Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 120 роз коней і навісу для транспортного інвентаря (Архт. і буд., 1955, 2)]. роз'їсти см. роз'їдати. роз'їстися см. роз'їдатися. роз'їхатися см. роз'їжджатися, розкабалити см. розкабаляти. розкабалитися см. розкабалятися. розкабаляти, -ляю, -ляєш, розкабалити, -лю, -лиш раскабалять, раскабалить. розкабалятися, -ляюся, -ляєшся, розкабалитися, -люся, -лйшся раскабаляться, раскабалиться. роз к аз, -зу уст. приказание; уст. наказ, повеление [Вже військо зрівнялося, стало, полковники розказ свій давали (Вовч.)\ На власні очі карбівничий сам Марину бачив, як ходив до двору По розкази (Рил.)]. розказ, -зу разг. редк. рассказ [Він дізнався з розказів дворових, що зовуть її Мотря (Мирн.)]. розказаний рассказанный [Невважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднилось (Коцюб.); Скільки дійсних випадків, і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами (Головко)]. розказати см. розказувати. рбзказні, -нів разг. россказни [Змішалися люди по гуртах з усіх сіл, розказням нема краю (Головко); Так ми реготалися з її розказнів! (Барв.)]. розказування рассказывание. розказувати, -зую, -зуеш, розказати, -кажу, -кажеш 1) рассказывать, рассказать; (излагать сказку и т. п.) уст. сказывать, сказать [На старості літ Джеря любив довгими зим- німи вечорами розказувать дочці й онукам, де він бував (Н.-Лев.)\ Генерал наказав лейтенантові розказати все ще раз (Собко); Яку ж тобі, моя дитина, казочку розказати? (Л. Укр.)]\ 2) уст. см. загадувати 2. розказуватися, -зується рассказываться; сказываться [Слухав мій дядюшка, та, видно, як глухий, чув тілько, що соромне розказувалось (Мирн.)]. Ср. розказувати 1. рбзкаль, -лі редк. распутица [Ранок був., холодний, на вулиці розкаль, зверху трясе мокрим снігом (Ков.)]. розкаитовувати, -товую, -товуєш, розкан- тувати, -тую, -туєш техн. раскантовы- вать, раскантовать. розкапризуватися, -зуюся, -зуєшся разг. рас- капррізничаться. розкапуститися, -пущуся, -пустишся (образно: непринуждённо сесть) разг. рассесться. розкарбовування техн. расчеканка. розкарбовувати, -бовую, -бовуєш, розкарбувати, -бую, -буєш техн. расчеканивать, расчеканить. розкарбовувач техн. расчеканщик. розкарбовувачка техн. расчеканщица. розкарбування техн. расчеканка. розкарбувати см. розкарбовувати. розкаркатися, -каюся, -каєшся разг. раскаркаться [На панській груші в саду каркнув ворон. Євдоким.. люто жбурнув в нього дрючком. — Розкаркався, холеро! (Ст.)]. розкаряка разг. раскоряка [Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі 1 розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень! (Важан)]. розкарякуватий разг. раскоряченный (слегка) [Торохтить шляхом з города через село якась машина, блищать на сонці її залізні зуб'я.., червоніють викрашені бильця..; сама низька, розкарякувата (Мирн.)]. розкарячений разг. раскоряченный [Ми залягли за старою, розкаряченою., сосною (Верш.)\ Верби над шляхом були схожі на довгі руки, що вирвались із нетрів і закам'яніли — холодні, мертві, з розкаряченими пальцями (Скляр.)]. розкарячити см. розкарячувати. розкарячитися см. розкарячуватися. розкарячувати, -чую, -чуєш, розкарячити, -чу, -чиш разг. раскорячивать, раскорячить [— Я чи не я, се, тату, не важно, — засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги (Коцюб.)]. розкарячуватися, -чуюся, -чуєшся, розкарячитися, -чуся, -чишся разг. раскорячиваться, раскорячиться [Дорогу нам перетяв невисокий перевал, на якому розкарячилось кілька кривобоких яличок (Мур.)]. розкасирувати см. розкасувати. розкасований раскассированный. розказування раскассйрование. розкасувати, -сую, -суєш и редк. розкасирувати, -рую, -руєш раскассировать [Цих бюрократів можна було б розкасирувати, але не можна їх відразу перевиховати (Ленін)]. розкат, -ту редк. раскат [Гримить розкат пісенної луни (Бажан); Після розкатів дужого баса в квартирі стало аж наче тихо- тихесенько (Ільч.); Гуляли ляхи, бенкетували, а народ бідував, знищився. У робочу пору тисячами вигонювали розкопувать дороги, гатить греблі, насипать розкати, розчищать садові парки (Стор.)]. розкататися, -таюся, -таєшся (увлечься катанием) разг. раскататься. розкатка раскатка [Хвилина і друга — уже б і видали, Рванулась би далі смуга червона, Та оператора руки вправні Вертають назад його [злиток металу] на розкатку (Шп.)]. розкачаний1 раскатанный [Розкачаний шар тіста повинен мати однакову товщину, бо при випіканні тонкі місця згоряють, а товсті не пропікаються (Укр. страви)]. Ср. розкачувати1. розкачаний2 раскачанный. Ср. розкачувати2. розкачання1 раскатка, раскат; развалка. Ср. розкачувати1. розкачання2 раскачка. Ср. розкачувати2. розкачати1 см. розкачувати1. розкачати2 см. розкачувати2. розкачатися1 см. розкачуватися1. розкачатися2 см. розкачуватися2. розкачка раскачка [Поправив [Бузько] шапку на голові, поплював на руки і швидко, без усякої розкачки, рушив по дорозі до села (Ряб.)]. Ср. розкачувати2. розкачування1 раскатывание, раскатка, раскат; разваливание, развалка. Ср. розкачувати1. розкачування2 раскачивание, раскачка [День |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)