Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 152 роа тії просять, що греблі розносять (Чуб.); — Так мене й розірве, рознесе на шматки!— гукав він, хапаючися руками за груди, мов показував, як його буде розносити (Мирн.); Суддя шпурнув свисток і побіг з поля. Глядачі божеволіли. Здавалося, що вони геть рознесуть стадіон (Янов.)]; г^тй в пух і прах см. пух; г^ти, г^тй (кого) (сильно бранить, ругать) разг. разносить, разнести (кого); (реже) фам. пушить, распушить (кого), раскатывать, раскатать (кого) [Надія: ..Гордій Опанасович стільки разів слухав на засіданні, розносив будівельників (Корн.)]\ 3) (только в третьем лице или в безличном употреблении) разносить, разнести; (об опухоли, излишней полноте и т. п. разг. — ещё) раздувать, раздуть; (разгонять ветром облака um. п., а также перен.. — изредка) развеивать, развеять [А як добре породисту [свиню] годувати, так так сатану рознесе, що лежить, як гарба (Вишня)] Духнович розмотав мокре ганчір'я з ноги. — Ого, рознесло, — сказав артилерист і покрутив головою. — Знаєш що, товаришу, давай я тобі проколю: воно вже визріло (Гонч.); Тепер все хмарить і парить, ..але дощу нема і, певне, не буде, бо все вітер хмари розносить (Л. Укр.); Пустиня циганом чорніла: Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло (Шевч.)]; 4) (размещать, записывая в разных местах) разносить, разнести. розносити см. розношувати. розноситися, -носиться, рознестися, -сеться 1) разноситься, нестись, разнестись; (о слухах, известии, а также о звуках, запахе и т. п. — ещё) распространяться, распространиться [То тихенько співав [Кармель], про себе, то знов голосно, на усе поле пісня розносилась його (Вовч.); Гриць не читав, а жер ті книжки; хапав на льоту все, що розносилося широкою течією друкованого слова (Мирн.); Звістка про те, що приїхав Тарас, швидко рознеслася по селу (Іван.)', Незабаром пахощі страви рознеслися по хаті (Мирн.)]; 2) страд, з. (несо- верш.) разноситься; растаскиваться; разноситься; разрушаться; разноситься; раздуваться; развеиваться; разноситься [Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься вітром, — сповняють повітря несказанною тривогою (Коцюб.)]; ер. розносити 1—4. розноситися1 см. розношуватися. розноситися2, -ношуся, -носишся (с кем-либо, с чем-либо) разг. разноситься [—Що це ти, Мотре, вигадуєш? Ти хочеш знов розсердить батька? — сказав Карпо. — Сідай та їж! розносився з батьком (Н.-Лев.)]. розносний 1) разносный; «^>на книга (книжка) разносная книга (книжка) [Червоноармієць забрав назад розносну книгу, віддав мені конверта й пішов геть (перекл. з Беляева)]; ^->на торгівля уст. разносная торговля; 2) (о выговоре, отзыве um. п.) разг. разносный; (грубый — ещё) резкий; {бранный — ещё) ругательный; г^на рецензія разносная рецензия. розношений разношенный [На обох прості чоботи, в самий раз для' осені, тільки в сина маленькі, ще не розношені, а в батька великі, вже неабияк розбиті (Земл.)]. розношення разноска, разнос. розношувати, -шую, -шуєш, розносити, -ношу, -носиш 1) (об обуви) разнашивать, разносить; 2) (уст. редк.: рассеивать) разносить, разнести [— Годі, — каже, — бабусю, плакати: не поможеться! —А вів же де? — Спитай чорного ворона, що його кості розношує (Вовч.); Василь: Вийшов погуляти, тугу розносити (Мирн.)]; 0 ~носило кого безл. носит кого; недобра ^носила, біс и т. п. ~но- ейв разг. нелёгкая (лукавый, бес um. n.) носит [Недобра їх розносила, мов справді за ділом (Шевч.)]. розношуватися, -шувться, розноситися, -носиться разнашиваться, разноситься. рознощик разносчик [— Дивіться, Михаиле Михайловичу, вас тут, на острові, вважатимуть за рознощика квітів... — жартував Горький (Сміл.)]. рознощиця разносчица [Увіходить рознощиця телеграм. — Телеграма Шалімову! (Коч.)]. рознюхувати, -нюхую, -нюхуєш, рознюхати, -хаю, -хавш разг. разнюхивать, разнюхать, (только о чём-либо тайном разг. — ещё) пронюхивать, пронюхать [Червоний носик [Марійки] визирав на світ божий, мов рознюхуючими нема де чого цікавого (Коцюб.); Ой лишечко! ..А я про це й не знав.. Треба розвідати, треба рознюхати! (Н.-Лев.)]. розняти см. рознімати. рознятий разнятый; разведённый; раскрытый [Вони [хлопці й дівчата] так само мимоволі бліднуть і зціплюють розняті досі уста (Фр.)]. Ср. рознімати. рознятися см. розніматися. розняття 1) разнимание;^ 2) техн. разъём. розовйк, -ка мин. розовик. розові, -вих сущ. бот. розоцветные, розовые. розогніти, -нїю, -нієш обл. уст. войти в азарт. розойкатися, -каюся, -каєшся разг. разахаться. розомлівати, -ваю, -ваєш редк. см. розімлівати. розомлїлий редк. см. розімлілий. розомліти, -лію, -лієш редк. см. розімлівати,, розімліти. розор, -ру разорение; разг. разор [Те поїли, те попили, то розібрали, того не догляділи... розор та й годі (Квітка)]. розора борозда [Пролітали телеграфні стовпи, неслись назустріч розори й межі, зливались в одно сіро-жовте полотнище ниви (Скляр.)]; орати в ^ру пахать, начиная с краёв участка и оканчивая бороздой на серединной линии его. розораний распаханный [Напоєні за день гарячим сонцем, спочивали у вільготній прохолоді розорані масиви радгоспівської землі (Кач.)]. розорати см. розорювати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)