Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 98 роз ваве сонце, вітер розгонив останні хвости волохатих хмар (Донч.); А хто грає, того знають І дякують люде: Він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить (Шевч.)]; 2) (доводить темп движения до большой скорости) разг. разгонять, разогнать [Ои- воусий грек та молодий наймит., вибивалися із сил, налягаючи на весла, однак їм ' не вдалося розігнати човен на береговий пісок (Коцюб.)]; 3) (удлинять, расширять что-либо) разг. разгонять, разогнать [Карпо Цар розганяв власне господарство вшир, і захопив добрий шмат городу до присадибної ділянки (Янов.)]; 4) (безл.: об опухоли um, п.)разг. разносить, разнести; ^зігнало щоку безл. разнесло щеку. розганятися, -няюся, -няєшся и розгонитися, -нюся, -нишся, розігнатися (розженуся, розженешся) 1) разгоняться, разогнаться; (приготовляясь к прыжку—ещё) , разбегаться, разбежаться; (только в полёте: достигать большой скорости) разлетаться, разлететься [Під ним кінь вороний розігнався (Чуб.)\ Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд (Донч.); О дійшов [Іван], а потім розігнався, щоб плигнути з буртів (Н.-Лев.); Бренькнули ті ноти й покотились разом вниз, як камінці з гори, все швидше і швидше, все більше розганяючись, все більше захоплюючи нот, зростаючи в лавину звуків (Коцюб.)]', 2) страд, з. (несоверш.) разгоняться; рассеиваться; разноситься; ср. розганяти 1. розгардіяш, -шу разг. беспорядок; (неразбериха разг. — ещё) кавардак; (суматоха) кутерьма; шутл. уст. светопреставление, света преставление [На Славиному столі неймовірний розгардіяш (Коп.); Він так вжився із старими порядками сільського життя, що в тім новім бориславськім розгардіяші чув щось нове, вороже дотеперішньому життю (Фр.)\ Тут чистий був розгардіяш: Лежи, спи, їж, пий, веселися, Кричи, мовчи, співай, крутися (Котл.)]. розгардіяшити, -шу, -шиш разг. редк. производить беспорядок; устраивать кавардак; поднимать кутерьму; буянить [Максимові хотілось самому битись, рубатись, розгардіяшити... (Мирн.)]. розгарйкатися, -каюся, -каєшся разг. разворчаться [Та й розгарикалась сьогодні стара баба (Сл. Гр.)]. розгарчатися, -чуся, -чйшся разг. разворчаться. розгарячати, -чаю, -чаєш, розгарячити, -чу, -чйш разгорячать, разгорячить. розгарячатися, -чаюся, -чаєшся, розгаря- чйтися, -чуся, -чйшся разгорячаться, разгорячиться; (только соверш.: разволноваться) раскипятиться [Пустили на голоси: вибрали Чіпку. Далі, розгарячивпшсь, вибрали Саєнка в губернські гласні (Мирн.)]. . розгарячений разгорячённый [3 гори він їхав у долину, ледве стримуючи розгарячених коней (Чорн.)]. розгарячити см. розгарячати. розгарячатися см. розгарячатися. розгарячілий разгорячённый, разгорячившийся ; (сильнее — ещё) раскипятившийся [В розгарячіле обличчя війнуло приємною прохолодою сонячного березневого полудня (Ряб.); Голубар легко наздогнав свій загін, навіть виїхав трохи розгарячілим конем наперед (Ле)]. Ср. розгарячатися. розгарячкований обл. распалившийся, разгорячу нігый, разгорячившийся [Але розгаряч- кована уява не хотіла втишитися (Фр.)]. розгасати, -сає, розгаснути и розгасти, -сне редк. размякать, размякнуть; (о труднопроезжей дороге безл. разг. — ещё) развозить, развезти [Сніг почав швидко танути, у вибалках заблищали цілі озера, розгасли всі шляхи (Куч.); То була грязь затужавіла, як мороз був, а тепер знов розгасла (Волч. у. — Сл. Гр.)]. розгасатися, -саюся, -саєшся (суетливо бегать взад и вперёд) разг. разбегаться. розгаслий обл. редк. размякший, размякнувший; развезённый [Одна по одній важко рухаються гармати по розгаслій весняній дорозі (Головко)]. Ср. розгасати. розгаснути, розгасти см. розгасати. розгвинтити см. розгвинчувати. розгвинтитися см. розгвинчуватися. розгвинчений 1) прич. развинченный; ср. розгвинчувати; 2) прил. развинченный; разболтанный [В пам'яті відбилась оця гостра спина, вузькі плечі, довгі ноги і розгвинчена хода (Панч)]; ср. розгвинчуватися. . розгвинченість, -ності развинченность; разболтанность. Ср. розгвинчуватися. розгвинчування развинчивание. розгвинчувати, -чую, -чуєш, розгвинтити, -нчу, -нтйш развинчивать, развинтить [Юшка змушений був розгвинчувати гайки й розбирати складене, бо воно, виявлялося, не на своїм місці (Ле)]. розгвинчуватися, -чуюся, -чуєшся, розгвинтитися, -нчуся, -нтйшся развинчиваться, развинтиться; (перен.: становиться недисциплинированным, неуравновешенным разг.— ещё) разбалтываться, разболтаться. розгйн, -ну разгиб; [працювати] без ~ну разг. [работать] без разгиба (разгибу) [Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться (Рил.)]. розгинальний анатл разгибательный. розгинання разг?5, раггзбапие; распрямление, расправление. Ср. розгинати. розгинати, -наю, -наєш, розігнути, -ну, -нёш разгибать, разогнуть; (спину — ещё) распрямлять, распрямить, расправлять, расправить [В цей час Петрик був у школі, а Тася не розгинала спини над чужою білизною (Дмитр.); Віра легко, з задоволенням розігнула стан і весело проказала до матері: — Закінчила... (Коп.)]. розгинатися, -наюся, -наєшся, розігнутися, -нуся, -нёшся 1) разгибаться, разогнуться; распрямляться, распрямиться, расправляться, расправиться [На городах, за ха- та\ш, розгинались людські постаті (Скляр.); Почула [Марта] згодом, що шелестіння сторінок затихло, рука розігнулась і поклала книжку на постіль (Коцюб.)]; 2) страд, з. (несоверш.) разгибаться; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)