Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 140 роз тає, тихіше шепоче речі, як дівчина на розлучній розмові (Вас.)]. розлучник разг. разлучник [Промов слово, скажи, хто розлучник наш? (Квітка)]. розлучниця разг. разлучница [Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, Вдова молодая (Шевч.)]. розлучувати см. розлучати. розлучуватися см. розлучатися. розлущений редк. вылущенный; вышелушенный [Весіннім струмочком від скверу, Рукою дитячою пущений, Відчалив кораблик з паперу, На ньому — горішок розлущений (Мур.)]. Ср. розлущувати. розлущити см. розлущувати. розлущитися см. розлущуватися. розлущування лущение, вылущивание; вышелушивание. Ср. розлущувати. розлущувати, -щую, -щуєш, розлущити, -лущу, -лущиш лущить, вылущивать, вылущить; {колосья, стручья um. n. — ещё) вышелушивать, вышелушить [Годувати чижа треба коноплею, тільки злегка її слід подавити, щоб він міг її розлущити (Коп.)]. розлущуватися, -щується, розлущитися, -щи- ться лущиться, вылущиваться, вылущи- ться; вышелушиваться, вышелушиться. Ср. розлущувати. розлюбёзний разг. редк. разлюбезный [Викопаю криниченьку У зеленому саду, Чи не прийде моя розлюбезна Рано по воду (Етн. зб., V)', Розлюбезна тіточка шкіру з тебе здере і спасибі не скаже (Донч.)]. розлюбити см. розлюбляти. розлюблений разлюбленный [Земля, повита славою народу українського, ..Великою родиною в розлуці не розлюблена, Вітчизною єдиною, мов донька, приголублена (Уп.)]. розлюбляти, -ляю, -ляєш и розлюблювати, -люю, -люєш, розлюбити, -люблю, -любиш разг. разлюблять, разлюбливать (разг.), разлюбить [Чи ж розлюбив? І як це розлюбляють? І за що? І чому? І нащо? (Вовч.)\ Картини рідні! Рідний краєвид! Серпанком вечора донецького повиті!.. Хоч і пройшло уже багато літ, не можу вас забуть і розлюбити (Сос.)]. розлютити см. розлютовувати. розлютитися см. розлютовуватися. розлютілий рассвирепевший, рассвирепелый (разг.), освирепевший, освирепелый (разг.), пришедший в ярость; остервеневший, остервенелый (разг.)\ взбесившийся, взбешённый [Розлютілі яничари тягли їх [хлопчиків] за вуха і очкури (Тулуб)]. Ср. розлютіти. розлютіти, -тію, -тієш редк. рассвирепеть, освирепеть, прийти в ярость; (сильнее) остервенеть, остервениться; перен. взбеситься [А коли старий Ничипір погнав татарку робити у полі, вона [Палажка] розлютіла (Тулуб)]. розлютований разозлённый, обозлённый; озлобленный; ожесточённый, ярый, яростный, разъярённый, остервенённый, остервенелый; взбешённый, взбесившийся, взбеленённый, взбеленившийся; накалённый; рассвирепевший, рассвирепелый (разг.), освирепевший, освирепелый (разг.)', разбушевавшийся, взбушевавшийся [Глянув на Дениса, та аж злякався: очі, як жар, горять, і сам розлютований, мов звір який (Квітка)', Листоношу було кинуто на пісок, на плечі й на ноги йому сіли німці, розлютовані з того, що їх обдурено (Янов.); Гуркіт стих, есє вгамувалось одразу, тільки мотори, віддаляючись, ревіли ніби ще дужче, розлютовані боєм (Гонч.)\ Рибалки по морю пливуть, Розлютовані хвилі їх кидають, б'ють... (Л. Укр.)]. Ср. розлютовувати и розлютовуватися 1—2. розлютованість, -ності озлобленность; ожесточённость, свирепость, свирепство (уст.), ярость, разъярённость; взбешённость; накалённость. Ср розлютовувати, розлютовано нар. озлобленно; ожесточённо; свирепо, яростно, яро, разъярённо, остервенело; бешено [Дніпро не вгавав— виром хвиль із боків Розлютовано бився об скелі (Грим.)]. Ср. розлютовувати, розлютовувати, -тбвую, -товуеш и розлючувати, -чую, -чуєш, розлютувати, -тую, -туєш и розлютити, -лючу, -лютиш злить, разозлить, обозлить, озлить; (делать злобным— ещё) озлоблять, озлобить; (доводить со ожесточения — ещё) ожесточать, ожесточить, приводить в ярость, привести в ярость, разъярять, разъярить, остервенить (соверш.)', перен. разг. бесить, взбесить, взбеленить; (о крайне напряжённом состоянии um. п. — изредка) накаливать, накалять, накалить [Найменший шум, найменша, хоч би и похвальна, увага старої матушки просто його розлючували (Коцюб.); Жодного слова неправди в довідках не знайшлося, і це просто розлютило Шартена (Собко)], г^вати на кого разг. разозлиться (обозлиться, озлобиться um, д.) на кого [А султан так розлютував на візира Ыасух-башу за те, що відпустив він козаків у море, що наказав повісити його, як собаку (Тулуб)]. розлютовуватися, -тивуюся, -товуєшся и розлючуватися, -чуюся, -чуєшся, розлютуватися, -туюся, -туєшся и розлютитися, -лючуся, -лютишся 1) злиться, разозлиться, обозлиться, озлиться; (становиться злобным — ещё) озлобляться, озлобиться, ожесточаться, ожесточиться; (сильнее — обычно без дополнения — ещё) свирепеть, рассвирепеть, приходить в ярость, прийти в ярость, разъяряться, разъяриться, разг. стервенеть, остервенеть, остервениться; (перен. — о крайнем раздражении um. п.) беситься, взбеситься, взбелениться (соверш.), вскипать, вскипеть, вскипятиться (соверш.)', (о напряжённом состоянии и т. п.—ещё) накаливаться, накаляться, накалиться; (только соверш.—ещё) расходиться, разбушеваться [— Юзику! Юзю! Ходзь ту- тай! — Мовчання. Тільки, розлючуючись, хрипить і давиться під ворітьми пес (пе- рекл. з Беляева)', От князь і розлютувавсь: —Ти, — каже, —усіх вилічував, а моєї дочки не хочеш? (Стор.)', А він такий: як розлютується, то й світа не бачить (Гл.)\ |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)