Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 129 роз -хаю, -хаєш разг. 1) раскармливать, раскормить; 2) уст. см. закохувати. розкохуватися, -кохуюся, -кохуєшся, розкохатися, -хаюся, -хаєшся разг. 1) разлюблять, разлюбить [Я прожив у два з половиною раза більше за тебе і бачив разів у десять більше. І закохувався, і розкохувався більше разів, ніж ти (Собко)]; 2) (становиться упитаннее, полнеть) разг. добреть, раздобреть; 3) уст. см. закохуватися. розкочений 1) раскатанный; 2) раскаченный. Ср. розкочувати 1—2. розкочення раскатка, раскат. Ср. розкочувати 1. розкочувальний техн. раскатывающий. розкочування 1) раскатывание, раскатка; 2) раскатка, раскат. Ср. розкочувати 1—2. розкочувати, -чую, -чуєш, розкотити, -кочу, -котиш 1) (катя, направлять в разные стороны) раскатывать, раскатать, раскатит! [Вона зареготалася молодим та дзвінким сміхом, мов хто срібло розкотив по золотій тарілці (Мирн.); 3 озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп. Метнувшись метрів на три вгору, він ляснув шумним водопадом, розкотивши навколо луну (Донч.)]; ~тйти колоди (деревини) раскатать, раскатить брёвна; 2) (катя, придавать скорость) раскатывать, раскатить; ~ти колесо раскатывать, раскатить колесо; 3) (редк.: отгибать закатанные кверху рукава, брюки) отворачивать, отвёртывать, отвернуть [Ми- хайло розкочував холоші на ногах (Ле)\. розкочуватися, -чується, розкотитися, -котиться раскатываться, раскатиться; (пе- рен. и в образном употреблении — о чём- либо звучащем — изредка) раздаваться, раздаться [Брязнуло до землі намисто й розкотилось по куточках (Коцюб.); Стукіт сокири гучно розкочувався в лісі. Якийсь дідусь щосили рубав ялину (Донч.)\ І от розляглися луною, Кругом розкотились пісні про Волгу (Граб.)]. розкошество роскошество; (реже) роскошь; (о буйной зелени, пышном убранстве и т.п. — ещё) великолепие, пышность [Предметом гордощів були вазони в нього, Де смирний кактусик, дві фуксії сумні Росли, розко- шества ілюзія зелена (Рил.)]. розкоші см. розкіш 1. розкошіти, -шїє редк. становиться более роскошным, становиться роскошнее [Коси у їх [дівчат] розкошіють. Самі повніють (Барв.)]. розкошланий растрёпанный; взъерошенный, взлохмаченный; вскосмаченный, всклокоченный, всклоченный [В сірих сутінках, низько над землею, повзли важкі, розкошлані вітром, побурілі хмари (Козач.)', Його вуса, розкошлані чужою рукою, заворушилися, мов у роздратованого тигра (Янов.); Ворушиться од вітру розкошланий нуб (їльч.)\ Онисько Артемович кілька хвилин сидів мовчки. Потім звівся з-за столу, розкошланий, сердитий (Гонч.)]. Ср. рожошлати. розкошлати, -лаю, -лаєш растрепать; (о волосах um. п. — обычно) взъерошить,взъершить (разг.), взлохматить, разг. вскосматить, всклокочить, всклочить [Вітек знову розкошлав чуб і розправив борти студентської тужурки (Смол.)]. розкошлатити, -лачу, -латиш разг. растрепать; (о волосах и т. п. — обычно) взъерошить, взъершить (разг.), взлохматить, разг. вскосматить, всклокочить, всклочить [Навалившись важкими вологими пластами, [сніг] прим'яв до землі кущі і пригнув, розкошлатив гілля дерев (Козач.)', Брат розкошлатив рукою білявий Юрків чуб (Козач.)]. розкошлачений растрёпанный, растрепавшийся; взъербшеышй, взлохмаченный; вскосмаченный, всклокоченный, всклоченный [Наталя швидко підвелася, закинула за плечі розкошлачену косу, пішла до одчиненого в сад вікна (Вас.)]. Ср. розкошлатити. розкошолюб, розкошник уст. роскошник [Чого се разом обудилися турки-розкошолюби? Чого се біжать перелякавшись? (Вовч.)]. розкошолюбство уст. роскошество [То я тобі пораю: збери геть чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв'яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні, попрощайся з розкошолюбством і йди з мого достатку (Ст.)]. розкоштувати, -тую, -туєш обл. см. розкуштувати. розкошування роскошество; наслаждение; благоденствие [Все тут [в кімнаті] схиляло до спокою, розніженості, панського розкошування (Кач.)]. Ср. розкошувати. розкошувати, -шую, -шуєш роскошествовать, жить в роскоши; разг.роскошничать; (испытывать удовольствие) наслаждаться, блаженствовать; (о беззаботном образе жизни) жить праздно, жить в праздности, фам. прохлаждаться; (процветать ирон. — изредка) преуспевать, благоденствовать [Один розкошує, другий сльози ковтає... Де ж та правда в світі божому?.. (Коцюб.); Лютуй, лютуй, Мерзенний старче! Розкошуй В своїх гаремах! Із-за моря Уже встає святая зоря (Шевч.)', На небі подекуди плавали білі хмарки, як білі лебеді, й неначе гралися й розкошували в темному повітрі (Н.-Лев.); В протилежнім кутку розкошує серед книжок Валерик (Гонч.)', Погонич все на клунок поглядає, Бо догадавсь, яке добро там є.. А біс йому в обидва вуха Все шепче: «Утікай! Багатирем ти станеш, будеш паном, Розкошуватимеш ввесь вік...» (Гл.)]; 0 жити мінуючи разг. жить припеваючи; жить на широкую ногу; кататься как сыр в масле; (о беспечной жизни — ещё) жить в своё удовольствие, ирон. срывать цветы удовольствия. розкошуватися, -шуюся, -шуєшся редк. наслаждаться [Тим часом Іван розкошувався своїм новим становищем (Фр.)]. розкрадання разворовывание; раскрадывание; расхищение, хищение [Розкрадання народного добра капіталістами продовжується (Ленін)]. Ср. розкрадати. розкрадати, -даю, -даєш, розкрасти и редк. 9-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)