Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 85 роз жя, навіть Слобожанщини — надходили численні повідомлення про самосильну розбудову культурного українського життя (Смол.)[. Ср. розбудовувати. розбудовувати, -дрвую, -довуєш, розбудувати, -дую, -дуєш разг. расстраивать, расстроить; расширять [постройку], расширить [постройку]; (перен.— изредка) развивать, развить. розбудовуватися, -дрвуюся, -довуєшся, розбудуватися, -дуюся, -дуєшся разг. расстраиваться, расстроиться; расширять [свою] постройку, расширить [свою] постройку [В глухому кутку обсаджувався садом, обгороджувався, розбудовувався й багатів Мар'ян Хомаха (Чорн.)]. розбудувати см. розбудовувати. розбудуватися см. розбудовуватися. розбундючитися, -чуся, -чишся разг. распетушиться, вспетушиться; (о гордом, спесивом um. п. — ещё) возгордиться, разг. загордиться. розбунтбваний 1) взбудораженный; взбунтованный [Спокійні роздуми його ніби трохи остудили Богдана. Але навіть коли й полягали, то ще довго не могли заснути, роз- бентежені, розбунтовані пережитим за день (Гонч.)]; 2) взбунтовавшийся. Ср. розбунтуватися. розбунтуватися, -туюся, -туєшся редк. взбудоражиться; перен. взбунтоваться, взбунтовать [Любчик: Ах, зачекайте. (Хапає хліб, розмотує свій рюкзак.) Тут так розбунтувався, так розбунтувався... Мико- л а ш: Хто? Любчик: Апетит (Бат)]. розбуравлювати, -люю, -люєш, розбуравити, -влю, -виш разбуравливать, разбуравить. розбурканий растормошённый; пробуждённый, пробудившийся; растревоженный [Над розбурканим містом високо піднімалося веселе сонечко і радісно обдавало усіх своїм теплим світом (Мирн.); Войовничий, радісно-грізний настрій охопив усіх. Розбуркане відчуття власної сили декотрих майже п'янило (Гонч.)] Кодня не спала. Вона шуміла, як розбурканий вулик (Скляр.)]. Ср. розбуркувати и розбуркуватися. розбуркати см. розбуркувати. розбуркатися см. розбуркуватися. розбуркотітися, -кочуся, -котишся разг. 1) разворчаться; фам. разбрюзжаться; 2) (о голубях) разворковаться. розбуркувати, -кую,-куєш, розбуркати, -каю, -каєш разг. тормошить, растормошить; разгонять сон, разогнать сон; (перен. — ещё) пробуждать, пробудить; (волновать — изредка) тревожить, растревожить [Татари щось кричали, бичами розбуркуючи невільників (Тулуб); Павлусеві вже не до меду; заснув манесенький — ніяк його і не розбуркаєш (Стор.); Вогонь Везувія і світло блискавки, які він [Брюллов] схопив з неба і заключив у раму, розбуркали від сну російську публіку (Іван.); Заможність Чіпчина іноді розбуркувала заздрість Грицькову (Мирн.); Розповідь відтворила їй недавно минулі події, розбуркала й розпалила (Смол.)]. розбуркуватися, -куюся, -куєшся, розбуркатися, -каюся, -каєшся разг. пробуждаться, пробудиться; приходить в себя после сна, прийти в себя после сна [В йому [писареві] розбуркалась вдача селянина, простого, непросвіченого (Н.-Лев.); — А твой не багато буде? — спитав німець, беручись за пляшку. — Кий там біс багато? що ж ми тілько по чарці й випили! — розбуркуючись, мовив Яків (Мирн.)]. розбуртовувати, -товую, -товуєш, розбурту- вати, -тую, -туєш с.-х. разбуртовывать, разбуртовать. розбурханий взбудораженный; разыгравшийся; разбушевавшийся, взбушевавшийся [Старшина довго не міг вгамувати розбурханий люд (Горд.); Люди дивилися на розбурхані хвилі озера (Вл.); На орди катів громами упав наш розбурханий гнів (Сос); Яка ж була темрява! І небо, і землю, і розбурхане море — все покрила важка чорна запона (Донч.)]. Ср. розбурхувати и розбурхуватися. розбурхати см. розбурхувати. розбурхатися см. розбурхуватися. розбурхувати, -бурхую, -бурхуєш, розбурхати, -хаю, -хаєш будоражить, взбудораживать, взбудоражить [Він [Кедров] увесь час розбурхує творчу думку актора, примушує його критично переглядати багато з того, що раніше здавалося йому таким звичним і непорушним (Мист., 1956, 1); Лісову тишу зненацька розбурхав такий неймовірний тріск, що Катя аж прикрила голівку обома руками (Гур.)]. розбурхуватися, -бурхуюся, -бурхуєшся, розбурхатися, -хаюся, -хаєшся будоражиться, взбудораживаться, взбудоражиться; (о стихийных явлениях, а также перен. — ещё) разыгрываться, разыграться, (сильнее) со- верш, разбушеваться, взбушевать, взбушеваться [Розбурхалися сотні тисяч хвиль, Підносячись до неба звідусіль (перекл. Бажана); Цього дня як навмисне зранку; розбурхався вітер (Ваш)]. розбурчатися, -чуся, -чйшся разг. разворчаться, разбрюзжаться. розбути см. розбувати. розбутий разг. редк. разутый. розбутися см. розбуватися. розбухання разбухание. розбухати, -хаю, -хаєш, розбухнути, -ну, -неш разбухать, бухнуть, разбухнуть [Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (Горд.)]. розбухикатися, -каюся, -каєшся разг. раскашляться. розбухлий разбухший [Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів (Тулуб)]. розбухнути см. розбухати. розбушований разг. редк. 1) разбушевавшийся, взбушевавшийся [Хома вже був захищений від цього тисячоголосим розбушо- ваним валом, що нестримно напирав на міст (Гонч.)]; ср. розбушуватися; 2) расшвырянный [Зараз копиця була геть роз- бушована, наче біля неї щойно походив бугай (Гонч.)]; ср. розбушувати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)