Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 584):
Попередня 
Наступна

пок
81
иок
купниця і пірнула в юрбу (Тулуб)]. Ср.
покупець,
покупувати, -пую, -пуєш и покупляти, -ляю,
-ляєш и редк. «покупити, -куплю, -купиш
мног. разг. купить, накупить; поприобре-
тать (рцзг.), приобрести [Може, у вас така
думка, що я все те покупуЪав? (Вовч.);
Вони., посправляли собі нові свитки, а
декотрі пошили сині суконні жупани,
покупили ясні червоні одеські пояси, нові
смушеві шайки {Н.-Лев.)].
покурити1, -курю, -куриш 1) покурить, фам.
шутл. подымить [— Сідай, — глухо
мовив Скиба. — Покуримо... (Жур.);
Покуримо люльки, щоб дома не журились
(Ном.)]; 2) (израсходовать, употребить на
курение) выкурить, разг. искурить; 3) пе-
рен. покурить [І от тепер почнуть вони, як
у дзвони, дзвонити: а що, здобувся? а що,
взяв? покурив?.. (Мирн.); Мабуть не на
таких наскочив, не покурить (Рудч.)].
покурити2, -рю, -рйш 1) поднимать пыль
[некоторое время]; 2) (безл. — о метели)
помести; 3) (о диме) разг. подымить; (ежигая
какое-нибудь вещество, дающее пахучий дым)
покурить; (кадилом и т. п.) покадить
[Кинулася Настя хату прибрати і сіни
упорати, а Наум засвітив свічечку і ладаном
покурив (Квітка)].
покуритися, -риться разг. подымиться.
покуріти1, -рить 1) покуриться; 2) (безл. —
о метели) помести; (о мелком снеге — ещё)
попорошить.
покуріти2 (покурить и редк. покуріє) (о
тумане, о паре) покуриться; (о горящем)
подымиться; (о выделении дыма) подымить.
покурітися (покуриться и редк. покурієт^ся)
покуриться; подымиться. Ср. покуріти2.
покурликати (покурликає и редк. покур-
лйче) и редк. покурлюкати, -кає
покурликать.
покурникати, -каю, -каеш разг.
помурлыкать.
покурювати, -рюю, -рюеш разг. покуривать;
(не торопясь разе. — обычно с
дополнением — ещё) потягивать [Хлопці сиділи
довго, покурювали, вигрівались під теплим
сонцем (Козач.)].
покуса обл. искушение [Вистріл був влучний
і в одній секунді зробив кінець її
стражданням і покусам (Фр.)].
покусаний 1) покусанный; искусанный;
перекусанный [Дід Грицай зліз з груші з
покупаними [бджолами] щоками та
рухами (Н.-Лев.)]; 2) погрызенный. Ср.
покусати 1—^2.
покусати, -саю, -саєш 1) покусать,
(сильнее) искусать; (мног:— ещё)
перекусать [Вже й сама [мати] злякалася,
почувши про собак, і стала кругом
оглядати, чи не покусали де, чи не порвали де...
(Квітка); Бджоли покусали їй і вид, і
руки, і литки (Н.-Лев.); Як наш Латин
тут розгнівився І на гінця сього озлився,
Що губи з серця покусав (Котл.)]; 2)
(раскусить зубами) погрызть [— За ваш,
мамо, подарунок спасибі вам, — дякував
Іван. — Горіхи ми покусали колективно
(Кач.)].
покусатися, -сіємося, -састеся перекусаться,
разг. покусаться[Свої собаки: покусаються
та й перестануть (Ном.)].
по-кустарному нар. по-кустарному.
покусувати, -сую, -суєш покусывать
[Марченко терпляче покусував тут Же підібрану
з землі стеблину стиглої пшениці,
прислухаючись До бою (Кач.); — Ну, що? —
спитав він, нервово покусуючи вус
(Тулуб)].
покута 1) искупление; покаяние [Нехай
Рустем піде до батька, впаде йому в ноги
і скаже: мій гріх, моя покута (Коцюб.);
Коли б її взяли в Київ та посадили на
покуту в монастир, та ще самй в жнива!
(Н.-Лев.)]; 2) (взыскание) наказание [П и-
с а р: .. Тепер он яка тобі покута: візьмеш
оцю бумагу і підеш з нею до всіх учителів
(Тоб.); Любий дядьку! ..Ще теж мені
буде жаль немалий, що не чутиму довго
ніякої музики і сама не гратиму, се для
мене покута чиста (Л. Укр.)]; 3) дорев.
покаяние; церк. епитимья [Треба хоч до
батюшки піти, щоб яку покуту наложив
на розп'яницю з п'яниць (Мирн.)].
покутний X) искупительный; 2) дорев., ирон»
покаянный [Д.-Ж у а н: ..Та чим же маю
заслужити вас? ..Живу, немов^Кась душа
покутна, серед людей чужих або й ворожих,
життям безбарвним, я б сказав, негідним,
бо глузду в нім немає! (Л. Укр.)].
покутник дорев. покаянник [— На що ми
чекаємоі — палко говорили вони. —..Сил
не стає слухати попівські казання та
удавати покутників (Тулуб)].
покутниця дорев. покаянница.
покутній находящийся возле красного угла
[Як у хату увійшла, припала на
лаві, схилившись на покутнє віконечко
(Вовч.)].
покутський покутский [Обабіч Пруту
туляться одне до одного тісні села покутські
(Коал.)].
пбкуття, покуть, -тя красный угол [Грицько
мерщій посунувся за стіл, на покуття, та
Запрохував Чіпку сунутись ближче до
його (Мирн.)у Я посадив на покуті Усіх
гостей мої* (Гл.); Але Дарка все ж
помагала, то ложки подавала, талеліба вкроїла,
раз у раз встаючи з ослона, де вона
сиділа проти покутя (Л. Укр.)].
Покуття Покуть є.
покутувати, -тую, -тусш 1) искупать
[Княжно моя безталанна, Знівечений цвіте! Ти
ще будеш покутувать Гріхи на сім світі
(Шевч.)]; 2) дорев. отбывать покаяние.
покуть см. пбкуття.
покуховарити, -рю, -риш разг. покухарни-
нать.
покучерявити, -влю, -виш разг.
закудрявиться.
покучерявлений разг. закудрявленный [По
ній [луговині], мов рибини, скидались
зернисті покучерявлені кетяги квіту (Ст.)\
покуштувати, -тую, -туєні и редк. покушати,
-шаю, -шаеш попрббовать, разг. отведать,
обл. опробовать [Дбктор.. боявся
покуштувати бурлацького борщу з гнилою
таранею, з додатком пацюків для при-
6-35

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)