Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 607):
Попередня 
Наступна

роз
114
роз
общённость; разрозненность [Щоб
російський робітничий клас міг виконати свої
історичні завдання, треба було, на думку
Леніна, ліквідувати роз'єднаність
марксистських організацій (Біогр. Леніна)].
Ср. роз'єднувати.
роз'єднання разъединение, разобщение;
разделение [Політика національного
гноблення, будучи спадщиною самодержавства і
монархії, підтримується поміщиками, ка-
і піталістами і дрібною буржуазією в
інтересах охорони їх класових привілеїв та
роз'єднання робітників різних
народностей (Ленін)]. Ср. роз'єднувати.
роз'єднано нар. разобщённо; разрозненно.
Ср. роз'єднувати.
роз'єднати см. роз'єднувати.
роз'єднатися см. роз'єднуватися.
роз'єднувальний разъединительный;
(служащий еля разобщения) разобщительный,
разобщающий.
роз'єднування разъединение, разобщение;
разделение; разрознивание. Ср. роз'єднувати.
роз'єднувати, -ную, -нуеш, роз'єднати, -наю,
-наєш разъединять, разъединить,
разобщать, разобщить; (отделять одно от
другого — ещё) разделять, разделить; (о
парном или комплектном — ещё) рознить
(разг.), разрознивать, разрознить [Щоночі
на берег крутий З окопу ішли добровольці
На греблю — шукати дроти. Знайти,
роз'єднати, розрізать — Таким був героям
наказ (Нагн.)', Ганна: Зійшло зерно,
посіяне Богданом! Віднині нас ніхто не
роз'єдна! (Дмитр.); ..лозунг культурно-
національної автономії роз'єднує проле-^
таріат різних націй.. (Ленін)].
роз'єднуватися, -нуюся, -нуєшся,
роз'єднатися, -наюся, -наєшся 1) разъединяться,
разъединиться, разобщаться, разобщиться;
разделяться, разделиться; разрозниваться,
разрозниться [Галя: ..Я рада лучче
зараз умерти, ніж роз'єднаться з вами, та
ще може й навіки! (Тоб.у, Жити б
та брататься! Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз'єднаться! (Шевч.)]; 2) страд, з.
(несоверш.) разъединяться, разобщаться;
разделяться; разрозниваться. Ср.
роз'єднувати.
роз'єднувач эл. разъединитель.
роз'ємний техн. разъёмный.
роз'єрепенитися, -нюся, -яишея разг. разъере-
пёниться, взъерепениться [I так вони
[горобці] Роз'ерепенились, що й розігнати
годі! (перекл. Рильського)].
розжалити см. розжалити.
розжалитися, -люся, -лишся разг.
разжалобиться [Розжалилося серденько моє,
Розжалилося на тебе (Чуб.)].
розжалїтися, -лїюся, -лієшся разг. редк.
разжалобиться [Поглянув він на той шлях,
та і в його серце розжалілося, як наче од
свого власного смутку (Вовч.)].
розжалкуватися, -куюся, -куєшся
разжалобиться (разг.) [Розжалкувався, як вовк
над поросям (Сл. Гр.)].
розжалобити см. розжалоблювати.
розжалобитися, -блюся, -бишея разг.
разжалобиться; (растрогаться)
расчувствоваться [— Бач! виголодався... дурник
маленький! — розжалобилася Горпина,
дивлячись на сина (Мирн.); Як згадаю, було,
як моя рідня за мною плаче, то мені аж на
серці весело; а раз аж сама трохи заплакала,
так розжалобилась (Н.-Лев.)].
розжалоблений разжалобленный;
растроганный [Вона., гладила його [сина] по лиці,
по волоссю, мов малу дитину, а він,
розжалоблений тою любов'ю і майже
засоромлений, цілував вдячно руку (Коб.)]. Ср.
розжалоблювати.
розжалоблювати, -люю, -люєш (редк.),
розжалобити, -блю, -биш (кого)
возбуждать жалость, возбудить жалость (в ком),
разжалобливать, разжалобить (кого); (со-
верш.: вызывая сочувствие, взволновать)
растрогать (кого) [Часом вона
розжалоблювала його розмовою про своє безталання
(Мирн.); Бурлаки розказали про все своє
горе., і розжалобили добру молодицю
(Н.-Лев.); І не хотів він розжалобить мене,
а глибоко уразив серце (Стор.)].
розжалуваний 1) разжалованный [Як і іншим
розжалуваним співакам, йому було дано
широкий вибір: на всі чотири вітри!
(Гонч.)]; ср. розжалувати 1; 2) (неточно)
расстроенный; растроганный; разг.
расчувствовавшийся [ Дуже можлива річ, що Фрузя,
розжалувана, того-таки вечора., покинула
Борислав і пішла додому (Фр.)].
розжалування уст. разжалование [Через два
тижні суд засудив.. Боровика за умисне
тілесне пошкодження до двох років
ув'язнення з розжалуванням (Собко)].
розжалувати, -лую, -луєш 1) (понизить в
чине, должности и перен.) уст. разжаловать
[Хтось закричав, що його треба
розжалувати, нехай скидає форму (Панч)]; «->ти
в солдати разжаловать в солдаты
[А для гріхів заплати Лисицю повелів
[Лев] розжалувать в солдати (Боров.)];
2) (разлюбить) обл. перестать относиться
к кому-нибудь с нежностью; перестать
относиться к кому-нибудь со вниманием.
розжалуватися, -луюся, -луєшся см.
розжалитися.
розжалити, -ляю, -ляєш (редк.), розжалити,
-лю, -лиш (кого) разг. вызывать
жалость, вызвать жалость (в ком),
разжалобливать, разжалобить (кого) [Десь у тебе,
Маруся, кам'янеє сердечко: вечір
стоїш — не заплачеш, матінки не розжалиш
(Метл.)].
розжарений раскалённый; калённый, калёный
(прил.), накалённый; разожжённый;
распалённый [Сонце являє собою розжарену
газову кулю радіусом близько 700 тисяч
кілометрів (Наука і життя, 1957, 2);
Розжарена вуглинка впала йому на
дорогоцінну шубу, але негр не помітив тог(>
(Ільч.)]. Ср. розжарювати.
розжареність, -ності раскалённость;
накалённость. Ср. розжарений.
розжарення 1) накал; спец. накалка; 2) техн.
разжиг, розжиг.
розжарити см. розжарювати.
розжаритися см. розжарюватися.
розжарілий раскалившийся; накалившийся;

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)