Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 173 роз um. п. — обычно) расстёгивать, расстегнуть, распахивать, распахнуть [Подихає вітрець. Деякі барки розпускають вітрила (Коцюб.); Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці ягід, звиває собі віночок, розпускає собі коси (Л. Укр.); От незабаром і садки зеленії розпустять віти (Гл.); Перед ним [Миколою] стояв дужкою рівний берег, а за ним на синьому морі плив здоровий корабель, розпустивши всі свої білі вітрила (Н.-Лев.); Розпустили верби коси, впали роси на ріллю (Сос); Вернулись у хату; Онися кинулась до матерії й розгорнула її, розпустивши на руці до самого долу (Н.-Лев.); — То завузьке на мене, трохи розпустіть, бо душить, — говорила вона до швачки (Мак.); Але ще більше вразив сам вузол.. — Сам вигадав,— знову похвалився Кирдяга і швидко розпустив вузол (Ткач); їй [Марті] було душно од вічних турбот. Вона розпустила легеньку блузу (Коцюб.)]; г^ти пояс распускать, распустить пояс [Іде циган вечеряти Та слину ковтає... Садовиться на покуті, Пояс розпускає (Руд.)]; ~ти прапори распускать, распустить знамёна, разворачивать, развернуть знамёна; 3) (в жидкости) разг. распускать, распустить, растворять, растворить, разводить, развести [Вернувши, в кухні сам [Данкевич] пляшечку виварив, вимив, обтер, розпустив молоко перевареною водою (Мак.); Щодня собі у нас лемішку варив [Городи- ський] із тої муки. Зварить, бувало, водою розпустить та й сьорбає (Фр.)]; 4) (делать недисциплинированным у своевольным) перен. распускать, распустить; (соверш. — ещё) разбаловать, избаловать [Це був сором, пекучий сором, що він не приділяв синові уваги, розпустив його (Донч.); — Серце Стасю! що це за наймичка в тебе! — крикнула Ядвіга, — нащо так розпустив оцих наймичок? (Н.-Лев.); М е л х о л а: ..Що заробив, те й маєш. Розпустив кохану жіночку — оце ж і дяка від молодої господині (Л. Укр.)]; 5) (только соверш.: сделать тру дно проезжим) безл. развезти [Дорога важка була, бо вже розпустило (Верш.)]. розпускатися, -каюся, -каєшся, розпуститися, -пущуся, -пустишся І) распускаться, распуститься; (о сложенном, свёрнутом, а также перен. — ещё) развёртываться, развернуться [На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Коцюб.); Перед вікнами у грядках розпустилися троянди, півонії (Шиян); На виднокрузі розпускалась вітрилами яхта, як дерево цвітом (Коцюб.); Навіть у глухій тайзі., буйно розпускається нове життя... (Донч.); Параскіца неслась, мов буря. Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (Коцюб.)]; 2) (в жидкости) распускаться, распуститься, растворяться, раствориться; (только несоверш. — ещё) разводиться; (растаивать, а также перен. — обычно) расходиться, разойтись [Не в кожній воді мило розпуститься (Ном.); Світало. Темнота над рікою розпускалася клубками імлистої синяви (Баш); Остап з Соломією вдивлялись у темряву і нічого не бачили; мельникова постать раптом зникла з-перед очей, мов розпустилась в імлі (Коцюб.)]; 3) (становиться недисциплинированным, своевольным) распускаться, распуститься; (соверш. — ещё) разбаловаться, избаловаться [А брагам Сміт: ..Розпустяться молодики — що ж буде? (Л. Укр.); Тобі нічого в город таскатись: розледачієш, розпустишся, на казна-що переведешся... (Л. Янов.)]; 4) страд, з. (не- соверш.) распускаться; раскидываться; распространяться; распускаться; развёртываться; ослабляться; развязываться; расстёгиваться, распахиваться; распускаться, растворяться, разводиться; распускаться; ср. розпускати 1—4. розпусний 1) распущенный; (резвый) игривый [Добре, що у тебе діти не розпусні (К. С, 1882, X — Сл. Г р.); Несміливо протікав між камінням у долині колишній розпусний потік (Коб.)]; «^>на дитина распущенный ребёнок; 2) (безнравственный) распутный, распущенный, порочный; (разгульный, проникнутый развратом — обычно) развратный, развращённый; (неприличный) разг. непотребный [Поет [М. Рильський] з глибокою симпатією розповідає про свою героїню — селянську дівчину, що стала жертвою розпусного поміщика (Іст. укр. літ.); Чується мені пісня Байрона, що покинув свій рідний, але ворожий, розпусний край і пішов блукать по світі (Н.-Лев.); П а р в у с: О, сим не трудно погодитись, бо всі вони злі духи, однаково злочинні та розпусні, їм легко в згоді жить (Л. Укр.)]. розпусник распутник; развратник [3 великою теплотою зображує [Ю. Смолич] тих юнаків, які служать справі революції, і нещадно викриває моральну ницість куркульського синка Репетюка, розпусника Бронь- ки Кульчицького, монархіста Воропаєва (Іст. укр. літ.)]. Ср. розпусний 2. розпусниця распутница; развратница [Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіми способами старалась заманити його в свої сіті (Фр.)]. Ср. розпусний 2. розпусничати, -чаю, -чаєш распутничать; (предаваться разврату) разг. развратничать. розпусність, -ності распутность, распущенность, порочность; развратность, развращённость; непотребство. Ср. розпусний 2. розпусно нар. распутно, распущенно, порочно; развратно, развращённо [Ми живемо чесно, працюємо в поті чола.., не грабуємо, не окрадаємо, і нам бог не дає. А пани нічого не роблять, п'ють, гуляють, живуть розпусно, і їм все дає бог... (Ірч.)]. Ср. розпусний 2. розпуста 1) распутство; (половая распущенность) разврат; книжн. порок, безнравственность; уст., разг. непотребство [Чи постерігав батюшка це, чи ні, але він часто при людях нарікав на селян, що на селі завелися злодії, завелася розпуста (Н.-Лев.); Ні, Катре, я не повірив. Не така |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)