Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 151 роз рознайтовлювати, -люю, -люеш, рознайтовити, -влю, -виш мор. разнайтовливать, разнайтовить. рознарядка спец. разнарядка. рознедужуватися, -жуюся, -жуєшся, рознедужатися, -жаюся, -жаєшся разг. расхварываться, расхвораться, разбаливаться, разболеться; (об общем недомогании — ещё) занемогать, занемочь [Коли тут — лихо мені тяжке! — рознедужався Павло мій {Вовч.)]. рознемогатися, -гаюся, -гаєшся, рознемогтй- ся, -можуся, -можешся разг. редк. разнемогаться, разнемочься; (сильнее разг. — ещё) расхварываться, расхвораться [[Власов] розказав матері Галину пригоду.. — Того рознемоглася? Плювати на дурнів,—скрикнула стара і метнула з хати (Мирн.)]. рознервований разнервничавшийся [Іван йому нічого не відповів і, рознервований, пішов додому (Збан.)]. рознервуватися, -рвуюся, -рвуєшся разг. разнервничаться [Спершу він рознервується, вибухне фейерверком гнівних слів і, розтративши в них себе, почне згоджуватися з усім (Шовк.)]. рознесений 1) разнесённый; растасканный, растащенный [То не була ненароком пущена чутка, перехоплена лакеями від своїх панів і рознесена двірнею по селах, — то була явна оголоска (Мирн.)]; 2) разнесённый; разрушенный; 3) разнесённый; раздутый; развеянный [— Гарну маєш вавку, — підійшовши до гурту, заговорив.. Гладун і, нахилившись, помацав рознесену ногу (Гонч.)]] 4) разнесённый. Ср. розносити 1—4. рознесення 1) разнесение, разнос; разг. разноска; 2) разнос; разг. разноска. Ср. розносити 1, 4. рознести см. розносити. рознестися см. розноситися. рознизаний 1) разнизанный [Сипнули з будинку діти на подвір'я. Немов із жмені хтось перлове рознизане намисто сипнув на скляне блюдо (Головко)]] 2) разорванный; разодранный. Ср. рознизувати 1—2. рознизати см. рознизувати. рознизатися см. рознизуватися. рознизувати, -зую, -зуєш, рознизати, -нижу, -нижеш 1) разнизывать, разнизать [Я сидів у кімнаті матері, допомагаючи їй рознизувати порвану вишивку бісером (пе- рекл. з Горького)]] 2) (перен.: рвать резким движением, рывком — изредка) разрывать, разорвать; разг. раздирать, разодрать [Та як ухопить [Галя] зо зла руками шовкову спідницю, — так і рознизала од подолу до самого стану... (Мирн.)]. рознизуватися, -зується, рознизатися, -нижеться разнизываться, разнизаться. розніжений разнеженный; изнеженный [3 якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лав- рінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м'яса, голосно замуркотів (Донч.); Мовчить земля розніжена, і поле, й тінь (Сос.)]. розніженість, -ності разнёженность; изнеженность. розніжено нар. разнёженно; изнеженно [А ось і Десна попід лісом синіє У білих пісках, у густім лозняку. Під сонцем серпневим розніжено мліє І тихо похитує хвилю легку (Шер.)]. розніжити см. розніжувати. розніжитися см. розніжуватися. розніжка спорт, разг. разножка. розніжувати, -жую, -жуєш, розніжити, -жу, -жиш разнеживать, разнежить; изнеживать, изнежить. розніжуватися, -жуюся, -жуєшся, розніжитися, -жуся, -жишся разнеживаться, разнежиться; изнеживаться, изнежиться [Антон розніжився і обняв Гната за плечі (Чорн.); І серце йому, розшматоване, розгніване серце, завмирало знову та розніжувалося (перекл. з Вовчка)]. рознімання 1) разнимание; 2) техн. разъём. рознімати и редк. роздіймати, -маю, -маєш, розняти, -німу, -німеш и редк. роздійняти, -дійму, -діймеш разнимать, разнять; (спорщиков и т. п.; о чём- либо сведённом — ещё) разводить, развести; (только о сомкнутом — изредка) раскрывать, раскрыть [Зуби ножем рознімали, щоб води влити, так зціпила (Харьк. — Сл. Г р.); Випростовували крижі і роздій- мали широко руки, щоби захопити якнайбільше повітря в груди (Фр.)\ А радці сопли, лаялися і тупотіли на місці, ..і важко було зрозуміти, хто б'ється, а хто рознімає їх (Тулуб)\ Як же зчепились вони —така буча збилася, що ледве розняли їх (Вовч.)]. розніматися, -мається, рознятися, -німеться 1) разниматься, разняться [Білі руки про- стяглися — Так би й обвилися Кругом стану. І в подушку Холодну впилися Та й заклякли, та й замерли, 3 плачем рознялися (Шевч.)]] 2) страд, з. (несоверш.) разниматься; разводиться; раскрываться; ср. рознімати. рознос, -су 1) разнос, разнесение; разг. разноска; 0 торгувати на ~с торговать в разнос; 2) разг. разнос [Д р е м- л ю г а: ..Я сьогодні такий розное учинив—до смерті пам'ятатимуть (Корнщ)]. Ср.г розносити 1—2; 3) горн, разнос. розносити, -ношу, -носиш, рознести, -су, -сені 1) разносить, разнести; (только прям.: уносить по частям — ещё) растаскивать, растаскать (разг.), растащить [Розносити пошту він починає у кожному будинку з першого поверху (Грим.)] Згодом у село з села Люд розносив звістку, Що Векліта узяла Люду за невістку... (Воскр.)] Розійдемось, рознесемо В степи, в ліси свою недолю (Шевч.): Подивишся — не годне ані на що; А як почне тебе судить, То так оббреше, обчер- нить. Та рознесе погану славу, Що соромно й сказать... (Гл.)] Братова на мене й накинулась: — Се, — каже, — як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Вовч.)]] 2) (уничтожать, ломая, разрывая um. n.) разносить, разнести; (только прям. — о сооружении — ещё) разрушать, разрушить [Нехай його |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)