Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пок 81 иок купниця і пірнула в юрбу (Тулуб)]. Ср. покупець, покупувати, -пую, -пуєш и покупляти, -ляю, -ляєш и редк. «покупити, -куплю, -купиш мног. разг. купить, накупить; поприобре- тать (рцзг.), приобрести [Може, у вас така думка, що я все те покупуЪав? (Вовч.); Вони., посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили сині суконні жупани, покупили ясні червоні одеські пояси, нові смушеві шайки {Н.-Лев.)]. покурити1, -курю, -куриш 1) покурить, фам. шутл. подымить [— Сідай, — глухо мовив Скиба. — Покуримо... (Жур.); Покуримо люльки, щоб дома не журились (Ном.)]; 2) (израсходовать, употребить на курение) выкурить, разг. искурить; 3) пе- рен. покурить [І от тепер почнуть вони, як у дзвони, дзвонити: а що, здобувся? а що, взяв? покурив?.. (Мирн.); Мабуть не на таких наскочив, не покурить (Рудч.)]. покурити2, -рю, -рйш 1) поднимать пыль [некоторое время]; 2) (безл. — о метели) помести; 3) (о диме) разг. подымить; (ежигая какое-нибудь вещество, дающее пахучий дым) покурить; (кадилом и т. п.) покадить [Кинулася Настя хату прибрати і сіни упорати, а Наум засвітив свічечку і ладаном покурив (Квітка)]. покуритися, -риться разг. подымиться. покуріти1, -рить 1) покуриться; 2) (безл. — о метели) помести; (о мелком снеге — ещё) попорошить. покуріти2 (покурить и редк. покуріє) (о тумане, о паре) покуриться; (о горящем) подымиться; (о выделении дыма) подымить. покурітися (покуриться и редк. покурієт^ся) покуриться; подымиться. Ср. покуріти2. покурликати (покурликає и редк. покур- лйче) и редк. покурлюкати, -кає покурликать. покурникати, -каю, -каеш разг. помурлыкать. покурювати, -рюю, -рюеш разг. покуривать; (не торопясь разе. — обычно с дополнением — ещё) потягивать [Хлопці сиділи довго, покурювали, вигрівались під теплим сонцем (Козач.)]. покуса обл. искушение [Вистріл був влучний і в одній секунді зробив кінець її стражданням і покусам (Фр.)]. покусаний 1) покусанный; искусанный; перекусанный [Дід Грицай зліз з груші з покупаними [бджолами] щоками та рухами (Н.-Лев.)]; 2) погрызенный. Ср. покусати 1—^2. покусати, -саю, -саєш 1) покусать, (сильнее) искусать; (мног:— ещё) перекусать [Вже й сама [мати] злякалася, почувши про собак, і стала кругом оглядати, чи не покусали де, чи не порвали де... (Квітка); Бджоли покусали їй і вид, і руки, і литки (Н.-Лев.); Як наш Латин тут розгнівився І на гінця сього озлився, Що губи з серця покусав (Котл.)]; 2) (раскусить зубами) погрызть [— За ваш, мамо, подарунок спасибі вам, — дякував Іван. — Горіхи ми покусали колективно (Кач.)]. покусатися, -сіємося, -састеся перекусаться, разг. покусаться[Свої собаки: покусаються та й перестануть (Ном.)]. по-кустарному нар. по-кустарному. покусувати, -сую, -суєш покусывать [Марченко терпляче покусував тут Же підібрану з землі стеблину стиглої пшениці, прислухаючись До бою (Кач.); — Ну, що? — спитав він, нервово покусуючи вус (Тулуб)]. покута 1) искупление; покаяние [Нехай Рустем піде до батька, впаде йому в ноги і скаже: мій гріх, моя покута (Коцюб.); Коли б її взяли в Київ та посадили на покуту в монастир, та ще самй в жнива! (Н.-Лев.)]; 2) (взыскание) наказание [П и- с а р: .. Тепер он яка тобі покута: візьмеш оцю бумагу і підеш з нею до всіх учителів (Тоб.); Любий дядьку! ..Ще теж мені буде жаль немалий, що не чутиму довго ніякої музики і сама не гратиму, се для мене покута чиста (Л. Укр.)]; 3) дорев. покаяние; церк. епитимья [Треба хоч до батюшки піти, щоб яку покуту наложив на розп'яницю з п'яниць (Мирн.)]. покутний X) искупительный; 2) дорев., ирон» покаянный [Д.-Ж у а н: ..Та чим же маю заслужити вас? ..Живу, немов^Кась душа покутна, серед людей чужих або й ворожих, життям безбарвним, я б сказав, негідним, бо глузду в нім немає! (Л. Укр.)]. покутник дорев. покаянник [— На що ми чекаємоі — палко говорили вони. —..Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб)]. покутниця дорев. покаянница. покутній находящийся возле красного угла [Як у хату увійшла, припала на лаві, схилившись на покутнє віконечко (Вовч.)]. покутський покутский [Обабіч Пруту туляться одне до одного тісні села покутські (Коал.)]. пбкуття, покуть, -тя красный угол [Грицько мерщій посунувся за стіл, на покуття, та Запрохував Чіпку сунутись ближче до його (Мирн.)у Я посадив на покуті Усіх гостей мої* (Гл.); Але Дарка все ж помагала, то ложки подавала, талеліба вкроїла, раз у раз встаючи з ослона, де вона сиділа проти покутя (Л. Укр.)]. Покуття Покуть є. покутувати, -тую, -тусш 1) искупать [Княжно моя безталанна, Знівечений цвіте! Ти ще будеш покутувать Гріхи на сім світі (Шевч.)]; 2) дорев. отбывать покаяние. покуть см. пбкуття. покуховарити, -рю, -риш разг. покухарни- нать. покучерявити, -влю, -виш разг. закудрявиться. покучерявлений разг. закудрявленный [По ній [луговині], мов рибини, скидались зернисті покучерявлені кетяги квіту (Ст.)\ покуштувати, -тую, -туєні и редк. покушати, -шаю, -шаеш попрббовать, разг. отведать, обл. опробовать [Дбктор.. боявся покуштувати бурлацького борщу з гнилою таранею, з додатком пацюків для при- 6-35 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)