Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 128 роз (Архл., 1953, VIII); Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (Коп.)]. Ср. розкопувати. розкопати см. розкопувати. розкопи, -пів раскопки; см. ещё розкопка 2. розкопирсаний расковырянный; растереблённый [Лінія фронту була, наче широка ораниця, розкопирсана, порита смугами окопів, подовбана вирвами від снарядів (Смол.); Стара виразка, розкопирсана нечистими руками, защеміла в Чіпчинім серці (Мирн.)]. Ср. розкопирсувати. розкопирсувати, -сую, -сувш, розкопирсати, -саю, -саєш разг. расковыривать, расковырять; (расцарапывать — о болячке, а также перен. разг. — ещё) теребить, растеребить [Яке щастя, що я розкопирсав одну шину в їхнього авто (Смол.); Христя.. глянула на Свирида так, мов прохала його: не нагадуй хоч ти мені про його, не розкопирсуй моєї болячої виразки (Мирн.)]. розкопка 1) (действие) раскопка; 2) (об изыскании чего-нибудь —только мн. ч.: ^пки, -пок) раскопки [Ішли розкопки. Гурток робочих то нахилявся, то розгинався над купою грузу і мірно здіймались кирки й ломи (Коцюб.); Тарас їздив влітку з своєю Археографічною комісією на розкопки старих могил (Іван.)]. розкопувальний раскопочный. розкопування раскапывание, раскопка; разрывание, разрытие. Ср, розкопувати. розкопувати, -пую, -пуєш, розкопати, -паю, -паєш раскапывать, раскопать; (прям.—ещё) разрывать, разрыть [Стали вони розкопувати тую гору (народна казка); І силосну яму Они- сько Розкопувать хлопцям звелів (Ол.); Коли б вже швидше розкопали [льох] (Шевч.)]. розкопуватися, -пується раскапываться; разрываться [Та гора розкопується, Дніпр туди йде (народна казка)]. Ср. розкопувати. розкорінюватися, -нюється и розкоренятися, -няється, розкоренитися, -нйться пускать корни, пустить корни (вширь и вглубь); (перен.: прочно внедряться) вкореняться, вкорениться, укореняться, укорениться [Розкорінюється дуб та на всі боки, а вгорі гілля його як тая стеля (Тич.); Це як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Вовч.); Піски піднялися, розкоренилися, розрослися (Мирн.); Архієреїв розіслали по селах, бо штунда почала всюди розповсюджуватись і розкоренятись (Н.-Лев.)]. ¦розкорковування раскупоривание, раскупорка. розкорковувати, -ковую, -ковуєш, розкоркувати, -кую, -куєш раскупоривать, раскупорить [—Це заняття я люблю,— розважливо сказав Сергій, витяг з кишені склада- ного ножа і вмить розкоркував пляшку (Коп.)]. розкорковуватися, -ковується, розкоркуватися, -кується раскупориваться, раскупориться. розкоркувати см. розкорковувати. розкоркуватися см. розкорковуватися. розкормити см. розкормлювати. розкормлювання раскармливание, раскорм, раскормка. розкормлювати, -люю, -люєш, розкормити, -кормлю, -кормиш раскармливать, раскормить. розкорчований раскорчёванный [Гуркоче трактор на розкорчованій цілині (Куч.)]. розкорчовка разг. раскорчёвка [Падали в кущі осколки, і свіжі вирви на диво були схожі на дбайливу розкорчовку, над якою підіймається весінній димок (Ст.)]. розкорчовування раскорчёвывание, раскорчёвка [Колгоспники ведуть., великі роботи по., розкорчовуванню чагарників (Рад. Укр., 1951, VIII)]. розкорчовувати, -човую, -човуєш, розкорчувати, -чую, -чуєш раскорчёвывать, раскорчевать [Болота, вкриті лісом або чагарником, перед оранкою розкорчовують (Колг. вироби, енцикл.); Колгоспники розкорчували серед незайманих лісів до 500 гектарів землі (Вологи.)]. розкорчовуватися, -човується раскорчёвываться. розкорчування раскорчёвка [В перспективному плані розвитку колгоспу або радгоспу насамперед визначаються заходи по поліпшенню використання земельних угідь, зокрема по., розкорчуванню пнів (Колг. Укр., 1959, 5)]. розкорчувати см. розкорчовувати. розкоряка разг. раскоряка [Колупав спершу ралом (Дерев'яна така розкоряка) Селянин оту землю (Ел.)]. розкосий раскосый [В його очах, ледь розкосих, спалахнула насмішкуватість (Ю. Бедз.)]. розкоситися, -кошуся, -косишся разг. раскоситься [Тільки що розкосилися добре, а тут дощ (Харьк. — Сл. Гр.)]. розкосість, -сості раскосость. розкоти, -тів: гч/ти грому раскаты грома [Покотились слова по степу, Наче розкоти грому (Фр.)]. розкотистий раскатистый; (о смехе разг. — ещё) закатистый [Розкотисте «ура!» пролунало над озером (Вл.); Цілу ніч здригалася земля від розкотистих вибухів грому (Трубл.); Од розкотистого переможного сміху в Микити аж кубанка сповзла на потилицю (Ряб.)]; О ~тий віз и т. п. разг. уст. лёгкая на ходу повозка и т.п. [Цей віз розкотистий (Сл. Гр.)]. розкотисто нар. раскатисто; закатисто [На лісозаводі протяжно гудів гудок: гу-у... і розкотисто окликався в горах: ов-ові (Чорн.); Раптом Карно засміявся молодо, розкотисто, аж шибки брязнули (Вологи.)]. Ср. розкотистий. розкотити см. розкочувати. розкотитися см. розкочуватися. розкоханий 1) разг. раздобревший; (о живот- ных — ещё) раскормленный [Розкохані молодиці в теплій хаті пили, пащекували (Горд.)]; 2) уст. см. закоханий 1. розкохати см. розкохувати. розкохатися см. розкохуватися. розкохувати, -кохую, -кохуєш, розкохати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)