Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 126 роа розклеювання расклеивание, расклейка. розклеювати, -лёюю, -лёюеш, розклеїти, -лею, -леїш расклеивать, расклеить [— їх [об'яви] можна розклеювати скрізь? — спитала дівчинка. — 0, звичайно. Дуже жалко тільки, *що у нас нема драбинки, і ми можемо розклеїти тільки низько (Іван.)}. розклеюватися, -лёююся, -леюєшся, розклеїтися, -лёюся, -леїшся расклеиваться, расклеиться [Бік у глобуса м'яко ввігнувся, і глобус тут же розклеївся на дві половини (Донч.); Про моє здоров'я не турбуйтеся, я не дам йому розклеїтись серйозно (Л. Укр.)]. розклеювач спец. расклейщик. розклеювачка спец. расклейщица. розклинений спец. расклиненный. розклинити см. розклинювати, розклинитися см. розклинюватися, розклинювальний спец. расклинивающий. розклинювати, -нюю, -нюєш, розклинити, -ню, -ниш спец. расклинивать, расклинить. розклинюватися, -нюється, розклинитися, -нйться спец. 1) расклиниваться, расклиниться; 2) страд, з. (несоверш.) расклиниваться. розклопотатися, -почуся, -почешся разг. расхлопотаться. розклювати см. розкльовувати, розкльований расклёванный. розкльовувати, -льовую, -льбвувш, розклювати, -люю, -люєш расклёвывать, расклевать [Не вгадали, що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Шевч.)]. розкований раскованный [Коні рвалися на кручі, І вода із них стікала Голубими дзеркалами До розкованих копит (Мал.); Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром (Сос.)]. розковерзуватися, -зуюся, -зуєшся разг. раскапризничаться [Дитина розковерзувалася (Сл. Гр.)]. розковзати, -заю, -заєш (сделать скользким) разг. раскатать [Нещодавно випав сніг, люди притоптали його, розковзали (Сміл.)]. розковзатися, -заюся, -заєшся разг. раскататься (на коньках и т. п.). розковйрювати, -рюю, -рюеш, розковиряти, -ряю, -ряєш разг. редк. расковыривать, расковырять [Матюша, не слухаючи, почав шарудіти в соломі. — Ти не розковирюй так! Не буду після тебе втоптувати вдруге (Шиян)]. розковка расковка. розковування расковывание, расковка. розковувати, -ковую, -ковуєш, розкувати и (реже) розкути,- -кую, -куєш расковывать, расковать [ївга не дала нікому розковувати Левка, сама зняла залізо (Квітка); Вже пора розкути й коні (Воскр.); Повстаньмо ж тепера усі, як один. За діло братер- ськеє спільне! Розкуймо на зброю плуги! Що орать, Коли наше поле не вільне? (Л. Укр.)\ Перемога Великого Жовтня розкувала і звільнила могутні творчі сили народу (Нар. творч. та етн., 1957, 3)]. розковуватися, -ковуюся, -ковуєшся, розкуватися, -куюся, -куєшся расковываться, расковаться [Одну ваду мав коник, якого дістали Чернишеві: розкувавшись, він стер копито і шкутильгав тепер на праву передню (Гонч.); Розкуються незабаром заковані люди (Шевч.)]. розкокошитися, -кошуся, -кошишея разг. распетушиться; вспетушиться [— Візьміть його [козака]! — крикнув посіпакам пан обозний і, зовсім розкокошившись, горлав: — Чого ж ви стоїте? В'яжіть його! (Ільч.)]. розкол, -лу 1) раскол [Зіазнали цілковитого краху спроби ревізіоністів внести розкол в ряди комуністичних і робітничих партій (Ком. Укр., i960, 4)]; 2) рел. раскол [Ти єретик! Ти єретик! Ти сієш розколи!.. (Шевч.)]. розколений 1) расколотый; рассаженный; рассечённый, рассеченный (уст.) [І відхилили розколене віко того саркофага... (Л. Укр.); Десь-не-десь лежали на землі дерева-вели- кани, ..поборені віком або й розколені громом (Коб.)]; ср. розколювати; 2) расколовшийся [В комірчині стояла діжа з борошном, а біля неї горох в розколених ночвах (Коцюб.)]] ер. розколюватися 1. розколеная раскол, расколка; рассечение. Ср. розколювати. розколивати, -ваю, -ваєш расколебать, расколыхать ; (реже) раскачать. розколиватися, -вається расколебаться, расколыхаться; (реже) раскачаться [Солодкозвучна мова, Скорившись розміру віршованих дворядь, Розколивалася, мов повна брость садова (Бажан)]. розколина, розколинка расщелина; расселина [Глибокі розколини кори вкривав оленячий мох (Шиян); Ярослав збирав квіти, що подекуди визирали з розколин (Трубл.); Запалена піч розгоряється й тріщить, червоне полум'я грає на віконечку, з пічних розколинок виходять струмки диму (Вовч^)]. розколисаний см. розколиханий. розколисати см. розколихувати. розколисатися см. розколихуватися. розколиханий, розколисаний раскачанный [Там у селі ще гупають., похоронно ціпи, ..але забиває їх гул колгоспної молотарки, що пливе над селом, мов розколихані дзвони землі (Цюпа); Вже з піснями розколисаними Голий березень надбіг (Рил.)] розколихати см. розколихувати. розколихатися см. розколихуватися. розколихування расколыхивание, раскачивание; разг. раскачка. розколихувати, -лихую, -лйхуєш, розколихати (розколишу, розколйшеш и редк. розколихаю, розколихаєш) и (реже) розколисати (розколишу, розколйшеш и редк. розколисаю, розколисаєш) расколыхивать, расколыхать, раскачивать, раскачать [Вітри, метелиця розколихують ніч (Ст.); І уговорювала її, а далі і сварилась на неї; так вже насилу та на превелику силу розколихала її (Квітка)]. розколихуватися, -лйхуюся, -лйхуєшся, роз- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)