Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
по к 73 лок стрибнув і, не здержавшись, покотивсь у яр (Мирн.); Розсердивсь він на ту дурницю і покотився на травицю Оддихать трошки, переждать (Гл.)]; ~тнсл з 6 сміху (від сміху) разг. покатиться со смеху [Як глянув Лушня на Чіпку, так і покотився зо сміху (Мирн.); Я так від сміху й покотивсь... (Гл.)]; ~тйлося п і д горло подкатило к горлу [Щось важке, пекуче покотилося їй під горло і прохалось наверх роздираючим криком (Коцюб..)]; хоч грійсь погов. хоть шаром покатй [Хоч покотись, усюди голо (Ном.)]; 2) (о подводах, машинах и т. п. — двинуться) покатить [Нарешті коні рушили, каруца покотилася берегом Пруту (Коціїб.); Поїзд ще дужче смикнув і вже покотився прискореним ходом (Панч)]; 3) (о звуках) понестись; (раскатисто — ещё) прокатиться [Паровоз прокричав. Над тайгою Покотилась луна (Воскр.); По майдану з краю в край покотилося різноголосе, гучне «ура» (Ле і Левада)]. покотитися2, -котяться (о животных) мног. 1) (о кошках) окотиться; 2) (об овцах) оягниться, обл. окотиться [Чи всі вівці покотились, чи ягниці поплодились? (Метл.)]. покотом нар. 1) вповалку [І діти Семків.. босі й голопупі, а сплять покотом на дерев'яному помості в соломі (Чорн.)]', 2) (без перерывов, подряд) разг. сплошь [Покотом лежали незаймані густі родючі ниви (Кач.)]; 3) обл. все вместе [Вони так і заплакали покотом (Федьк.)]. по-котя^юму,, по-кошачому нар. по-кошачьи, по-кбшечьи, по-кошачьему [Він поклонився низенько, аж у пояс, ченцям, вийшов якось по-котячому, тихо, навшпиньки (Н.-Лев.); Обганяючи її, він спритно, по-кошачому шаснув, провалився між колючі акації (Гонч.)]. покотьоло (детская игрушка) обруч; перен. круг [Скільки разів намірявсь наложить на себе руки, а нічого не вдіяв: повішусь— гілляка зламається; ..звалюсь з високої скелі в глибокий бескид або кручу — і скочусь, неначе те покотьоло, не забившись (Стор.); Сонце блискучим покотьо- лом котиться до спокою (Мирн.)]. покохати, -хаю, -хаєш 1) полюбить [Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє^— Не думав сам я, що моє Серденько ще раз покохає (Л. Укр.); Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... (Коцюб.); Скільки згадок зв'язано з тим краєм, Він мені як щирий друг і брат. І тепер, як вперше, покохаю Сонячний і буйний Дніпроград (Нагн.)]; 2) (дать возможность некоторое время расти рому, чему, присматривая и наблюдая за ним) порастить; (с заботливой нежностью — ещё) полелеять [Батько, почастувавши тих сватів, подякували за ласку. — А дитина наша, — каже, — ще молоденька^ нехай ми ще самі її покохаємо та навчимо на розум добрий (Вовк.)]; 3) Іухаживая, обеспечить рост, развитие кого- нибудь, чего-нибудь) редк. вырастить; (с заботливой нежностью — ещё) взлелеять; (усы и т. п.) отрастить [Якби йому воля, то б він які роги покохав! (Ном.)]; см. ещё викохувати, вйкохатп. покохатися, -хаємося, -хаєтеся 1) полюбить друг друга, обл. слюбиться (с кем) [Вони покохались у дні Вітчизняної війни (Донч.); Росла в наймах, виростала, 3 сиротою покохалась (Шевч.)]; 2) разг. поласкаться, полюбезничать [Посідали, поговорили, покохались, — усе лихо забулось (Вовч.)]. покочувати, -чую, -чу«ш покочевать. по-кошачому см. по-котячому. покошений1 покошенный; скошенный, выкошенный, перекошенный [На всіх долинках покошено сіно (Фр.)\ Життя мое! Життя моє! Ти — покошеная нива (Руд.)]. Ср. покосити1. покошений2 покошенный, скошенный; перекошенный [Вона вперше побачила пил на лампочці і трохи покошений килимок над ліжком (Трипіл.)]. Ср. покосити2. покошланий взлохмаченный; взъерошенный, вскосмаченный, всклокоченный [Уважно дивився, як кобила крутила покошланим задом, на якому осідав уже іней (Коцюб.); Вітер набива мені вуха шматками звуків, покошланим шумом (Коцюб.)]. Ср. покошлати и покошлатися. покошлати, -лаю, -лаєш и покошлатити, -лачу, -латиш взлохматить, разг. взъерошить, вскосматить, всклокочить [Хто це тобі так волоссячко покошлав? (Харьк. у.— Сл. Гр.); Виложили, позаплутували [вітри] хліба. Повикручували, покошлатили (Горд.)]. покошлатися, -лається и покошлатитися, -латиться взъерошиться; вскосматиться, взлохматиться, всклокочиться. покошлатити см. покошлати. покошлатитися см. покошлатися. покошлатіти, -тію, -тієш взъербшиться, стать взъерошенным; вскосматиться, стать вскосмаченным, взлохматиться, стать взлохмаченным [Покошлатіли мої ягнята (Сл. Гр.)]. покоштувати, -тую, -туєш см. покуштувати. покошувати, -шую, -шуєш разг. покашивать. покравцювати, -цюю, -цюєш попортняжни- чать (разг.), попортняжить (разг.), побыть портным. покрадений украденный; уворованный; покраденный, поворованный [Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито (Коцюб.); Догнати його треба було, затримати й обшукати. Не міг же він десь далеко сховати покрадене (Трубл.)]. Ср. покрасти. покрадьки нар. разг. украдкой, тайком. покража покража. покрай предл. с род. п. по краям, по сторонам [Покрай улиць поспішали Заспані дівчата (Шевч.); Покрай ліса таємничо біліють стовбури осик та берез (Л. Укр.)]. покракатп, -кає обл. покаркать [Прилетіла Ворона, бачить, що одної дитинки нема, покракала, покракала та й перестала, бо що мала робити? (Фр.)]. І покрамарювати, -рюю, -рюєш уст. поторго- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)