Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 139 роз умфатора квіти (Л. Укр.); Молоді щепи аж до пасіки, котра притулилася на полянці межи високими розложистими волоськими горіхами, грушками та яблунями (Коцюб.)]; 2) (некрутой) отлогий, пологий; (о рельєфе местности — ещё) покатый, разг. покатистый, обл. разлогий [Широкою долиною між двома рядами розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка— Раставиця (Н.~Лев.)]\ 3) (о звучании голоса, смеха um. n.) раскатистый; (о песне — обычно) раздольный [Реєстрові козаки наближалися: вже чути було розложисту пісню, бубни, литаври (Панч)]. розложисто нар. 1) широко [Старовинне таке було собі (та й досі, положим, воно є!) місто... І кооперація в тому місті квітла буйно та розложисто... (Вишня)]; 2) раскатисто; раздольно [Зненацька молодиця розложисто, зовсім по-хлоп'ячому, свиснула (Kon.); Вдачі я змалку був не сказать, щоб дуже сумної, а зовсім навпаки, по молодості сміялося весело та розложисто (Вишня)]. Ср. розложистий 1, 3. розложити см. розкладати. розложйтися см. розкладатися. розлом, -му разлом; спец. разломка [Образ Тані типовий для кращих вихідців із старої., інтелігенції. Саме роки першої п'ятирічки були часом різкого розлому в цьому середовищі (lern. укр. літ.)]. розломити см. розломлювати. розломитися см. розломлюватися. розломлений разломленный [На блюдечку біля склянки лежав маленький розломлений брунатний шматочок хліба (Панч)]. розломлювати, -люю, -люєш, розломити, -ломлю, -ломиш 1) разламывать, разломить [Трикоза перекраяв її [паску] пополовині й розломив (Н.-Лев.)]; 2) (безл. разг. — о ломоте у боли) разламывать, разломить; мене (його и т. д.) г^мйло меня (его um. д.) разломило [X р а п к о: ..Нездужаю ж я: зовсім мене розломило, розтрощило. Ох! (Мирн.)]. розломлюватися, -лююся, -люєшся, розломитися, -ломлюся, -ломишся разламываться, разломиться [I ось раптом [гірський] хребет розломився, вогняна тріщина про- коренилась впоперек нього (Гонч.)]. розлузувати, -зую, -зуєш, розлузати, -заю, -заєш разг. расщёлкивать, расщёлкать, расщелкать, расщёлкнуть, расщелкнуть; (песо- верш.: очищать от скорлупы) лущить; разг. лузгать. розлука 1) разлука; уст. разлучение [Хвилини першого побачення після довгої розлуки минають швидко (Смол.); Байда, Панас і козаки: ..Ти, земле турецька, віро бусурманська! Ти, розлуко християнська! Не одного ти розлучила з отцем, матір'ю (Н.-Лев.)]; 2) (расторжение брака) уст. развод [Аецій Панса: Щось там гомоніли, немовби ви розлуку мали брати (Л. Укр.)]. розлупатися, -паюея, -паєшся разг. продрать глаза [после сиа]. розлуплювати, -люю, -люєш, розлупити, -луплю, -лупиш 1) лупить, вылупливать, вылуплять (обл.), вылупить, 2) (соверш.: ударом расколоть) равг. разбить [Розлупила горщик, миску (Черк. у. — Сл. Г р.)]. розлускувати, -кую, -куєш, розлускати, -каю, -каєш разг. расщёлкивать, расщёлкать, расщелкать, расщёлкнуть, расщелкнуть; (несо- верш.: очищать от скорлупы и т. п.) лущить; разг. лузгать. розлучання разлучение (уст.), разлука; расставание [У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі (Мас.)]. Ср. розлучатися. розлучати, -чаю, -чаєш и обл. розлучувати, -чую, -чуєш, розлучити, -лучу, -лучиш разлучать, разлучить; (расторгать чей- либо брак) разводить, развести [У наших мовах, як один мотив У двох піснях, звучить ясна подібність, У серці нашому ніхто не розлучив Шевченка гнів і Лєрмонтова ніжність (Павл.); Я, каже, отую розлучницю за коси витягну з хати. Буде вона знати, як розлучати чоловіка з жінкою! (Коцюб.); Через місяць., просить, щоб приїхала: коли хоче, то вони й повінчаються. Тоді вже розлучить їх «мать сира земля» (Мирн.)]. розлучатися, -чаюся, -чаєшся и обл. розлючуватися, -чуюся, -чуєшся, розлучитися, -лучуся, -лучишся разлучаться, разлучиться; расставаться, расстаться; (расторгать свой брак) разводиться, развестись [Дуже не хотілось розлучатись Данькові зі степом, з Мануйлом, з верблюдами та вівчарками (Гонч.); Не знаю, чи хто з моїх товаришів перечитав Успенського, але я через два роки з ним не розлучувався (Стеф.); Це погано, що Вам довелося розлучитися з сімейством (Мирн.); Половина та садів цвіте, Половина обсипається. Одна пара та вінчається, А другая розлучається (народна пісня)]. розлучена 1) прич. см. розлучений 1; 2) (род. розлученої) сущ. разведённая; разг. уст. разводка, разведёнка. розлучений 1) прич. разлучённый; разведённый [Люди, що скоро два роки були розлучені з сім'ями, тепер одержували від них листи (Шер.)]; ср. розлучати; 2) (род. розлученого) сущ. разведённый; разг. уст. разведенец. розлучення 1) разлучение (уст.), разлука; (изредка) расставание [— Що ж, йди, Іванку, — покірно обзивалась Марічка. — Така нам доля судилась... І вона співанками косичила їх розлучення (Коцюб.)]; ср. розлучатися; 2) расторжение брака, развод [До розлучення з Арсеном Тася не могла оформити нового шлюбу (Дмитр.)]. розлучити см. розлучати. розлучитися см. розлучатися. розлучний 1) разводный [С а б і н а: ..А доки має бути невірній жінці вірним чоловік? Не знає наш закон розлучних листів? (Л. Укр.)]; ~не свідоцтво разводное свидетельство, свидетельство о разводе, свидетельство о расторжении брака; 2) (вызванный прощанием, расставанием) уст. прощальный [І палкіше обгор |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)