Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 117 роз здатная була (Гл.)]; не будь г^вою! разг. не зевай! роззявити см. роззявляти. роззявитися см. роззявлятися. роззявкуватий разг. невнимательный; (в сказуемом разг. — обычно сущ.) разиня, раззява, зевака [Розрізала [Ганна] собі пальця. Марина Гаврилівна за те виспівала їй кілька докірливих слів, мовляв, «ой же ж і виросла ти, дівко, отака роззявкувата!» (Козач.)]; см. ещё роззява. роззявлений разинутый [Ми слухали з роззявленими ротами (Смол.); В роззявлених віконних отворах мела білим хвостом хуртовина (Коп.)]. роззявляка редк. см. роззява. роззявляти, -ляю, -ляєш, роззявити, -влю, -виш разг. разевать, разинуть [На дні в ялику широко роззявляє пащі й ліниво б'є хвостом камбала (Вишня); Роззявивши широко дзьоб, галченя галасувало, як навіжене, — просило їсти (Ron.); А темрява відповідала сміхом, роззявивши беззубу, чорну пащу (Л. Укр.)]; <-^ти рота а) (говорить что-нибудь) разг. разевать, разинуть рот; (неточно — ещё) открывать, открыть рот, раскрывать, раскрыть рот [Ходім, Рябко, лиш з хати, Не дуже, бачу, рот тут можна роззявляти (Г.-Арт.)]; б) (соверш. — о случаях проявления невнимательности^ рассеянности и т. п.) разг. неодобр, разинуть рот [Так і дивиться [сонце] з голубої перини, хто рота роззявив... Підкрадається, пестить потроху, ніжить, заколисує... (Вишня)]; в) (соверш. — при выражении удивления, изумления) разинуть рот [Вдягла [мати] ту хустку та така стала, що я аж рота роззявив з подиву (Збан.)]; ~ти рота на що фам. посягать, посягнуть на что; (завидовать, страстно желать) зариться, позариться на что; (несоверш.: предъявлять свои права на что-нибудь книжн. — ещё) притязать [Репа: ..Отже, капосна дитина — в голубник полізла... На чуже добро ще змалку рота роззявляє (Голов.)]; і (й) рота (губи) не г^зявив разг. не сказал ни [єдиного] слова [Як прийшов і Ан- тосьо з класу. Напалась мати на його; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив (Свидн.)]. роззявлятися, -ляється, роззявитися, -виться разг. разеваться, разйнуться [Хома Біло- конь і Рева збігли на скіфську могилу і повитягали шиї, аж роти роззявились, — чи не торохтить-таки машина? (Довж.); Чорний рот вартової будки широко роззявився перед ним (Скляр.)]. роззяпити см. роззяплювати. роззяпитися см. роззяплюватися. роззяплювати, -люю, -люєш, роззяпити, -плю, -пиш фам. [широко] раскрывать, [широко] раскрыть; (пасть, рот разг. — ещё) разевать, разинуть. роззяплюватися, -лююся, -люєшся, роззяпитися, -плюся, -пишся [широко] раскрываться, [широко] раскрыться; разеваться, разйнуться [X р а п к о [до сина]: Он сорочка цяцькована, а груднина роззягшла- ся —світить! (Мирн.)]. Ср. роззяплювати. розиграш, -шу розыгрыш. розиграшний розыгрышный. розигри, -рів 1) см. розиграш; 2) уст. первый день петрова поста, женский праздник в этот день [Зараз у петрівку, як заговіли, на самі розигри, тільки що повиймали хліб з печі, Тихон і позабирав його увесь до себе (Квітка)]. розібгати, -гаю, -гаєш развернуть; (мятое — изредка) расправить; (редк.—в образном употреблении) разг. расшвырять, разнести [А ти [вітер], прелютий... Горе, горе! Моє веселіє украв, В степу на тирсі розібгав (Шевч.)]. розібраний 1) разобранный; разнятый; разломанный; растасканный [Вибігши на подвір'я та запевнившись, що робітники вже готові, струменти розібрані, ..Тихович ознайомив, що можна вирушати (Коцюб.); В навчальному класі стоїть розібраний трактор, моделі різних сільськогосподарських машин (Гонч.)]\ 2) разобранный; рассмотренный. Ср. розбирати 1 — 2. розібрання разборка; разбор. розібрати см. розбирати. розібратися см. розбиратися. розігнаний 1) разогнанный; рассеянный; разнесённый; размыканный [Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор.)]; 2) разогнанный. Ср. розганяти 1—2. розігнання 1) разгонка, разгон; рассеяние; ср. розганяти 1; 2) разгонка; разбежка; ср. розганятися 1. розігнати см. розганяти. розігнатися см. розганятися. розігнути см. розгинати. розігнутий разогнутый; распрямлённый, расправленный [Розігнута врешті спина, пущена вільно рука, ще злегка тремтяча од цілоденного напруження (Коцюб.)]. Ср. розгинати. розігнутися см. розгинатися. розіграний разыгранный. розіграти см. розгравати. розігратися см. розграватися. розігрів, -ву техн. разогрев. розігрівання разогревание; (техн. — обычно) разогрев [При зниженні орбіти до висот порядку 100 кілометрів гальмування буде таким значним, що відбуватиметься інтенсивне розігрівання супутника і ракети- носія (Рад. Укр., 1957, XI)]. розігрівати, -ваю, -ваєш, розігріти, -рію, -рієш разогревать, разогреть; (согревать остывшее — ещё) подогревать, подогреть; (вызывать жар; возбуждать) разгорячать, разгорячить [В майстерні пахло сосновими стружками й столярним клеем, якого розігрівав на примусі Карпо Леонтійович (Донч.); Посидьте, тітко. Погомонимо ще. Я ковбасу розігрію, підкусимо (Мирн.); Горілка розігріла Мотрю, і вона наче покращала та помолодшала (Коцюб.)]. розігріватися, -ваюся, -ваєшся, розігрітися, -ріюся, -рієшся разогреваться, разогреться; подогреваться, подогреться; разго- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)