роз 192 роз наче хто й зна скільки літ вже на світі прожив і біг зна що на власні очі побачив (Мур.); Була ся наймичка людина розсудливая: все обміркує, усе виважить (Вовч.); Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Мирн.); Прийшла розсудлива зима І світ пістрявий побілила (Рил.)]. розсудливість, -вості рассудительность, благоразумие; здравомыслие; обстоятельность [Мені подобалась холодна розсудливість Миколи, яка частенько охолоджувала мою гарячковість (Десн.); Розсудливість юнака вплинула на дівчину (Шовк.); На розсудливість майора Савченка можна було сміливо покластись (Собко)]. Ср. розсудливий. розсудливо нар. рассудительно, благоразумно; здраво; обстоятельно [Говорив він розсудливо, добре розуміючись на військовій тактиці (Панч)\ Молоді дозволено літати попід хмарами, а зрілій людині треба дивитись на справу розсудливо (Вільде); Іван., посилався на Карла Маркса і розсудливо доводив, що батьком революції є робітничий клас в цілому (Смол.)]. Ср. розсудливий. розсудний обл. см. розсудливий. розсудно нар. обл. см. розсудливо. розсудок, -дку редк. рассудок [Але нога вже сама піднялась і не слуха розсудку (Фр.); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Ткач)]. розсуканий рассученный; раскрученный. Ср. розсукувати. розсукання спец. рассучка. розсукати см. розсукувати. розсукатися см. розсукуватися. розсукування рассучивание; спец. рассучка; раскручивание. Ср. розсукувати. розсукувати, -кую, -куєш, розсукати (розсу- чу, розсучиш и розсукаю, розсукаєш) рассучивать, рассучить; (развивать скрученное — ещё) раскручивать, раскрутить. розсукуватися, -кується, розсукатися (роз- сучиться и розсукається) рассучиваться, рассучиться; раскручиваться, раскрутиться. Ср. розсукувати. розсумуватися, -муюся, -муешся затосковать; фольк. раскручиниться. розсунений см. розсунутий. розсунення раздвижка. розсунути см. розсовувати. розсунутий, розсунений раздвинутый [Озирнувшись, вона часто стрічалася з горючими цікавими очима, що дивились на неї з-за розсунутих кущів (Коцюб.); У глибині світлиці широкий з розсуненими запонами вхід до чималої., кімнати (Л. Укр.)]. розсунутися см. розсовуватися. розсупонений рассупоненный [Гаркуша підійшов до кобили і., взявся міцніше затягувати розсупонений хомут (Гонч.)]. розсупонити см. розсупонювати. розсупонитися см. розсупонюватися. розсупонювати, -нюю, -нюєш, розсупонити, -ню, -ниш спец., перен. разг. рассупонивать, рассупонить [Магнат., розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Мирн.); Такий час настав: і важкий і надіями рясний. Гей, доведеться, пане, й тобі якогось дня потрусити калиткою і таки трохи розсупонити її (Ст.)]. розсупонюватися, -нююся, -нюєшся, розсупонитися, -нюся, -нишся спец., перен. разг. рассупониваться, рассупониться [Тітко Христе! Ваші снопи розсупонюються... Дуже легко в'яжете! (Гонч.); Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись.., поголитись, покупатись (Гонч.)]. розсьорбувати, -бую, -буєш, розсьорбати, -сьорбаю, -сьорбаєш разг. расхлёбывать, расхлебать [Ваш шановний дядько заварив цю кашу, хай він сам її й розсьорбує (Кач.)]. розтавання таяние, стаивание [Весна [повертала] із-за синього моря вітрами, розтаванням неорних полів, льодоходом на ріках (Гончаренко)]. розтавати, -таю, -таєш, розтанути и розтати, -тану, -танеш и редк. розтаяти, -таю, -таєш растаивать, растаять, таять, стаивать, стаять, истаивать, истаять [Тричі крига замерзала, Тричі розтавала; Тричі наймичку у Київ Катря проводжала (Шевч.)\ Як у хліві — в хаті: двері набрякли, по кутках аж позацвітало, вікна й не розтають... (Тесл.); Та сніг розтанув ще не всюди, лежить по балках і ярах (Тер.); Дмухнув вогкими губами березневий вітрець.. Сніг розтав (Донч.); Весною, коли розтаяли сніги.., чути було виразно якісь рухи в землі (Фр.); Силует гігантського теплохода м'яко розтавав у славнозвісному лондонському тумані (Смол.); Колона звернула направо і хутко почала відходити. За декілька хвилин вона розтанула в тумані (Панч); Хай розтанув димок з димарів, Та вогонь, що у сталь переливсь, Стане трактором, плугом колись, Стане лезом сокири твердим (Воронько); Тихші голос рибалки розтав у темряві (Янов.); І не зогляділась, де ті гроші подівались. Так і розтали, неначе сніг на теплому вітрі (Н.-Лев.)]. розталаббваний обл. размешенный [Борислав виглядав як одна бездонна баюра розмоклої глини, розталабованого болота (Фр.)]. розталий растаявший, талый [Під ногами м'яко вгиналась земля, набрякла від розталого снігу (Шовк.); Отак і стояв [Юсуп], аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать (Ле); Розталі води наливали [в районі Каховки] широку чашу Дніпра (Дмитр.)]. розталь, -лі, редк. розтань, -ні 1) оттепель; разг. ростепель; обл. таль [Повернуло остаточно на розталь, рушила на річках крига (перекл. з Фурманова); Весняна розтань заболотила шляхи (Кач.)]; 2) талый снег; талая вода [Стоять [лелеки] черідкою, повгрузали в розталь, — замерзнуть. Весна забарилаея, а вони хіба знали? (Янов.)]. розтанути см. розтавати, розтанцюватися, -цююся, -цюєшся разг. расплясаться, растанцеваться [— Тісно мені, душно мені тутечки; здається, летіла б під небо, — думала Олеся, розтанцювавшись
|