Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 93 роз розвінчувати, -чую, -чуєш, розвінчати, -чаю, -чаєш развенчивать, развенчать [Ми тебе на державу вінчали, Ми тебе й розвінчаєм сами (Л. Укр.); Скульптор стежив за нею з нещадною зухвалістю митця. Мела- нія мовби навмисне заповзялася розвінчати всі його творчі задуми (Гонч.)]. розвінчуватися, -чується развенчиваться. розвірчування разверчивание, развёртка; развёртывание. Ср. розвірчувати. розвірчувати, -чую, -чуєш, розвертіти, -рчу, -ртйш разверчивать, развертеть; (что- либо завёрнутое — изредка) развёртывать, развернуть [Єфросина розвірчує папір і виймає чіпок з червоними стрічками: Ось що я вам, мамо, купила (Н.-Лев.)]. розвірчуватися, -чується, розвертітися, -вертиться разверчиваться, развертеться; развёртываться, развернуться. Ср. розвірчувати. розвіеистий развесистый [Клоцвог дихав спокійніше і дивився у вікно на розвісисте листя каштанів (Десн.)]. розвісити см. розвішувати. розвітритися, -риться безл. разг. развётри- ться [Надвечір розвітрилося не на жарт (перекл. з Павленка)]. розвішаний развешенный; развешанный [У парку розвішані були гірлянди ліхтариків (Іван.)]. Ср. розвішувати. розвішання развеска. розвішати см. розвішувати. розвішений развешенный; развешанный. Ср. розвішувати. розвішування развешивание, развеска. розвішувати, -шую, -шуєш, розвішати,-шаю, -шаєш й розвісити, -вішу, -вісиш развешивать, развесить; (только поразньім местам соверш.—ещё) развешать [Накупив бубликів, розвішав їх уночі перед вікнами (Рудч.); Ворожі літаки дедалі частіше з'являлися над містом. Вночі вони розвішували в небі на маленьких парашутиках «ліхтарі» (Ткач)] Між деревами натягнули вірьовку, а тоді заходилися розвішувати пальта, плаття (Шиян); Ой, я тую одеженьку по тину розвішу (Чуб.); Серпень розвісив над вулицею., біля її хати блакитну пелену неба (Пере.); І ячмінь пахучий колоски Виростив, розвісив, як дзвінки (Шп.)]; 0 ^еити вуха разг. ирон. развесить уши [І так він завжди розбрешеться, — всі сидять і слухають і вуха розвісять (Іван.)]. розвішуватися, -шується развешиваться. розвіювання развеивание; рассеивание; раздувание. Ср. розвіювати. розвіювати, -віюю, -віюєш, розвіяти, -вію, -вієш развеивать, развеять; (перен. — ещё) рассеивать, рассеять; (горе, тоску и т. п. фольк. разг. — ещё) размыкивать, размыкать; (только прям.: развевать дутьём разг. — ещё) раздувать, раздуть [Розвіяв ранок темінь над копрами (Піде); Під- хопив вітер шум битви, розвіяв гаряче полум'я, снопами поніс іскри над Дніпром (Донч.); Чом вас [думи] вітер не розвіяв В стену, як пилину? (Шевч.); Історія відмела фрази, розвіяла ілюзії, оголила класову суть групок [народників, лікві- І і даторів] (Ленін)]; звіяти горе (тугу и т. п.) рассеять горе (тоску и т. п.); (разгоняя разг. — ещё) размыкать горе (тоску и т. п.) [Я ж пушу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвію свою тугу Вільним співом в темнім лугу (Л. Укр.)]; звіяти по вітру (за вітром) (уничтожить) разг. пустить по ветру, развеять [Так як наші оце повернулись, я й хреста порубав і могилу [німцір] по вітру розвіяв (Вишня); Ох підпалив дрова, наймита спалив, попілець по вітру розвіяв, углину сприснув живущою водою—наймит знову ожив і став такий гарний, що нема кращого (народна казка)]; звіяти сумніви и т. п. развеять (рассеять) сомнения и т. п. розвіюватися, -віюється, розвіятися, -віється развеиваться, развеяться; рассеиваться, рассеяться; (сильнее разг. — изредка) разлетаться, разлететься; размыкиваться, размыкаться [Тонкий димок від люльки розвіюється млявим вітром (Риб.); Поволі розвіювався туман (Шиян); Тепер він іншими очима дивився на Григорія. Рештки гніву розвіювалися, мов останні клапті туману при сонці (Ст.); Бойченко пішов пішки, щоб розвіятись, але це йому не вдалось (Гур.); Давно розвіялись на І сході хмари, і сонце все вище здіймалось над горбами (Донч.)]; «-^віятися по світу (по с в і т і) (о людях) разойтись в разные стороны, разбрестись по свету, рассеяться по свету [Засіяно поля жорстоких війн, Розвіялись по світі ветерани (Янов.)]. Ср. розвіювати. розвіяний1 развеянный [Спідничка, розвіяна в пурханні, та усмішка радісна, привітна — таке було перше враження, що залишила вона після себе (Гонч.)]. Ср. розвівати. розвіяний2 1) развеянный; рассеянный [Він водив очима слідком за її., ясними локонами, розвіяними по голові в танці (Н.-Лев.); Відбились зорі в дзеркалі ріки, спадає дим розвіяний, безсилий (Сос.)]; ср. розвіювати; 2) развеявшийся; рассеявшийся [Вбігає в кімнату захекана, з розвіяним на вітрі волоссям Казимирова мама (Вільде)]; ср. розвіюватися, розвіяння развёяние; рассеяние. Ср. розвіювати. розвіяти1 см. розвівати. розвіяти2 см. розвіювати. розвіятися1 см. розвіватися. розвіятися2 см. розвіюватися, розводдя разводье [Та ось крижина, на якій стояв Гриць, враз розділилась надвоє. Здається, Гриць на якусь мить розгубився, але опанував себе і стрибнув через метрову ширину розводдя (Збан.)]. розводження 1) разведение, развод; разг. разводка; разнимание; 2) разведение; разжижение, разбавление; разг. разбавка; 3) разведение, размножение; распложёние. Ср. розводити 1—3. розводи, -дів разводы [Секретар., витяг лівою рукою з-за пазухи з червоними розводами чорну хустку (Мирн.); Зайдіть в |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)