Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 101 роз (увлечься разговором разг. — ещё) растолковаться [По другій чарці розговорилися. Говорили всі, перехоплюючи один одного (Коцюб.); Опанас розговорився, та коли скінчив і замовк, ми могли зміркувати, що йому й самому немило було, що так розбалакався (Фр.)]. розговорювати, -рюю, -рюєш, розговорити, -рю, -рйш (кого) разг. разговаривать, разговорить [Зінька від неї не одходить, то услуговує, то розговорює (Мирн.); Так-то вже я радію, як розговорю його, розважу! (Вовч.)]. розгодинити см. розгодинювати. розгодинитися см. розгодинюватися. розгодинювати, -нюе, розгодинити, -нить разг. разведривать, разведрить; ганило безл. разведрило. розгодинюватися, -нюється, розгодинитися, -ниться разг. разъясниваться, разъясниться; (освобождаться от туч, тумана разг. — ещё) разгуливаться, разгуляться; (только безл. разг. — ещё) распогодиться (соверш.), разведриваться, разведриться, разведривать, разведрить, (реже) выведрить (соверш.) [За ці хвилини стало розгодинюватися, вдарило сонце, молодий сніжок так забілів, що на світ не можна було дивитися (Кундз.); Хмурне небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне (Мирн.)]. розгодований раскормленный [Не витримає вона, коли розгодований бакан почне плямувати їх [повстанців] пам'ять... (Тулуб)]. розгойданий раскачанный, раскачавшийся; расколыханный, расколыхавшийся [Розгойданий двома тілами, невеличкий човен захитався з боку на бік і перевернувся (Збан.); Розгойдане море, вже брудне і темне, наскакувало на берег (Коцюб.)]. Ср. розгойдувати и розгойдуватися. розгойдання разг. раскачка. розгойдати см. розгойдувати. розгойдатися см. розгойдуватися. розгойдуваний раскачиваемый [Уже мигочуть гостро над пюпітром Товсті свічки, розгойдувані вітром, І аж під стелю, до лунких склепінь, Зметнулась гостра диригентська тінь (Бажан)]. розгойдування раскачивание; разг. раскачка. розгойдувати, -дую, -дуєш, розгойдати, -даю, -даєш раскачивать, раскачать; (мерно колебать — ещё) колыхать, расколыхать [Вітер міцнішав, ..він дедалі розгойдував більшу товщу води і котив її важкими нерівними валами (Ткач); Розгойдай трошки гойдалку, а потім ми сами будем гойдатися (Чуб.)}. розгойдуватися, -дуюся, -дуєшся, розгойдатися, -даюся, -даєшся раскачиваться, раскачаться; колыхаться, расколыхаться [Вечір був тихий, а все ж останнє листя з осокорів зривалось, ..розгойдувалось у повітрі і лягало на спокійні води (Скляр.); Море шуміло, розгойдувалось (Гонч.); Як розгойдаються було, то аж страшно дивиться (Канев. у. — Сл. Гр.)]. Ср. розгойдувати. розголос, -су огласка; {толки) молва; (перен.: при повышенном интересе — изредка) шум [Далеко в районі уже пішов розголос, що в фільварку комуністи зачали гуртувати артіль (Чорн.); І це ти, мій син, отак діяв; на розголос, на людський поговір, на злі язики поклав те, що треба було тишком- нишком зам'яти (Шиян)]; набрати [широкого] (набути [велико- г о]) ~су получить [широкую] огласку; (привлекая всеобщее внимание—ещё) нашуметь [Справа Гаврилюка набула великого розголосу, і уряд був змушений звільнити письменника (Іст. укр. літ.)]; не роблячи <^су не возбуждая толков; (сильнее) без шума. розголосити см. розголошувати. розголоситися1 см. розголошуватися. розголоситися2, -лошуся, -лосишся разг. расплакаться; разг. разреветься [Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай (Сл. Гр.)]. розголосник см. розголошувач. розголосниця см. розголошувачка. розголошений разглашённый, преданный огласке, преданный гласности; оглашённый; разболтанный, растрезвоненный. Ср. розголошувати. розголошення разглашение, предание огласке, предание гласности; оглашение, огласка. Ср. розголошувати. розголошування разглашение, предание огласке, предание гласности; оглашение, огласка. Ср. розголошувати. розголошувати, -шую, -шуєш, розголосити, -лошу, -лосиш разглашать, разгласить, предавать огласке, предать огласке, предавать гласности, предать гласности; уст. оглашать, огласить; фам. разбалтывать, разболтать, трезвонить, растрезвонить, трубить, раструбить, протрубить [Тілько прошу вас, мої любі, не розголошуйте якийсь час нікому, що ми тут знайшли (Фр.)', Був у неї син. То вона й розголосила скрізь, що дівчина, яка ніби приїхала погостити до неї, — це синова наречена (Грим.)]; 0 ^>вати хатні справи разг. выносить сор из избы. розголошуватися, -шується, розголоситися, -лоситься 1) разглашаться, разгласиться, получать огласку, получить огласку; оглашаться, огласиться; 2) страд, з. (не- соверш.) разглашаться, предаваться огласке, предаваться гласности; оглашаться; разбалтываться. Ср. розголошувати. розголошувач, розголосник разгласитель, раз- глашатель. розголошувачка, розголосниця разгласйтель- ница, разглашательница. розголубитися, -блюся, -бишся разг. разнежничаться. розгомонітися, -нюся, -нишся разговориться; (увлекаясь разговором разг. — ещё) растолковаться; (в образном употреблении — о крике разг. — изредка) расшуметься [Слово за словом — розгомонілися. Виявилось, що це Мануйлів однополчанин по японській війні (Гонч.); Розгомонівся Савка один на ввесь коридор, як цвіркун у порожній хаті (Вас.)]. розгонистий разгонистый; (о почерке; о свободных движениях рук, ног um. n. — ещё) размашистый; (о смехе, эхе um. п.) раска- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)