Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 114 роз общённость; разрозненность [Щоб російський робітничий клас міг виконати свої історичні завдання, треба було, на думку Леніна, ліквідувати роз'єднаність марксистських організацій (Біогр. Леніна)]. Ср. роз'єднувати. роз'єднання разъединение, разобщение; разделение [Політика національного гноблення, будучи спадщиною самодержавства і монархії, підтримується поміщиками, ка- і піталістами і дрібною буржуазією в інтересах охорони їх класових привілеїв та роз'єднання робітників різних народностей (Ленін)]. Ср. роз'єднувати. роз'єднано нар. разобщённо; разрозненно. Ср. роз'єднувати. роз'єднати см. роз'єднувати. роз'єднатися см. роз'єднуватися. роз'єднувальний разъединительный; (служащий еля разобщения) разобщительный, разобщающий. роз'єднування разъединение, разобщение; разделение; разрознивание. Ср. роз'єднувати. роз'єднувати, -ную, -нуеш, роз'єднати, -наю, -наєш разъединять, разъединить, разобщать, разобщить; (отделять одно от другого — ещё) разделять, разделить; (о парном или комплектном — ещё) рознить (разг.), разрознивать, разрознить [Щоночі на берег крутий З окопу ішли добровольці На греблю — шукати дроти. Знайти, роз'єднати, розрізать — Таким був героям наказ (Нагн.)', Ганна: Зійшло зерно, посіяне Богданом! Віднині нас ніхто не роз'єдна! (Дмитр.); ..лозунг культурно- національної автономії роз'єднує проле-^ таріат різних націй.. (Ленін)]. роз'єднуватися, -нуюся, -нуєшся, роз'єднатися, -наюся, -наєшся 1) разъединяться, разъединиться, разобщаться, разобщиться; разделяться, разделиться; разрозниваться, разрозниться [Галя: ..Я рада лучче зараз умерти, ніж роз'єднаться з вами, та ще може й навіки! (Тоб.у, Жити б та брататься! Ні, не вміли, не хотіли, Треба роз'єднаться! (Шевч.)]; 2) страд, з. (несоверш.) разъединяться, разобщаться; разделяться; разрозниваться. Ср. роз'єднувати. роз'єднувач эл. разъединитель. роз'ємний техн. разъёмный. роз'єрепенитися, -нюся, -яишея разг. разъере- пёниться, взъерепениться [I так вони [горобці] Роз'ерепенились, що й розігнати годі! (перекл. Рильського)]. розжалити см. розжалити. розжалитися, -люся, -лишся разг. разжалобиться [Розжалилося серденько моє, Розжалилося на тебе (Чуб.)]. розжалїтися, -лїюся, -лієшся разг. редк. разжалобиться [Поглянув він на той шлях, та і в його серце розжалілося, як наче од свого власного смутку (Вовч.)]. розжалкуватися, -куюся, -куєшся разжалобиться (разг.) [Розжалкувався, як вовк над поросям (Сл. Гр.)]. розжалобити см. розжалоблювати. розжалобитися, -блюся, -бишея разг. разжалобиться; (растрогаться) расчувствоваться [— Бач! виголодався... дурник маленький! — розжалобилася Горпина, дивлячись на сина (Мирн.); Як згадаю, було, як моя рідня за мною плаче, то мені аж на серці весело; а раз аж сама трохи заплакала, так розжалобилась (Н.-Лев.)]. розжалоблений разжалобленный; растроганный [Вона., гладила його [сина] по лиці, по волоссю, мов малу дитину, а він, розжалоблений тою любов'ю і майже засоромлений, цілував вдячно руку (Коб.)]. Ср. розжалоблювати. розжалоблювати, -люю, -люєш (редк.), розжалобити, -блю, -биш (кого) возбуждать жалость, возбудить жалость (в ком), разжалобливать, разжалобить (кого); (со- верш.: вызывая сочувствие, взволновать) растрогать (кого) [Часом вона розжалоблювала його розмовою про своє безталання (Мирн.); Бурлаки розказали про все своє горе., і розжалобили добру молодицю (Н.-Лев.); І не хотів він розжалобить мене, а глибоко уразив серце (Стор.)]. розжалуваний 1) разжалованный [Як і іншим розжалуваним співакам, йому було дано широкий вибір: на всі чотири вітри! (Гонч.)]; ср. розжалувати 1; 2) (неточно) расстроенный; растроганный; разг. расчувствовавшийся [ Дуже можлива річ, що Фрузя, розжалувана, того-таки вечора., покинула Борислав і пішла додому (Фр.)]. розжалування уст. разжалование [Через два тижні суд засудив.. Боровика за умисне тілесне пошкодження до двох років ув'язнення з розжалуванням (Собко)]. розжалувати, -лую, -луєш 1) (понизить в чине, должности и перен.) уст. разжаловать [Хтось закричав, що його треба розжалувати, нехай скидає форму (Панч)]; «->ти в солдати разжаловать в солдаты [А для гріхів заплати Лисицю повелів [Лев] розжалувать в солдати (Боров.)]; 2) (разлюбить) обл. перестать относиться к кому-нибудь с нежностью; перестать относиться к кому-нибудь со вниманием. розжалуватися, -луюся, -луєшся см. розжалитися. розжалити, -ляю, -ляєш (редк.), розжалити, -лю, -лиш (кого) разг. вызывать жалость, вызвать жалость (в ком), разжалобливать, разжалобить (кого) [Десь у тебе, Маруся, кам'янеє сердечко: вечір стоїш — не заплачеш, матінки не розжалиш (Метл.)]. розжарений раскалённый; калённый, калёный (прил.), накалённый; разожжённый; распалённый [Сонце являє собою розжарену газову кулю радіусом близько 700 тисяч кілометрів (Наука і життя, 1957, 2); Розжарена вуглинка впала йому на дорогоцінну шубу, але негр не помітив тог(> (Ільч.)]. Ср. розжарювати. розжареність, -ності раскалённость; накалённость. Ср. розжарений. розжарення 1) накал; спец. накалка; 2) техн. разжиг, розжиг. розжарити см. розжарювати. розжаритися см. розжарюватися. розжарілий раскалившийся; накалившийся; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)