Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 149 тися1; 2) {слухи — обычно мн. ч.: <^>мови, -мов) разговоры; (о пересудах— еще) толки, молва (ед. ч.) [До., вечора в ячейках не змовкають розмови бійців про подвиг земляка (Гонч.)', По селу йшли розмови про Гудзя (Коцюб.)]. розмовний, -вин редк. разговоры [Що вона ні оповідувала чоловікові про нового попа та попадю, як ні затирала свій смуток шут- куванням з молодичих розмовин під церквою, він раз по раз допитувавсь (Барв.)]; см. ещё розмова 2. розмовитися, -влюся, -вишся уст. поговорить; (вступить в беседу разг. —ещё) разговориться [Я знав, що його звуть Карпом, що він добрий робітник — і більш нічого. Розмовитися з ним мені не вдавалося (Коцюб.)', Після того усміху Василько почув себе сміливішим, він рад би був поговорити з Над ею, розмовитись більше (Л. Укр.)]. розмовляти, -ляю, -ляєш разговаривать, говорить; (обмениваясь мнениями — ещё) беседовать, толковать (разе.); (уметь излагать свои мысли на каком-либо языке — ещё) объясняться, изъясняться [По всьому дворі люди позбивались в купки й стиха розмовляли (Н.-Лев); Через пресу наша партія щодня і щогодини розмовляє з масами (Рад. Укр., 1948, IV); На горах вітер з лісом розмовляє (Тич.)]; ~ти по-французькому (по-французьки) и т. п. разговаривать (говорить, объясняться, изъясняться) по-французски и т. п.; г~тп про що говорить о чём, вести речь о чём, беседовать о чём [Ми розмовляли з ним про нашу Щасливу дружбу і любов (Мас.)]; почати ^ти начать говорить, завести речь [о чём]. розмовляючий разговаривающий, говорящий [А в зоопарку ми з цікавістю оглядали розмовляючих папуг, удавів, далекосхідних левів та мавп (Коал.)]. розмовний 1) разговорный [Вони [слова «от», «атож», «авжеж» і т. д.] надають мові розмовної інтонації (Донч.)]; «-~на мова разговорный язык, разговорная речь [У творчості Мирного помічаємо послідовну орієнтацію на розмовну народну мову тих часів (Мовозн., 1947, IV-V)]; 2) обл. разговорчивый [У товаристві [Андрій] був розмовний, веселий а навіть жартівливий (Фр-I розмовник 1) разговорник; укра їнсько- англїйський <^к украинско-английский разговорник; 2) (редк.: участник беседы) собеседник [Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями (Л. Укр.)]. розмовниця редк. собеседница [— А чи не знаєте ви чогось докладнішого про життя самої пані Бічер-Стоу..? — каже одна з дорослих розмовниць (перекл. з Черни- шевського)]. розмовонька, (реже) розмовочка ласк, бесё- душка [У коханій розмовоньці Швидко ніч проходить, Блідне місяць, гаснуть зорі І сонечко сходить... (Л. Укр.)]. розмокання размокание. розмокати, -кав, розмокнути и розмокти, -кне размокать, размокнуть [Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (Коп.); Був колись Горщик та розмок, Тепер нікчемний черепок... (Гл.)]. розмоклий размокший; разг. размбклый [Розмоклий чорнозем облипав колеса, і коням було важко тягти віз (Бойч.)]. розмокнути, розмокти см. розмокати. розмолоти см. розмелювати. розмолотий размолотый [Бризнуло сонце золотом. Щедрим золотом і теплом. Жовтим борошном, дрібно розмолотим, Сухозлітка лягла за селом (Дмитр.)]. розмолотися см. розмелюватися. розмолотити см. розмолочувати. розмолотитися см. розмолочуватися. розмолочувати, -чую, -чувш, розмолотити, -лочу, -лотиш размолачивать, размолотить. розмолочуватися, -чується, розмолотитися, -лотиться размолачиваться, размолотиться. розмордатіти, -тію, -тіеш разг. прен. стать мордастым [Побитий віспою, ..з круглим лицем, що розмордатіло на морських., харчах, він ще й зараз хверцює в безкозирці з написом на лобі «Дерзкий» (Гонч.)]. розмордований разгорячённый; выведенный из себя; взбешённый [Він спинив розмордованого коня, озирнувся (Ле)]. Ср. розмордувати. розмордувати, -дую, -дуєш разг. разгорячить; вывести из себя; (сильнее) взбесить (перен.). розмордуватися, -дуюся, -дуєшся разгорячиться; выйти из себя; взбеситься. Ср. розмордувати. розморений изнурённый; разморённый [Ни- кодим Власович, геть розморений спекою, писав, покректуючи, наказ (Гонч.)]. Ср. розморювати. розморено нар. изнурённо [Натужно ревуть непоєні воли, розморено плентаючись понад залізницею в хвості колони (Гонч.)]. розморити см. розморювати. розморитися см. розморюватися. розморожування размораживание; оттаивание. Ср. розморожувати. розморожувати, -жую, -жуєш, розморозити, -рожу, -розиш размораживать, разморозить; (только прям. — ещё) оттаивать, оттаять. розморщувати, -щую, -пгуєш, розморщити, -щу, -щиш разглаживать морщины, разгладить морщины; обл. разморщивать, раз- морщить. розморювати, -рюю, -рюєш, розморити, -мо- -рю, -мориш изнурять, изнурить; (духотой, солнцем, сном разг. — ещё) размаривать, разморить; (только безл. равг. — ещё) развозить, развезти [Сонце пекло й розморювало (Янов.); Після ночі в холодній топці його розморило й поривало на сон | (Скляр.)]. розморюватися, -рююся, -рюєшся, розморитися, -морюся, -моришся изнуряться, изнуриться; размариваться, размориться [Навкруги парко, солодко, жита розморилися, земля пашить (Гонч.)]. Ср. розморювати. і розмотаний размотанный; развитый; смотанный. Ср. розмотувати. І розмотати см. розмотувати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)