Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
цок 71 пок (в каком-нибудь количестве — ещё) накопать [Стара [сліпа] у вічній темноті Давно для себе покопала Цілющі трави на путі (Воронько)]. покопатися, -паюся, -пасшся разг. покопаться; (в поисках чего-нибудь — ещё) порыться [Я сам швидко захворію, якщо не матиму змоги у вільний час покопатися у себе на городі (Руденко); З грошей, що дід йому дав, гривеник тільки й зостався.. Покопався зараз у чоботі, знайшов того останнього гривеника (Тесл.)]; ^тнся в п а м'я т і разг. порыться в памяти [Він глянув на Таню здивовано, мить покопався у своїй пам'яті, нічого там не знайшов (Собко)]. покопйрсаний поковырянный; исковырянный, перековырянный [Ганна показала синові обидві пучки, сині, покопирсати, неначе ножем (Н.-Лев.)). Ср. покопирсати. покопирсати, -саю, -саєш разг. поковырять; (во многих местах — ещё) исковырять, перековырять [Прийшли [волосні] на дворище, обійшли навкруги город, заглянули в хлівець, у загороду, — ,чи не приховано чого; голова навіть покопирсав палицею гній (Мирн.); Пархім не поорав..,— покопирсав (Боров.)]. * покопирсатися, -сагося, -саєшся разг. «поковыряться [Приїхав механік, покопир- сався V тракторі.., поїхав (Колг. Укр.. 1956; 4)]. покопйтн, -коплю, -копит и покопйчнтн, -чу, -чиш с.-х. покоптіть [І погребли, і покопили, і в стоги поклали за доброї години (Барв.)]. покопйтне, -ного сущ. ист. подать, взимаемая с владельцев скота; (неточно) покопытное [На грунтах., сиділи його піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, покопйтне (Панч)]. покопйчити см. покопйти. покопотГти, -почу, -потйш (побежать мелкими шагами — о детях) разг. затопать [Дітвора з голосним лементом покопотіла за батьком (Коцюб.)]. покоптити, -пчу, -птйш покоптить. покоптіти1, -тйть покоптеть. покоптіти2, -пчу, -птйш (кропотливо и усердно заниматься чем-нибудь некоторое время) разг. покоптеть, покорпеть. покора 1) покорность; (о чувстве — ещё) смирение, смиренность, уст. смиренство [А н т о н і о: Я бачу, ви навчилися покори, як справжній пуританин (Л. Укр.); Покора дивилась з її великих очей (Коцюб.)]; в ~рі, з ~рою (в значений нар.) покорно, смиренно [В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (Коцюб.); Що питали, на все одмовляв з покорою (Вовч.); Циган підбіг, з покорою схиляючи набік голову (Коцюб.)]; з а- явйти про ~ру изъявить покорность; 2) (кому, чому и перед ким, перед чим) повиновение (кому, чему), (реже) подчинение (кому, чему) [Громика любив порядок і покору (Риб.); Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима (Мирн.)]; ^»ра перед законом повиновение закону; виходити з ~-фи выходить из повиновения; тримати (держа т[и) в <-*> рі кого держать в повиновении кого [Держава є машина для гноблення одного класу другим, мдшина, щоб тримати в покорі одному класові інші підлеглі класи (Ленін)]. покорений покорённый. покорения покорение. покористуватися, -рйстуюся, -рйетуєшся и покористатися, -таюся, -таєшся (чим и з чого) и обл. покористувати, -тую, -туєга (чим и що) попользоваться (чем); (извлечь выгоду) воспользоваться (чем), использовать (что), уст. покорыстоваться (чем) [Пузир: ..Чого їй [кравчисі] треба? Це вже хоче покористуватись іменинами і здерти що-небудь (Тоб.); Покористувались тільки з тієї лайки та бійки свині (Н.-Лев.); Як вислужив год, хазяїн йому посіяв день проса, щоб він ним покористував (Рудч.)\ Вийме, було, з скрині карбованця або й два та й пошле. — Це його праця, — каже вона, — нехай же він і покористує! (Н.-Лев.)]. покоритель, -теля покоритель [Героїчна праця покорителів цілинних земель дістала всенародне схвалення й високу оцінку (Колг. Укр., 1957, 2)]. покорителька покорительница. покорити1 см. покоряти. покорити2, -рю, -рйш (кого за что) покорить; (мягко) пожурить. покоритися см. покорятися. покорм, -му 1) пйща, питание; пропитание [Вже ж без покорму та не жити! — От Коник і стриба до Мурав'я просити Зерном ссудити (Боров.); Кроти! Залізли на зиму у білі нори, а прийде весна, почнуть мучити землю, різати груди. Дай, земле, покорму! (Коцюб.)]; 2) (обычно покорм) разг. молоко [матери] [Дияконіса: .. Сестра своє годує немовлятко, то вділить покорму і тій дитинці (Л. Укр.)]. покормйти, -кормлю, -кормиш покормить [Я собаки покормлю, Покормивши зажену (Чуб.)). покормйтися, -кормлюся, -кормишся покормиться. покоробити, -бить пре им. безл. покоробить; (сильно и перен. — ещё) перекоробить [Коли Кармазин раптом опинився його безпосереднім начальником, Сагайду це просто покоробило (Гонч.)]. покоробитися, -биться покоробиться; перекоробиться. Ср. поюробити. покороблений покоробленный; перекоробленный [І бійці шарудять покоробленими чобітьми (Гонч.)]. Ср. покоробити. покоростявіти, -вію, -вієш разг. 1) заболеть чесоткой; 2) (о растениях) стать пятнистым (при заболевании) [Чогось картопля паша покоростявіла (Черниг. у. — Сл. Гр.)]. покоротйти см. покорочатн. покоротйтися см. покорочатпся. пбкороткуватий, пбкороткий разг. коротковатый [Стояла перша осіння доба з сухими покороткуватими днями (Мирн.); Поко- ротка свита (Н.-Вол. у.,— Сл. Г р.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)