Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
IIОК 68 пок [Я обіцяю їй поклопотатися, щоб мама таки пустила кирпу до Нелі па іменини * (Кундз.); — Ти вже там поклопочися перед владою, — просив його Михайло Ковальчук (Жур.); Г р и ц ь к о: ..Вони ще як учора до мене приїхали, то прохали: поклопотати за їх перед тобою (Мирн.)]. поклювати, -люб 1) (о птицах: съесть немного , клюя — клевать некоторое время у о рыбе: клюнуть несколько раз) поклевать [Задивляються [ворони] в очі з ночі, Поклювати завжди охочі (Мал.)]; 2) (уничтожить, клюя; нанести раны ударами клюва) поклевать; (всёу многое — ещё) переклевать, исклевать, подклевать [Пішов сівач на поле й сім'я сіяв, Та вітер сім'я десь- кудись розвіяв: Одно попадало на биті шляхи, І се небесні поклювали птахи (Фр.)і ноключитися, -читься (о семенах) редк. прорасти, пустить ростки [Буряки зійшли де-не-де, решта насіння навіть і не поклю- чилася (Волош.)]. покляклий 1) окоченелый, окоченевший, оледенелый, оледеневший, застывший; окостенелый, окостеневший; оцепенелый, оцепеневший [Звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Ле)]; 2) поникший, разг. пониклый. Ср. поклякнути 1—2. поклякнути, -ну, -иеш 1) окоченеть, оледенеть, застыть; (утратить гибкость — ещё) окостенеть; (стать неподвижным — ещё) оцепенеть [Сами вже, будь ласка, скрутіть [цигарочку], а то в мене чогось руки поклякли (Вас.)]; 2) (опуститься, склониться, пригнуться — о растениях) поникнуть [Поки порали ^ярину, а вже й колос позолотів, набубнявів, покляк (Барв.); Не тільки жито — й пшениця поспіла, а ячмінь аж покляк (Мирн.)]. поклясти (покляну, поклянеш и реже поклепу, покленёш) редк. проклясть, книжн. торж. предать проклятию [Мене, молоду, кожен поклепе (Чуб.)]. поклястися, -лянуся, -ляпёшся поклясться, книжн. торж. принести клятву [Письменники України в перший день Великої Вітчизняної війни поклялися битися за рідний край, за Радянську Батьківщину до останньої краплі крові (Корн.)]; "^тнся на кого разг. поклясться кем [Коли б Василькові хто загадав поклястися, то для нього була б найбільша клятва поклястися на батька (Турч.)]. покльовування поклёвывание. покльовувати, -льовує поклёвывать [Біля колодязя стрибали лиш горобці, покльовуючи щось під цямриною (Коцюб.)]. покмітити, -мічу, -мітиш обл. заметить, разг. приметить; (быстро догадаться) сообразить, разг. смекнуть [Баба заговорилася і не покмітила, як станула на*ногу Туполюковому сусідові (Черемш.); Іван з властивою всім бідним догадливістю., гюкмітив, чого татові хибує (Фр.)]. покмітливий заметливый; приметливый; сообразительный; смекалистый, со смекалкой [Добре тому вчиться грамоти, у кого покмітлива голова (Канев. у. — Сл. Г р.)]. Ср. покмітити. покняжити, -жу, -жиш ист. покняжить. покобенйтися, -нюся, -нйшся разг. неодобр. покобениться, поломаться. поков, -ву спец. ковка [Знов ідуть на захід танки Сталіпграда.. Свіжого покову, свіжої облади (Бажан)]. поковалювати, -люю, -люєш разг. поработать кузнецом, побыть кузнецом. поковерзувати, -зую, -зуєш разг. поприве- рёдничать, покапризничать. поковз: іти лёгким ~зом, мчати вільним ~зом идти, легко скользя, мчаться (разг. мчать), своббдно скользя [Ішли легким поковзом, безшумно, в білих балахонах (Кач.); Оглянувшись, він побачив, Що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина (Трубл.)]. поковзати, -заю, -заєш поскользйть. поковзатиея, -заюся, -заешся покататься [на коньках]; разг. поскользаться [на подошвах] [Більше всього йому шкодить, що чобіт немає у нього. Правда, часом можна буває потягти з комина дідові рукавиці, взути їх на ноги й піти поковзатись на льоду (Вас.)]. поковзнутися, -нуся, -нёшся поскользнуться [Іди ж тихенько, Щоб нога не поковзнулась (Тич.)]. поковзом нар. скользком; скользя [Били мужики бабу, та потім поковзом тягли (Прил. у. — Сл. Гр.)]. поковка спец, поковка [Це не жарти — робити поковку із злитка в двісті тридцять тонн! (Собко)]. поковочний спец. поковочный. поковтати, -таю, -таєні поглотать; (всё или мног. — ещё) переглотать; (о жидкой пище разг. — ещё) похлебать. поковтувати, -тую, -туєш обл. постукивать [Сидів на ослоні згорблений майстер, поковтував бардою (Черемш.)]. покозакувати, -кую, -куєш 1) уст. покалічить, обл. показаковать [— Що ж ви, на Січ тікаєте, чи так покозакувати? — Ри- балчимо, — незадоволено одрізав Савка (Тулуб)]; 2) разг. шутл. вести холостую жизнь [некоторое время], быть неженатым [некоторое время]; погулять по-холостяцки, провести время по-холостяцки. по-козацькому, по-козацыш нар. по-казацки, по-казачьи [До току підійшло через огороди двоє чи то козаків, чи то селян. Одягнуті були в свитки, а підголені по-козацькому (Панч); Сиве волосся спадало [в Семена] кружком, по-козацьки (Коцюб.)]. покозачений обращенный в казака [3 Остапом виїхав тонкогубий, гостроносий Семен Забуський, покозачений шляхтич (Панч)]. покозачити, -чу, -чиш обратить в казака. покозачитися, -чуся, -чишся стать казаком [Повстанці, нарешті, зрозуміли, що їх не приймають. Мрія покозачитися розвіювалась (Панч)]. покої см. покій 2. покоївка дорев. горничная (сущ.); ист. сенная девушка [— Панно Юзю! — почувся з садка тонкий голос панської покоївки (Л. Укр.)], |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)