Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 97 роз разрешилась кризисом; 3) страд, з. (не- соверш.) развязываться; решаться; разрешаться. Ср. розв'язувати 1—2. розв'язь, -зі разг. розвязь [Легко летіли снопи до подавальниць, які гострими серпами різали перевесла, золоту розв'язь блискавично підхоплювали подружки і кидали барабанщикам (Рад. Укр., 1949, VIII)]. розгавкатися, -каюся, -каєшся разг. 1) разлаяться [— От розгавкався [собака]! Хазяїн кращий від тебе, та не гавкає! — сказала Маруся (Мирн.)]; 2) перен. разг. прен. разбраниться, разлаяться [Ця вчителька як розгавкається в себе вдома, то і вчитель тікає з хати і сторож з школи тікає на город (Н.-Лев.)]. розгаданий разгаданный; отгаданный [Осель чорні зерна, розводи жовтаві Пустельних степів, сині лінії рік, — 3 цих рисок встає в його точній уяві Прийдешнього бою розгаданий лик [Бажай)]. Ср. розгадувати 1. розгадати см. розгадувати. розгадатися см. розгадуватися. розгадка разгадка; отгадка [Він хитався і божевільним оком шукав страшної розгадки на сірих обличчях, що живим муром нахилялись з обох боків. Там не було розгадки і не було надії (Коцюб.); Така ваша загадка, що нема й розгадки (Ном.)]. Ср. розгадувати 1. розгадник разгадчик. розгадниця разгадчица. розгадування 1) разгадывание; отгадывание [Весь свій вільний час він витрачав на розгадування таємниць тих сортів скла, яких у нас до революції не вміли виробляти (Шовк.)]\ 2) разгадывание. Ср. розгадувати 1—2. розгадувати, -дую, -дуєш, розгадати, -даю, -даєш 1) разгадывать, разгадать; (загадку um. п. — обычно) отгадывать, отгадать [Досі він вважав, що володіє фаховим даром журналіста — з першого погляду розгадувати і визначати людей (Гонч.); Геніальний російський вчений Д. І. Менделєєв вперше розгадав таємницю хімічних елементів (Наука і життя, 1956, 10); Анйа: .. Я невдатна загадки розгадувати (Фр.); Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати... (Мирн.)]', 2) (несоверш.: раздумывать) редк. разгадывать [Я починав знов розгадувати, що тут діяти далі (Фр.); Скоро навідалася Маланка, не розпитувала, не розгадувала, а тільки оплакувала безталанну подругу (Горд.)]. розгадуватися, -дуюся, -дуєшся, розгадатися, -даюся, -даєшся 1) соверш- разг. редк. пораздумать, пораздуматься; (реже) поразмыслить [Роздумався я.., розгадався та, трохи позітхавши, почав всміхатись (Вовч.)]', 2) страд, з. (несоверш.) разгады- ваться; отгадываться; ср. розгадувати 1. розгаласований разг. редк. расшумевшийся [Проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд (Л. Укр.)]. розгаласуватися, -суюся, -суєшся разг. рас- I шумёться; (о сильном вопле, вое) разг. развопиться [І чого ти розгаласувався? (Сл. Г р.)]. розгалдикатися, -каюся, -каєшся разг. прен. разгалдёться [ —Тю на вас, навіжені! — тюкнула на добрих людей матінка Михай- ликова, бо тії ж розгалдикались аж надто рано, ще до божої служби (Ільч.)]. розгалужений разветвлённый [Розгалужена І та крислата [сосна] Розрослася за три віки (Дор.)', Село лежало в довгій, покрученій, розгалуженій балці (Ряб.); Радянська країна має розгалужену сітку органів преси (Рад. Укр., 1946, VII)]. розгалуженість, -ності разветвленность. розгалуження 1) (действие, состояние) разветвление; 2) (место, где что-нибудь разветвляется) разветвление, развилина, развилка; разг. развилок [Оленячим рогом опускається вниз співуче розгалуження струмків (Ст.)]; 3) ж.-д. разветвление, розгалужувальний разветвляющий. розгалужування разветвление. розгалужувати, -жую, -жуєш, розгалузити, -лужу, -лузиш разветвлять, разветвить. розгалужуватися, -жується, розгалузитися, -лузиться разветвляться, разветвиться [Хідник вів до командира роти, там він розгалужувався трьома стежками до кожного взводу (Нач.); Переходячи з уст в уста, із доби в добу, твори ці [фольклор] зазнавали різних трансформацій, розгалужувались іноді на багато варіантів (Рил.)]. розгалузити см. розгалужувати. розгалузитися см. розгалужуватися. розгальмований расторможённый [Для., умовних рефлексів характерно те, що їх слід може бути розгальмований протягом кількох хвилин після припинення гальмівного подразника (Наука і життя, 1959, 5)]. розгальмовування спец, растормаживание. розгальмовувати, -мовую, -мовуєш, розгальмувати, -м^ю, -муєш спец. растормаживать, растормозить. розгальмовуючий растормаживающий. розгальмування расторможение [Що з вами? Чого ви розкисли? Повне розгальмування стримуючих центрів? (Собко)]. розгальмувати см. розгальмовувати. розганяння 1) разгон, разгонка; рассеивание; ср. розганяти 1; 2) разгон; разг. разбежка; ср. розганятися 1. розганяти, -няю, -няєш и розгонити, -нюу -ниш, розігнати (розжену, розженеш) 1) разгонять, разогнать; (перен. — ещё) рассеивать, рассеять; (тучи, облака разг. — ещё) разносить, разнести; (изживать горе, тоску и т. п. фольк. — изредка) размыкивать, размыкать [Як яструби на сизих голубів, налітали парубки — розганяли дівчат (Н.-Лев.); Що це за знак: то піщан розгонили, а це війт по селу біга, загадує на завтра усім хазяїнам до церкви збиратись (Мирн.); Цар розігнав першу Думу, під час якої стала знову розвиватися боротьба народу, але не посмів відразу змінити виборчий закон (Ленін); Ранковий вітрець розганяв туман (Панч); В цеху світилися великі лампи, але й вони не могли розігнати зовсім темряву/ч(Собко); Сходило кри- 7—2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)