Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пок 69 пок покоїк, -ку уменъш. кбмнатка, гбренка [Він не міг діждатися тої хвилини, коли опиниться на другім поверсі, відімкне свій покоїк, переведе дух (Фр.)]. покоїти, -кою, -кбїш уст. покоить; (заботливо ухаживать—ещё) лелеять [Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти (Квітка)]. покоїтися, -кбюся, -кбїшся покоиться [Івась лежав у кутку.. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося на землю (Мирн.); В Миргороді покоїться прах великого грузинського поета Давида Гура- мішвілі, який майже 50 років прожив на Україні (Рад. Укр., 1951, VIII)]. покойова 1) прил. см. покойовий; 2) (род. покойової) сущ. дорев. горничная [Покойова Хвенька хвалилася, що бариня дуже гнівалася (Мирн.)]; см. ещё покоївка. покойовий комнатный; <-^ва дівчина (п а н н а) дорев. кбмнатная прислуга, горничная [Покойоза дівчина ходила чисто вбрана (II.-Лев.); Вона вже панна покойова, Уже Марисею зовуть, А не Мариною (ПІевч.)].^ пококетувати, -тую, -туєіп пококетничать. по-колгоспному нар. по-колхозному. поколений см. поколотий, поколеснти, -лешу, -лесйш разг. поколесить; (двигаясь непрямым путём — ещё) покруч жить. поколивати, -саіз, -ваєга і) поколебать, поколыхать, (реже) покачать; (сильно — ещё) потрясти, Сотрясти; 2) (о походке) разг. поковылять [Федір, п'яний, у своему пишному уборі, поколивав через двір (Мирн.)]. поколиватися, -ваюся, -ваєпіся поколебаться, поколыхаться; покачаться; потрястись, сотрястись; (дрожа в воздухе — ещё) потре- пыхаться [Яків посидів ще, поколивався. Знявся і пішов у світлицю (Мирн.)]. Ср. поколивати 1. поколисати (поколишу, поколйшеїп и редк. поколисаю, поколисаєш) покачать; (привести в лёгкое, мерное движение — ещё) поколыхать; (ребёнка — напевая — ещё) побаюкать [Трошки поколисала, воно й заснуло (Сл. Гр.)\ Він узяв рибу на руки, як дитину, і поколисав її, бажаючи зміркувати її вагу (Фр.)]. поколихати (поколишу, поколйшеїп и реже поколихаю, поколихаєш) і) поколыхать, покачать, (реже) поколебать; (сильно — еще) потрясти, сотрястд [Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт... (Л. Укр.); Качнуло трохи... — Тут завжди, — сусіда каже... — До Дніпра підлітаємо! Поколише трохи... (Вишня)\ Об землю вдаривсь головою [велетень] І крі- пость всю поколихав (Котл.)]\ 2) (ребёнка) покачать; (напевая — ещё) побаюкать. поколихатися (поколишуся, поколйшешся и реже поколихаюся, поколихаєшся) 1) поколыхаться, покачаться; поколебаться; потрястись, сотрястись; (только о чём-нибудь висящем) поболтаться (разг.) [Розсердився і розкричався [ЮпітерЬАж цілий світ поколихався (Котл.)]; ср. поколихати 1; 2) (на качелях, в люльке и^т. п.) покачаться [Мавка: ..Твоя сопілка має кращу мову^ Заграй мені, а я поколишуся. — Мавка» сплітає довге віття на березі, сідає в нього і гойдається тихо (Л. Укр.)]; 3) редк. пойтй покачиваясь, пойти вразвалку [Микита махнув досадно рукою на вози й ..поколихався до груші (Козл.)]. поколихнути, -ну, -непі колыхнуть, покачнуть [Навіть листком не поколихне глибокий передосінній вечір (Ст.)]. поколихнутися, -нуся, -нешся колыхнуться, покачнуться. поколихувати, -лихую, -лйхуєш разг. поколыхивать, покачивать. поколихуватися, -лйхується разг. поколыхиваться, покачиваться. по-колйшньому нар. по-старому, как [и] раньше, как [и] прежде. поколінкувати, -кую, -куєш разг. поползти на коленях [Потопький відійшов до столу, Остап поколінкував слідом (Панч)]. поколінний поколенный; *—'ний розпис ист. поколенная роспись. покоління поколение; (семья уст. — ещё) род [В життя прийшло нове, повоєнне покоління, щоб працювати, творити, зводити величну будову комунізму (Козач.); Як і Герцен, Огарьов належав до покоління дворянських революціонерів (Літ. газ., 1953, XII); Від такого молодняка і пішло високопорідне покоління корів і плідників (Рад. Укр., 1953, III)]; з ~ня в^ня, з~-»ня до ~пя из поколения в поколение; из рода в род [Нація складається тільки в результаті тривалих і регулярних стосунківг в результаті спільного життя людей з покоління в покоління (Сталін)]; майбутні, прийдешні, наступні ^ня будущие, последующие поколения [В очі есіх прийдешніх поколінь дивилася юна Одарка (Янов.); Його [Радіщева] відданість революційним ідеалам завжди була близькою наступним поколінням російських революціонерів (Вісник АН УРСР,1949, 9)]; яке насінн я, таке й ~ іїя погов. каково семя, таково и племя [А найперше потрібно пам'ятати і дбати про насіння. Бо справедливо в народі говорять: яке насіння, таке й покоління (Колг. Угр., 1956, 2)]. поколіти, -ліс.мо миог. поколеть (разг.), околеть; (один за другим разг. — ещё) переколеть [Щоб враг побрав вас всіх, гульвіс. Щоб ні горіли, ні боліли, На чистому щоб поколіли, Щоб не оставсь пі чоловік (Котл.)]. поколобродити, -джу, -диш разг. покуролесить. поколонний поколонный. поколонно нар. поколонно. поколоситися, -лоситься заколоситься [Така хороша пшениця поросла, вже й поколосилась (Чуб.)]. поколоти, -колю, -колеш 1) (разделить на части) поколоть; (всё или многих — ещё) переколоть; (на тонкие слои — ещё) пощепать; 2) (покрыть уколами) поколоть; (во многих местах — ещё) переколоть, исколоть, разг. истыкать [Кавуииха обвішала |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)