Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 174 роз ти жінка, щоб у розпусту вдатися (Головко)]; 0 кубло «-^ти притон разврата; д і м --/ти до рев. публичный дом, дом терпимости [Пізніше дізнався, що мешкав у тайнім домі розпусти (Стеф.)]; 2) (недисциплинированность) редк. распущенность [Підпара повертався сердитий. — Чорт його знає, що сталось з народом, — жалівся жінці. — Перше, що скажеш, всяк тебе слуха, а тепер хоч мовчи... така розпуста! (Коцюб.)]. розпустити см. розпускати. розпуститися см. розпускатися. розпустуватися, -туюся, -туєшся расшалиться, разбаловаться, избаловаться; разг. развозиться; (дурачась) раздурачиться, раздуриться [— Пане директоре!— виступив один із їхнього гурту наперед, — що ваші студенти розпустувалися дуже — це правда, тілзлга того, щоб вони були розбійники— ми не кажемо (Вас.)]. розпутати см. розпутувати. розпутатися см. розпутуватися. розпутний распутный; (безнравственный — ещё) порочный, развратный, развращённый; (неприличный) разг." непотребный [Бачив [Левко] багато кривди та лиха, знає дуже добре, що в монастирі не спасаються, а ведуть розпутне життя (Коцюб.)]; р о- б й т и ^ним кого развращать кого; см. ещё розпусний 2. розпутник распутник; развратник [В безодню хилиться золота височінь трону, біля якого крутиться калейдоскоп бездарності: казнокради і кар'єристи, загадкові апостоли містицизму з чужих країн і свої розпутники (Ст.)]. Ср. розпутний и см. ещё розпусник. розпутниця распутница; развратница. Ср. розпутний и см, ещё розпусниця. розпутничати, -чаю, -чаєш и розпутствувати, -ствую, -ствуєш распутничать; уст. распутствовать; развратничать [X р а п к о: ..Куди? чого[виїздять трійки]? Куди-небудь каші варити? п'янствувати? розпутничати? (Мирн.)]. розпутність, -ності распутность; порочность, развратность, развращённость; непотрєб- ность. Ср. розпутний. розпутно нар. распутно; порочно, развратно, развращённо; жити ~но распутничать; уст. распутствовать; развратничать. Ср. розпутний. розпутствувати см. розпутничати. розпуття 1) распутье [На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає (Шевч.); І плуг лющ- ськип нову проріже путь Там, де батьки зітхали на розпутті (Рил.)]] 2) обл. распутица, распутье [Ти знаєш весняне розпуття волинської річки — поліську болотяну повідь (Дмитр.)', Де ходили, де ви забарились, Що в розпуття їдете саньми? (Шер.)]. розпутувати, -тую, -туеш, розпутати, -таю, -таєш 1) редк. распутывать, распутать [І серед бризків і рику хвиль почав [грек] розпутувати ланцюг (Коцюб.); О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку, що темною хмарою виринала перед ним (Фр.)]; см. ещё розплутувати; 2) (освобождать от пут) снимать путы, снять путы, распутывать, распутать [Розпутавши коні й загнуздавши їх, ..він повідомив, що можна вирушати (перекл. з Казакевича)]. розпутуватися, -туюся, -туєшся, розпутатися, -таюся, -тавшся редк. распутываться, распутаться. розпухання распухание; вспухание. Ср. розпухати. розпухати, -хаю, -хаєш, розпухнути, -ну, -неш распухать, распухнуть; (начинать пухнуть) вспухать, вспухнуть [Від дум і гадання розпухала [у Надії] голова (Бат); Навкопо затріщали зенітки, над самою головою тісним строєм пройшло кілька бомбардувальників і недалеко від них почали розпухати рожеві берети розривів (Ст.); Солоху напала віспа, та така, як дубова кора; все її тіло розпухло, почорніло (Мирн.)]. розпухлий распухший, распухнувший; разг. распухлый; вспухший; разг. вспухлый [Розпухле, почорніле від синяків лице старого Мартинчука вжахнуло Бронка (Вільде); Особиста справа Голубенка не була розпухлою, в ній не було нічого зайвого (Руденко); Колеса., сідали в розпухлу землю, яка тільки пришерхла на поверхні (Волош.)]. Ср. розпухати. розпухнути см. розпухати. розпучливий, розлучний обл. отчаянный, полный отчаяния; (выражающий полное отсутствие надежды — обычно) безнадёжный [Вона ледве глянула на нього, опісля закрила розпучливим рухом лице й застогнала (Коб.); Капітан підняв на них очі з виразом розпучливого благання (Фр.); Потроху берег милий Зникав і зник, І рвався з уст безсилий, Розпучний крик (Граб.)]. розпучливо нар. отчаянно; безнадёжно [Він розпучливо, закусивши зуби, боронився, відбивався руками й ногами (Фр.); Вона розпучливо махала широкими білими рукавами, як птах крилами (Коцюб.)]. Ср. розпучливий. розпучний см. розпучливий. розпушений1 разрыхлённый [Перед очима лежала чиста, розпушена плантація, на якій зеленіли рівні, як добірні разки намиста, буряки (Минко); І лопати б'ють об камінь, Поле груди розкрива. І розпушена руками, Нива шепче, як жива (Шп.)]. Ср. розпушувати. розпушений2 распушённый [Нараз, все ще сколюючи своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Грим.)]. Ср. розігушйтп. розпушення разрыхление [Жінки поспішали після дощу закрити вологу розпушенням. Для виснаженої і спраглої землі стала дорогою кожна краплина (Волош.)]. розпушити см. розпушувати. розпушити, -пушу, -пушиш распушить [Він з особливою старанністю сплітав мотузки, потім розпушив самий кінець (Сміл.); Вона вийшла з води, зняла білу плавальну щапочку, потрусила головою, розпушила-світле волосся (Собко)]. розпушитися см. розпушуватися. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)