Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пол 83 пол чили залізну ляду, привалену цеглою й попелом (Янов.)\ Лозиночка заплакана стоїть, А Дуб поламаний лежить (Гл.); Міцно спала на поламленому кріслі прачка Я вдоха (Вас); Над нашими головами., вирізувались зубцями круті гострі верхи, поламані косогори з твердим верхнім обідком (Н.-Лев.)]; 2) поломанный; исковерканный; сломленный [Вийшов К орній з двору за ворота, став.. Думає сумні свої думи, що вже забраний він та завданий, що вже його воля парубоцька1 поламана (Л. Укр.)]; 3) нарушенный. Ср. поламати 1-3. поламаність, -ності изломанность. поламання полом, поломка. поламати, -маю, -маєш 1) поломать, сломать; (в одном месте, сделать надлом разг. — ещё) изломить; (целиком — ещё) сломить; (мног. — ещё) изломать [Вже співають і пісні: Як в Панька Мороза Цього року трудодні Поламали воза (дл.); Старі ворота поламав Чіпка, а приробив дощані (Мирн.); Взяли мене [калину], поламали І в пучечки пов'язали: Така доля моя! (Чуб.); Ти й квашею зуби поламаєш! (приказка)]; 2) (перен.: уничтожить) поломать; (резко изменить разг. — ещё) ( исковеркать; (лишить силы) сломить [Творчий дух не замороче Ніяка справа обтяжна: Він, всяку полама облогу І вийде вільним 'на дорогу (Мирн.)]; 3) (перен.: отказаться •от прежде принятого) нарушить (что), изменить (чему); (только о законе, норме, правиле уст. — ещё) преступить (что) [Мені вдається, що я стану або другою зовсім людиною, або поламаю віру... (Н.-Лев.);— Як же з ними [товаришами] розв'язатись?.. як їх зрадити?., присягу поламати? — Од такої думки знову обхопить його сум (Мирн.)]. поламатися, -маюся, -маєшся 1) поломаться, сломаться; изломиться; сломиться; изломаться [Чи не поламалось часом щось коло воза? (Н.-Лев.); Кілька років назад була в нас здоровенна ожеледа. Ліси, садки поламались, погнулись (Коцюб*); А ви поспішайте, бо не до зими — до весни йдеться. Поламається крига, тоді навпростець не пройдеш (Шиян)]; ер. поламати 1; 2) (вести себя неестественно некоторое время) разг. неодобр, поломаться, покочевряжиться; (с ужимками, гримасами — ещё) покривляться. поламка полом, поломка [Особливу увагу звертають на те, щоб, укладаючи лози [на зиму], не допустити поламок.. однорічних лоз (Наука і життя, 1957, 2)]. пола млений см. поламаний. полапати, -паю, -паєш пощипать, потрогать [Чіпка полапав у кишені: ні кисета, ні грошей... (Мирн*); Постояв [Свирид], постояв, полапав тррхи двері — двері в їх славнії — дубовії — та й повернув на греблю (Вовч.); — От чудак. Доки сам не полапає, нікому не повірить, — озвався кулеметник Григорій Доля (Куч.)]. полапки, полапцем нар. обл. ощупью [Опися встала, полапки знайшла в скрині стару чоловікову сорочку (Н.-Лев.); От, не встаючи, полапцем намацаєш котру [грушу] коло себе та й їси (Греб.)]. поласитися, -лашуся, -ласишся (на кого, на що) польститься (на что, уст, чем), разг. повариться (на что); (проявить жадность) разг. пожадничать [А Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (Тулуб); І знали люди, що, поласившись на зайвий невід рибя>., залишаться вони без хліба, і йшли додому (Тулуб)]. по таскавішати, -шаю, -шаєш стать ласковее [Пишу по довгій перерві. Та не поспішайте з присудом. Збагніть причину, що примусила мовчати, і поласкавішайте! (Кач.)]. поластитися и полащитися, -лащуся, -ластишся (до кого) 1) поласкаться (к кому), разг. поластиться (к кому) [Собачка полащилася трохи й побігла далі (Вас.) ]; 2) рагг. неодобр, полебезить (перед кем); (суетясь — ещё) поегозить (перед кем). поласувати, -сую, -суеш полакомиться [Запашна кава, якою Красовський збирався поласувати на дозвіллі, згубила свій приємний смак (Кач.)]. поласуватися, -суюся, -суєшся (на кбго, на що) 1) польститься; позариться; пожадничать [Поласується на баранця да й зловить його (Чуб.)]; ер. поласитися; 2) (насладиться чемтнибудь вкусным) полакомиться [Лише сніданок у нас був святковий — молочний гарбуз, яким ми поласувалися вперше за свою подорож (Волош.)]. полатаний починенный; перечиненный; заплатанный, зачиненный [Одяг у нього точнісінько такий, як у старшого товариша: жовтава полатана, а все ж тепла кожушина, підшиті., валянки (Грим.); Захарко помалу плентавсь, ледве-ледве човгаючи важкими величезними чобітьми, полатаними, позатиканими ззаду роломою (Баре.); Передранішнє світло одпиха пітьму назад, у кутки складу, — і першим сміється до нього полатаним боком баркас (Коцюб)]. Ср. полатати 1. полатати, -таю, -таєга 1) починить; (есё, многое разг. — ещё) перечинить; (прореху, дыру) разг. заплатать, зачинить [Справді • дах виглядав дивно, так, як би хто чорний, дірявий капелюх полатав білим полотном зверху (Мак.); Купила полотна, пошила йому сорочки, полатала йому одежу, причепурила його (Н.-Лев.)]; 2) (перен.: пане* сти кому-нибудь удары) побить; (сильно) разг. поколотить [Давай, отамане, добру вечерю, а то полатаю боки оцим києм (Н.-Лев.)]. по-латинському, по-латин і, уст. по-латинській нар. по-латыни [Троянське плем'я все засіло Коло книжок, що аж потіло, І по- латинському гуло (Котл.); Другий учень прочитав вірш по-латині, а ще один проказав грецькою мовою (Панч); Балабуха ще присилував би мене говорити по-ла- тинській (Н.-Лев.)]. 6* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)