Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 154 роз кожна дівка піде з вибриком та вискоком, — розпадався Зануда (Н.-Лев.); Я не міг кроку зробити, щоб коло мене не розпадались, не радили, не помагали (Коцюб.)]. розпадина расселина [Кам'яні шпилі Яйли рожевіли на небі, синій морок ховався по розпадинах скель (Коцюб.)]. розпадок, -дку распадок [Перегороджені греблею води Ангари піднімуться на десятки метрів, розіллються по долинах великих і малих приток, по гірських розпадках і створять повноводне море (Наука і життя, 1956, 8)]. розпайка техн. распайка. розпакований распакованный; вскрытый; растюкованный [Усе з-за кордону доходить до мене вільно, посилок навіть не роздивляються, бо доходять не розпаковані (Ко- цюб.)]. Ср. розпаковувати. розпаковка распаковка; вскрытие; растюковка. Ср. розпаковувати. розпаковування распаковывание, распаковка; вскрывание, вскрытие; растюковка. Ср. розпаковувати. розпаковувати, -ковую, -ковуєш, розпакувати, -кую, -куєш распаковывать, распаковать; (посылку, ящик um. п. — егцё) вскрывать, вскрыть; (связку, тюк и т. п. — обычно) растюковывать, растюковать [Бійці носили ящики з мінами, розпаковували гранати (Гонч.); Мені треба було розпакувати чемодан та витягти подарунки (Трубл.)]. розпаковуватися, -ковуюся, -ковуєшся, розпакуватися, -куюся, -куєшся 1) разг. распаковываться, распаковаться [Очерет: Ну, пусти, ..треба розпаковуватись з дороги (Коч.)]; 2) страд, з. (несоверги.) распаковываться; вскрываться; растюковываться. Ср. розпаковувати. розпакування распаковка; вскрытие; растюковка. Ср. розпаковувати. розпакувати см. розпаковувати. розпакуватися см. розпаковуватися. розпал, -лу 1) (действие) разжигание, разжйг, розжиг, зажигание; растопка [Роман уже відчинив двері, але раптом згадав, підійшов до грубки, де лежала купка полін, і взяв німецький штик, яким звичайно жінки кололи лучину на розпал (Головко)]; ср. розпалювати 1; 2) (состояние) разгар; (об аффекте) пыл [Дьяконов потрапив у Строганівку саме в розпал весняних робіт (Гонч.)]', в [самому] ~лі в [самом] разгаре, в [самый] разгар [Коли спектакль був у самому розпалі, всі мами і папи сиділи довкола в квітнику на винесених стільцях (Смол.)]; в «-^лі гніву (гнівному) в пылу гнева [Аж ось підняв голос Мойсей у розпалі гнівному (Фр.)]; в ^>лі битви (б 6 ю) в разгар битвы (боя), в пылу битвы (боя) [В розпалі бою вибігли з-за рогу Шафіге і Олена (Тулуб)]. розпалатися, -лаюся, -лаєшся распылаться, запылать; (слабее) загореться; (перен.: предаться чувству — ещё) воспылать [А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Шевч.); Тільки пан Забрьоха заколупнув хорунжівну легесенько під серцем, так вона так і розпалалася (Квітка)]. розпалахкотатися см. розпалахкотітися. розпалахкотілий распылавшийся; разгоревшийся [Рожі високі., стоять на причілку, просвічені сонцем, ще більш яскраві, ще більш розпалахкотілі в цей передзахідний час (Гонч.)]. Ср. розпалахкотітися. розпалахкотітися, -кочуся, -котишся и редк. розпалахкотатися, -кочуся, -кочешся усилит, распылаться, запылать; (прям. — ещё) разгореться (ярко), разг. заполыхать [На заході, ..на півнеба розкинувши заграву, розпалахкотівся огонь (Вас.)]. розпалений 1) разожжённый, зажжённый; запалённый; растопленный, затопленный; раскалённый [Уже для нас розпалене багаття, Горять ялини, вартові сторіч (Шер.)\ Біля розпаленої печі сушилося п'ятеро бійців (Борз.)]; 2) возбуждённый, разожжённый, распалённый; раззадоренный; разгорячённый, воспламенённый; вспламенённый, воспалённый [ — Пусти! — кричав Жигай, намагаючись відіпхнути од себе розпалену гнівом молодицю (Шиян); Розчерво- нілий і розпалений міцними напоями, Балика ще з більшим запалом поривався розпочати судову справу (Тулуб); Розпалені боєм козаки ходили мов п'яні (Панч)]. Ср. розпалювати 1—2. розпаленілий разгорячённый [Гетьман обвів гострим поглядом розпаленілі обличчя (Риб.)]. розпалення 1) разжигание, разжйг, розжиг, зажигание; растопка; 2) возбуждение, разжигание; воспламенение. Ср. розпалювати 1—2. розпалина обл. трещина; (поглубже — обычно) расселина [Далекий грім., переливається межи розпалинами сірих скал (Фр.)]. розпалити см. розпалювати. розпалитися см. розпалюватися. розпалка редк. разжигание, разжйг, розжиг, зажигание; растопка [Він заходився вигрібати попіл, вніс відро вугілля, дров на роз- палку (Гур.)]. Ср. розпалювати 1. розпалубити см. розпалублювати. розпалубка строит, распалубка [Друга, третя й четверта бригада зносять розкидані з розпалубки дошки (Ле)]. розпалублений строит, распалубленный [Тепер рядами стояли, вже й розпалублені, триповерхові, а де й чотириповерхові будівлі (Ле)]. розпалублення строит, распалубка. розпалублювати, -люю, -люєш, розпалубити, -блю, -биш строит, распалубливать, распалубить. розпалювальний разжигательный; (для печи, плиты — обычно) растопочный. розпалювання 1) разжигание, разжйг, розжиг, зажигание; разведение огня; растопка; раскаливание; 2) возбуждение, разжигание; раззадбривание; воспламенение [Царський уряд., перетворив Україну в колонію Російської імперії і провадив політику розпалювання національної ворожнечі (Рад. літер., 1958, 5)]. Ср. розпалювати 1—2. розпалювати, -люю, -люєш и редк. розпаляти, -ляю, -ляєш, розпалити, -палю, -палиш 1) разжигать, разжечь, зажигать, зажечь; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)