Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 169 dos ті мурашки овода в муравлиську — до голого тіла діда розпотрошили (Коал.)}. розпочати см. розпочинати. розпочатий начатый; предпринятый [Чаруйте піснею, дівчата! Ми завтра знову підем в бій. Та пісня, вами розпочата, Звучатиме в душі моїй (Дмитр.)]. Ср. розпочинати. розпочатися см. розпочинатися. розпочинати, -наю, -наєш, розпочати, -чну, -чнёш начинать, начать; {браться за что- либо — ещё) приниматься, приняться (за что), приступать, приступить (к чему); (делать, осуществлять что-либо) предпринимать, предпринять (что) [В клас увійшов учитель і розпочав лекцію по історії (Вас.); Український народ ділами своїх воїнів розпочинав нову книгу своєї слави (Гал.); Т є о- ф і л: Ти, Люцію, даремне сам знов розпочинаєш ту розмову, що раз уже до лиха довела (Л. Укр.)]; ~ти обговорення (розгляд) начинать, начать обсуждение (рассмотрение), приступать, приступить к обсуждению (рассмотрению); ~ти переговори начинать, начать переговоры, приступать, приступить к переговорам; ~ти роботу (працю) начинать, начать работу, приступать, приступить к работе; ^ти справу (против кого) начинать, начать дело, возбуждать, возбудить дело. розпочинатися, -наеться, розпочатися, -чнё- ться 1) начинаться, начаться [Організація навчання — ..різнобічний і відповідальний процес, який розпочинається ще задовго до початку навчального року (Рад. Укр., 1948, XI)', Під ранок розпочався штурм укріпленого міста (Кач.)]; 2) страд, з. (несоверш.) начинаться; предприниматься; ср. розпочинати. розправа1 1) (насилие) расправа [Люта розправа з усіма невдоволеними стала лозун^ гом уряду після 9-го січня (Ленін); Пан пристав тут же [за столом] чинив свій суд і розправу (Гонч.)]; нема на нього (над ним) ^ви разг. редк. нет на него управы [І в г а: Ох, він гаспидський син! Хіба над ним розправи нема? (Мирн.)]; 2) (уст. — административное учреждение в царской России конца XVIII и первой половины XIX века и помещение, в котором оно находилось) правление; (о названии судебных органов, решении суда ист. — ещё) расправа; (только о помещении при полиции) уст. съезжая [изба] [Дідугани., сидять на призьбі під розправою (Коцюб.)]; 3) см. розгляд 2. розправа2 (статья, исследование по какому- либо вопросу) уст. рассуждение [Іще б я рада мати ваші розправи на релігійно- фольклористичні теми (Л. Укр.); Я найбільш усіх гарячий І натуру маю жваву, І за тиждень написав я Чималу-таки розправу (Самійл.)]. розправити см. розправляти. розправитися1 см. розправлятися1. розправитися2 см. розправлятися2. розправлений расправленный, распрямлённый; выпрямленный [Цілком здорові саджанці [троянди]., висаджують у викопані ямки, стежачи за тим, щоб коріння було добре розправлене (Олійні культ.)]. Ср. розправляти. розправлення расправление, распрямление; выпрямление [Широко треба впровадити і електропарові формівки для розправлення рукавів та інших деталей верхнього одягу (Наука і життя, 1957, 1)]. Ср. розправляти. розправляння расправление, распрямление; выпрямление. Ср. розправляти. розправляти, -ляю, -ляєш, розправити, -влю, -виш расправлять, расправить, распрямлять, распрямить; (о спине, груди — ещё) выпрямлять, выпрямить [Дід Прохор задоволено сміявся, по-молодецькому розправляв свої сиві кущуваті вуса (Збан.); Нічна роса розправляє зів'яле., листя (Мирн.); Дядько Іван витягнув з-за пазухи клаптик паперу пом'ятого і мовчки розправив його шорсткими пальцями (Козл.)]; 0 ^ти крила (проявлять все свои силы, способности) расправлять, расправить крылья [Ти [Україно] у битвах розправила крила І в сузір'ї народів цвітеш (Мас.)]. розправлятися1, -лявться, розправитися, -виться расправляться, расправиться, распрямляться, распрямиться; выпрямляться, выпрямиться [Клубки диму розходилися- розправлялися, слалися довгими поясами (Мирн.); Тільки ступив він на палубу — випрямилась зігнута спина, розправились брови (Іван.); Отам, де Бельбекська долина Іще не розправилась вшир, Морської піхоти частина Закрила проходи між гір (Нагн.)]. Ср. розправляти. розправлятися2, -ляюся, -ляєшся, розправитися, -влюся, -вишся 1) (учинять расправу) расправляться, расправиться; (сводить счёты — ещё) разделываться, разделаться, разг. расквитаться (соверш.), уст. разведываться, разведаться [Царський уряд жорстоко розправлявся з революціонерами (Віогр. Леніна); Розправившись із німцями в Лельчицях, ми розташувалися.. у селах Глушкевичі, Прибиловичі, Конище (Верш.)]; 2) (уничтожать) разг. разделываться, разделаться (с чем); приканчивать, прикончить (что) [Роман., вже не майстрував, а розправлявся з кілограмовим тітчиним гостинцем (Збан.)]. розправляч, -ча техн. расправ йтель. розпрасований разутюженный, разглаженный. розпрасовувати, -совую, -совуєш, розпрасувати, -сую, -суєш разутюживать, разутюжить, разглаживать, разгладить. розпрасовуватися, -совується, розпрасуватися, -сується разутюживаться, разутюжиться, разглаживаться, разгладиться. розпрасувати см. розпрасовувати. розпрасуватися см. розпрасовуватися. розприндитися, -джуся, -дпшся разг. 1) раскапризничаться [Як почну навчати свою дочку, то вона як розприндиться, то три дні не говорить до мене, не дивиться мені в очі (Н.-Лев.)]; 2) (становиться не в меру важным) разг. разважничаться; (реже) расхорохориться [Розприндився [Турн] і роз- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)