Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пок • 67 пок покликач ист. глашатай; бирюч [Процес, відбувається на дальшому кінці, арени (за сценою), про нього сповіщає голос покликача судового (Л. Укр.); — Не роз- ходьтеся! Не розходьтеся! — вигукували султанські покликачі (Тулуб)]. покликаючий редк. зовущий, призывающий [В ярах відзивався відгомін. Здавалося, що одна стіна скали передавала другій сміливий, покликаючий голос (Коб.)]. покликнути, -ну, -неш разг. крикнуть; (внезапно — ещё) вскрикнуть, вскричать; (произнести что-нибудь с волнением—ещё) воскликнуть [ — Марусю! — покликну. —Се ти? Тая покірлива? (Вовч.); І наш юнак покликнув: «Сонце сходить! Бач, я казав!» Ми кинулись до вікон (Л. Укр.)]. покликувати, -кую, -куєш 1) покрикивать (разг.) [Знов одностайно і понуро йшла робота. Стара хвиля від хвилі покликувала на невістку, то на доньку, мов око- ном (Фр.); — Рист! рист! — покликують і собі вівчарі... (Коцюб.)]; 2) (произносить что-нибудь с чувством, с волнением) редк. восклицать [Любов., співає.., уриває і покликує: Ах, яка чудова ніч, а ми й не дивимось!' (Л. Укр.)]; 3) (кого) (обращаться с просьбой, мольбой и т. п.) редк. взывать (к кому) [Устим людей покликує: — Сини, Виходить так, ми люди не останні! Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджепі панами кріпаки (Мал.)]. поклинцювати, -цюю, -цюеш разг. набить в стену клинышков для обмазки глиной. поклін, -лону, поклон 1) поклон [Поклони все глибші, все нижчі. Тіло згинається вдвоє (Коцюб.); Поклін тому, хто вносить чесну зладу В людські- серця одверті і не злі (Мал.); Амангельди підвівся йому назустріч, відповів на поклон. — Салам, батир! — Салам, джигіт! (Десн.); Якщо я не приїду сама, то пришлю довшу епістолу. Поклін пані Франковій і малим (Л. Укр.)]; бити ^лони см. бити; з є м- нйй ~н см. земний; іти (піти) з ^ лоном, н а ~н идти (пойти) с поклоном, на поклон [Та я ж осе до нашого пана з поклоном. Будь ласка, паночку, зарятуйте... (Мирн.); Умившись і трохи прибравшись, вони пішли на поклін до митрополита (Н.-Лев.)]; класти ^лоті см. класти 1; низький ^ її см. низький; робити загальний ~її отвешивать общий поклон [Милевський робить загальний поклін і кидається за Санею (Л. Укр.)]; 2) (подарок с приветом) разг. редк. поклон [А він їй поклін дає — коня вороного, вона йому поклін дає — хусточку шовкову (Чуб.)]. покліпати, -паю, -паєні помигать; (о глазах — ещё) поморгать [Ян покліпав очима, потім підозріло озирнувся на хутір (Панч)]. покліпувати, -пую, -пуєш помигивать; до- маргивать. Ср. покліпати. поклон см. поклін. поклони ти см. поклонятн. поклонитися см. поклонятися. поклоніння поклонение; преклонение [Тарас побоювався, чи не зіпсувало часом загальне поклоніння душу божественному арапові... (Ільч.)]. Ср. поклонятися 3. поклонник поклонник; (влюблённый разе, — ещё) вздыхатель [Поклонники в неї, справді, не виводились (Гонч.); — А я тільки, грішним ділом, поклонник Мельпомени, — признався Павло Павлович. — 3 шкільних років захоплююся сценою (Минко)]. поклонниця поклонница; вздыхательница [В коридорах, після уроків, Старова завжди дожидалась юрба поклонниць (Ільч.)]. Ср. поклонник. поклоняги, -нліо, -няєш, поклопйти, -лоню, -лоніїш 1) редк. наклонять, наклонить [Оце він своїми тільки власними руками., трохи иоклонив її [стіну] (Вовч.)]; 2) (до кого) фольк. уст. кланяться (кому), прислать поклон (кому) [То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла (Метл.)]. поклонятися, -пятося, -нясшся (редк.)у поклонитися, -лонюся, -лонишся 1) кланяться, поклониться; (здороваясь или прощаясь — ещё) раскланиваться, раскланяться [Почав що у бога день мимо вікна ходити та, шапочку знявши, поклонятися, коли вона гляне на нього (Квітка); Другого дня пішли панам поклонитись. Не почула Олеся ні привіту, ні совіту (Вовч.); Хлопчик поклонився і швидко пішов за куліси (Донч.)]; 2) (посылать привет) кланяться, поклониться, передавать поклон, передать поклон [Ой у полі роман-зілля через межу похиляється — Чую через люди, що мій милий поклоняється (Чуб.); Я був би дуже радий, коли б Ви написали мені.., як там Іван Богатчук,Мельник і другі мої знакомі. Поклоніться їм од мене (Коцюб.)]; 3) (кому, чому) (чтить кого-нибудь, что-нибудь как высшую силу; чрезмерно почитать кого, что) поклоняться, поклониться (кому,чему)(редк.);преклоняться, преклониться (перед кем, неред чем) [П р і с ц і л л а: А звідки ж ти рятунку світу ждеш? Та ж ти не поклоняєшся віддавна нікому з тих богів, що в пантеоні (Л. Укр.); Тут площі, як чорні ворони, І мертві панелі й граніт А в мене є площа Червона, Якій поклоняється світ! (Мал.); Молітесь правді на землі, А більше на землі нікому Не поклонітесь. Все брехня — Попи й парі!. • (Шевч.)]; ~ питися талантові поклоняться таланту. поклопотатися, -почуся, -пбчешся и редк. поклопотати, -почу, -почепі 1) похлопотать; (побеспокоиться о ком, о чём -— ещё) позаботиться, уст. порадеть; (принять меры) озаботиться [І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини... (Мирн.); А мати вже для своєї дочки поклопотатися постарались (Вовч.); Поки ти живий та здоровий, роби та й живи на своє зароблене. А як зробився старий та нікчемний, про тебе громада поклопоче (Мирн.); Він уже поклопочеться за все (Смол.)]; 2) (попросить о ком, о чём) похлопотать; (официально) походатайствовать 5* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)