Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пок 70 но і; всі щаблі колючками. Нимидора поколола собі руки й ноги (Н.-Лев.); Коли б свині * роги, то б усіх поколола (Ном.)]; 3) (об ощущении боли) безл. поколоть; 4) (о животных мног.: убить) заколоть, порезать (разг.), зарезать [Ми ці кабани поколем та попродаєм (Рудч.)]. поколотий, поколений 1) прич. поколотый; переколотый; 2) гірич. поколотый; переколотый, исколотый; истыканный [Босі ноги у хлопчика поколоті, штанці полатані (Вас); Всі думали: пропав з Поцієм і Матвій. Аж ні: ні першого, ні другого не вбито, Хоча поколото обох, неначе сито (перекл. Рильського)]; 3) прич. заколотый; порезанный; зарезанный. Ср. поколоти 1—2, 4; 4) прич. потрескавшийся, растрескавшийся [Мотря дивилась на поколені, пооббивані жовті стіни (Коцюб.)]; ср. поколотися 2; 5) прил. (разбитый на куски) колотый; ~тий, ~ний цукор колотый сахао. поколотися, -колюся, -колешся 1) поколоться (разг.); переколоться, исколоться; истыкаться1 [Не веди мя в будяки, Бо я поколюся (Руд.); П а л а ж к а: ..Недаром кажуть: вік прожити — .., що довгу ниву перейти, — не раз спіткнешся і поколешся (Мирн.)]\ ер. поколоти 2; 2) (покрыться трещинами) потрескаться, растрескаться [Дощ пооббивав стіни, і жовта глина всюди покололась та пообсипалась (Коцюб.)]. поколотити, -лочу, -лотиш поболтать (разг.), помешать [Надя неначе прокинулась і механічно поколотила чай ложечкою (II.-Лев.)]. поколбшканнй 1) потревоженный, побеспокоенный; вспугнутый *г распуганный; 2) взлохмаченный; взъерошенный, всклокоченный [Вона пішла до сіна, знайшла поколошкане на стіжку місце, засунула ку і дістала згорток (Чорн.)]; 3) побитый осип сміявся й запевняв, що вже ніколи не зведеться поколошкана трава (Чорн.)]. Ср. поколошкати 1—3. поколошкати, -каю, -каєш разг. 1) потревожить, побеспокоить; (согнать с места) вспугнуть; (мног. разг. — ещё) распугать [Чи не варто було б трохи поколошкати Ярему?.. (Кач.); Та зайця не стріляйте! Лисичок спочатку поколошкаємо (Вишня)]; 2) (волосы и т. п.) взлохматить, разг. взъерошить, всклокочить; 3) (повредить растения) побить [Град поколошкав трошки хліб (Харьк. — Сл. Гр.)]. поколошматити, -мачу, -матищ разг. отколошматить, поколотить;(кулаками фам.— ещё) оттузить [Так ми їх там поколошма- • тили, тцо з-під гори вирвалися до Сави лише поодинокі щасливчики (Лє)]. поколупаний 1) поковырянный, поколупанный; исковырянный, перековырянный, исколупанный [Ніби віспою всипані стіни хати, поколупані осколками (Козач.)]^ ср. поколупати; 2) потрескавшийся, растрескавшийся; ср. поколупатися 2. поколупати, -п?ю, -паєш разг. поковырять, поколупать; (мног. — ещё) исковырять, перековырять, исколупать [Карпенко поколупав коцюбкою в чавуні (Верш.); Хто це мені піч поколупав? (Богод. у. — Сл. гР.)\.г поколупатися, -паюся, -паєшся разг. 1) (в чём) поковырять, разг. поковыряться; 2) (покрыться трещинами) потрескаться, растрескаться [Он і голуби вже старенькі, треба новеньких зробити, та і піч, бач, як поколупалась! (Квітка)]. поколювання покалывание. поколювати, -люю, -люєш покалывать [Холодок забирався під одяг і неприємно поколював тіла, за ніч звиклі до теплого ліжка (Шовк.)]; <^люс в боку (в боці) безл. покалывает в боку. поколядувати, -дую, -дуєш этн. поколядо- вать [— Хто там? — донісся з хати голос. — Колядники. Благословіть колядувати. — Ось я вас поколядую! (Мирн.)]. по-командирському нар. по-комаидйреки [По- командирському випроставшись і ставши одразу мовби ще вищим, [Килигей] гучним голосом скомандував (Гонч.)]. покомандувати, -дую, -дуєш 1) покомандовать; 2) (дать команду) разг. скомандовать [— Давайте грати в чого! — покомандувала Ватя, — в сусіда або в квітник. Чого ми будемо дурно сидіти?! (Н.-Лев.)]. покомизитися, -мижуся, -мнзйшея разг. поартачиться; (о людях — ещё) покапризничать, (грубо) покочевряжиться; (погорячиться) поершиться, неодобр, покобениться; (сильнее) поерепёниться [Не зважай на неї: покомизиться та й перестане (Бо- год. у. — Сл. Гр.)]. по-комуністйчному нар. по-коммунистически [Працювати по-комуністичному — це значить працювати високопродуктивно (Наука і життя, 1959, 2)]. поконаппя (кого) победа (над кем) [Дальше його думки йдуть вже, як геройська дума про іюконаиня великого ворога (Стеф.)]. Ср. покопати 3. покопати, -паю, -наєш 1) умереть, разг. помереть; (мндг. разг. — ещё) перемереть; (в бою, от несчастного случая — обычно) погибнуть [От і осінь спливає, а синів ще немає. Будрис дума: в боях поконали (перекл. Рильського); Бодай наші вороги поконали до ноги (Чуб.)]; 2) (некоторое время) помучиться; 3) редк. победить [Поконали козацьку волю (Свидн.)]. покоивічний торж. извечный, исконный. покопёць предл. обл. на краю, в конце , [Він б^гв саме поконець села (Фр.I- поконопатити, -пачу, -патині поконопатить. покопаний 1) ископанный, перекопанный; изрытый, перерытый [Гей-гей, воли, воли мої, Воли круторогі! Покопані й поорані Чумацькі дороги (Щог.)]; 2) выкопанный; накопанный. Ср. покопати 2—3. покопати, -паю, -паєш 1) (провести некоторое время копая) покопать; (яму и т. п.— ещё) порыть; 2) мног. ископать, перекопать; (наделать ям, рытвин — обычно) изрыть, перерыть [Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною (Квітка); Л и- ц а р: ..Адже король того не подарує, що ви йому всю гору покопали (Л. Укр.)]; 3) (копая, извлечь из земли и т. п.) выкопать; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)