Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 122 роз Кохання — дар життя розквітлий (Тич.)]. розквітнути см. розквітати. розквітчаний расцвеченный; украшенный [цветами (зеленью)]; разукрашенный [цветами (зеленью)] [Він пройде кімнатою, спиниться й гляне В віконну, морозом розквітчану, сіть (Пере.); Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках (Вовч.)]. Ср. розквітчувати. розквітчувати, -чую, -чувш, розквітчати, -чаю, -чаєш расцвечивать, расцветить; (оживлять что, делать более ярким, выразительным) украшать [цветами (зеленью)], украсить [цветами (зеленью)], разг. разукрашивать [цветами (зеленью)], разукрасить [цветами (зеленью)] [Трудівничі руки вмілі Все знаходять у вугіллі: І чудову речовину, Що розквітчує тканину, І кристали сахарину (Уп.)]. розквоктатися, -вокчуся, -вокчешся рас- клохтаться, расквохтаться [— Чого розквокталася, квочко! — гримнув Хорбут на Яшку (Мирн.)]. розкид, -ду разброс; сіяти «-^дом с.-х. сеять разбросом (вразброс). розкиданий1 1) разбросанный, раскиданный; расшвырянный; развороченный, разваленный; размётанный; разворошённый; рассорённый [Заметушились дівчата, збираючи на покосах розкидані граблі (Куч.); Села, розкидані на протилежних берегах, вже ледве бовваніють між пологими горбами (Гонч.)]; г~не населення разбросанное население, рассеянное население; 2) разваленный. Ср. розкидати1 1—2. розкиданий2 раскинутый; разбросанный. Ср. розкидати2 1; см. ещё розкинутий 1. розкиданість, -ності разбросанность; <^ть населення разбросанность населения, рассеянность населения. Ср. розкидати1 1. розкидання разброска. розкидання 1) разбрасывание, разброска (разг.), раскидывание, раскидка; расшвыри- вание, швыряние; разворачивание, разваливание, развалка; разворашивание; 2) разваливание. Ср. розкидати1 1—2. розкидано нар. разг. вразброс [І вже за кілька хвилин по всьому степу, де розкидано пасли вітробалчанські хлопці, понісся наказ, щоб усі, хто пристає, попаски подавались до Великого шляху (Головко)]. розкидати1 см. розкидати1. розкидати2 см. розкидати2. розкидати1, -даю, -даєш, розкидати, -даю, -даєш 1) разбрасывать, разбросать, раскидывать, раскидать; (резкими движениями разг. — ещё) расшвыривать, расшвырять; (о постройке или о чём-либо тяжёлом, сложенном в кучу — ещё) разворачивать, разворотить, разваливать, развалить; (энергично кидая в разные стороны — ещё) размётывать, разметать; (о сене, соломе и т. п. — ещё) разворашивать, разворошить; (роняя, рассыпать в разных местах) рассаривать, рассорить [Половину гною, виділеного для удобрення ставків, бригада вивозить взимку і розкидає по їх дну невеликими купами (Колг. Укр., 1957, 2); Вона вхопила деркача та й розкидала сміття попід Лавріновою призьбою (Н.-Лев.); Ірина спинилась, тримаючись за ручку дверей. Обличчя її було немов спокійне, але її очі розкидали лихі іскри (Смол.); Старий з журбою зітхнув. — От війна розкидала людей (Дм. Бедз.)', Проходячи повз похилену стару повітку, він думав: «Треба конче розкидати та звести нову» (Коцюб.); Не штука розкинути, а штука зібрати (Ном.)]; г^/ти гроші (тратить попусту) разг. разбрасывать, разбросать деньги; (не- соверш. разг. — ещё) сорить деньгами; 2) с.-х. разваливать, развалить; (реже) развалять. розкидати2, -даю, -даєш, розкинути, -ну, -неш и обл. розкидати, -даю, -даєш 1) (широко разводить в разные стороны; распростирать) раскидывать, раскинуть, разг. разбрасывать, разбросать; (о свешивающихся ветвях деревьев — ещё) развешивать, развесить; (стлать по поверхности) расстилать, разостлать, расстелить (разг.); (изредка) простилать, простлать, разг. простелить [Вона лежала без пам'яті, неначе мертва, розкидавши руки на пісок (Н.-Лев.); Аеродром... Розкинула крила над зеленим споришем велика зелена птиця... (Вишня); Тим часом люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сільця поставили, пастки, по кущиках позасідали, прина- доньки понакладали, та й ну ловить думки-пташки (Л. Укр.); Ясний місяць, наче хазяїн, обдивляється своє добро; заглядає в глухі кущі, під великим деревом розкидає, мов з павутини виткану, узорчату сітку (Мирн.); Крислата яблуня розкинула над ними могутнє гілля, та лише інколи, наче крізь сон, тремтіла чорним листом (Коцюб.); Він вибрав саму м'якшу і вищу траву і там розкинув своє пальто (Мирн.)]; О ~нути намёт (шатро, палатку) раскинуть шатёр (палатку), разбить шатёр (палатку) [Одного разу біля потоку розкинули зелену палатку геологи (Гонч.)]; ~ти розумом (умом) разг. раскидывать, раскинуть умом (мозгами), соверш. пораскинуть умом (мозгами) [Ми з моїм приятелем-італійцем довго вчились механіки, довго розкидали розумом та роздивлялись, як зроблені дзиґарі на баштах (Коцюб.)]; 2) (распределять) раскладывать, разложить [Л і х- таренко: ..А розкиньте на десять літ, то вийде по одній копійці на десятину; коли ж невигідно, можна від наділів од- казатись (Тоб.)]. розкидатися1 см. розкидатися1. розкидатися2 см. розкидатися2. розкидатися1, -даюся, -даєшся, розкидатися, -даюся, -даєшся 1) разбрасываться, разбросаться, разг. раскидываться, раскидаться; (несоверш.: тратить попусту разг. — ещё) швырять, швыряться, (деньгами — ещё) сорить [А вогонь то здіймався, то падав, наче дихали груди, розкидався снопом (Коцюб.); Хоч він не любив тепер розкидатись, а при нужді чо- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)