великі надії (Донч.); На кожного молодого громадянина нашої Вітчизни партія покладає великі надії (Літ. газ., 1949, VI)]', 2) (употреблять, предназначать для какой-нибудь цели) отдавать, разг. класть, книжн. прилагать ^Польська шляхта покладає свої сили на полонізацію., русинів, грається єзуїтськими комітетами (Н.-Лев.)]; д у ш у ~ти за кого разг. душу отдавать за кого [Хвора: Чернице, спогадай: стоїть у вашій книзі: «Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів» (Л. Укр.)]; 3) редк. класть; (на кого, на что торж., ирон. — ещё) возлагать; (на что-нибудь — ещё) укладывать [Для своєї дитини й голову під сокиру покладають (Вовч.)*, І стала [стара] її на піч покладати, і кожухом укривати, і водою напувати (Квітка); От і кинулися [дівчата] до того дзеркала скиндячки на голову собі покладати, коси квітчати (Квітка)]; <-^ти поклони (при молитве) уст. класть поклоны, бить поклоны [Замовкли гармати, Оніміли дзвони, І громада покладає Земниє поклони (Шевч.)]; не вдаючи рук не покладая рук {Ще в будень, коли Еменё, не по- кладаючи рук, садить тютюн, підгортає виноград, поливає городину.., вона не почуває нуди (Коцюб.)]; А) редк. думать, полагать [Бо він собі так покладає: як піде чоловікові з якого дня, то так воно вже і йдеться... (Коцюб.)]; хто і в голову (в мислях, реже в голові, в голови, в головах) [собі] не ~-дав перен. разг. кому и в голову (на ум) не приходило, кто и не думал, кто и не полагал [Вони і в голову собі не покладали, До чого дожились (Гл.); Ще ж тоді нічого не було і в мислях не покладала (Головко); Вона і в голові не покладала, що він її не любить (Н.-Лев.); Ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Янов.); Вона і в головах не покладала, щоб пан мусив збрехати... (Квітка)]; і в голову цього (сього) не^дай разг. и не думай этого (об этом), и не помышляй об этом; 0'--'ТИ гнів на кого разг. сердиться на кого; (сильнее) гневаться на кого; ~- ти гріх на кого разг. взводить грех на кого [Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра (Сл. Гр.)]. покладатися, -даюся, -даєшся, покластися, -ладуся, -ладёшся 1) (на кого, на что) полагаться, положиться, надеяться, разг. понадеяться [Ти єдиний мій критик, якому я вірю і на смак якого я покладаюсь (Ко- цюб.); Ю р к е в и ч: ..Тепер я можу вам порадити не поспішати і не дуже покладатися на час (Коч.); Комсомольська організація з перших днів стала тією ударною групою, на яку завжди покладалось командування (Жер.); Покладайсь не на спину, а на машину (приказка); На Сергія можна було покластися в найважливіших справах (Козач.)]; <^датися на авторитет чий полагаться на авторитет чей; ~-діться на мене положитесь на меня [Дійдем, хлопці, покладіться на мене! (Шер.)]; вдатися на самого себе, на свої сили полагаться на самого себя, на свой силы, надеяться на самого себя, на свой силы; ~датися на слово чиє полагаться на слбво чьё; 2) (только соверш.) лечь; (для отдыха или сна — ещё) улечься [На квадратрвім чолі поклались рядками одна на другу дрібненькі зморшки (Коцюб.); Була вже близько одинадцята година, коли Деми- дів поклався в ліжко (Мак.); Поклалися солдати на сон (Янов.)]; 3) страд, з. (песо- верш.) возлагаться; налагаться [На виконавчі комітети Рад депутатів трудящих покладається обов'язок зберігати виборчі бюлетені аж до вказівок Президії Верховної Ради Української РСР (Полож. про вибори)]; ер. покладати 1. / покладений 1) положенный; возложенный; наложенный; уложенный; помещённый [Ми- кола., перейшов через хисткий місток із двох обтесаних деревин, покладених на перехрестях із дрючків (Н.-Лев.); Інакше не лягала спати [графиня], як на двох пуховиках, покладених один на один (Донч.); Обух бачив, що норовистий Чумак покладений на обидві лопатки (Збан.)]; ^ний на музику муз. положенный на музыку, переложенный на музыку [Українські композитори у великому боргу перед пам'яттю геніального Каменяра. Треба, щоб віще слово поета, покладене на музику, прозвучало на повний голос (Мист., 1955, 5)]; 2) положенный, уложенный; 3) возложенный; наложенный [Весь світ знає, що партія з честю виконує покладене на неї історією зав- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)