Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 197 роз промотанный. Ср. розточувати2 1—2, 4. розточений3 источенный, изгрызенный [Ріпники і про те розказували, як хорі їх товариші умирали.., розточені червами (Фр.)]. Ср. розточувати3. розточення 1) расточка; 2) увеличение; удлинение; расширение; расставка. Ср. розточувати1 1—2. розточити1 см. розточувати1. розточити2 см. розточувати2. розточити3 см. розточувати3. розточитися1 см. розточуватися1. розточитися2 см. розточуватися2. розточка спец. расточка. розточувальний спец. расточный [Багато пропозицій спрямовано на поліпшення умов праці. Так., виготовлено пристрій для нарізування різьби на розточувальному верстаті (Рад. Укр., 1956, X)]. розточування 1) растачивание; (спец. —обычно) расточка; 2) увеличение; удлинение; расширение; расставка. Ср. розточувати1 1—2. розточувати1, -чую, -чуєш, розточити, -точу, -точиш 1) (обрабатывать точением) спец. растачивать, расточить; 2) (делать большим по величине) увеличивать, увеличить; (в длину — еще) удлинять, удлинить; (в ширину — ещё) расширять, расширить, портн. расставлять, расставить [В'язні весь час товпились посеред кімнати, навмисне закриваючи грубку від дверей, .. голосно між собою розмовляли. В цей час Іван або Сашкоj обережно розточували щілину в грубці (Збан.); Рукава вузькі, треба розточити (Харьк. — Сл. Гр.)]; ~чйти спинку піджака расставить спинку пиджака. розточувати2, -чую, -чуєш, розточити, -точу, -точиш 1) (испускать что-либо струями, каплями) источать, источить; (только несо- верш. — ещё) точить; (из большего сосуда в меньший) разливать, разлить; 2) (принуждать расходиться и т. п.) уст. разгонять, разогнать, рассеивать, рассеять [Я тут ігуменя... Всіх прожену, розточу погане кодло, розвію по світу (Коцюб.)', І з о- г є н: ..Наш ворог тямить; чим держиться церква, — і вже не важить на овець, лиш цілить у пастирів, щоб розточить отару (Л. Укр..)]; 3) (только несоверш.: делать что- нибудь, не соблюдая меры; быть излишне щедрым) редк. расточать; 4) (перен.: безрассудно тратить) книжн. . расточать, расточить; разг. проматывать, промотать; ~чй- ти добро расточить состояние (имущество), промотать состояние (имущество) [Розігнав дітей по світу, А добро осталось, Немає з килі поділити. Довелось самому Розкидати, розточити (Шевч.)]. розточувати3, -чую, -чуєш, розточити, -точу, -точиш (проедать, издырявливать) обл. истачивать, источить, изгрызать, изгрызть [Як тепер його [струп] не витнуть і не згоять — м'ясо й кість він розточить (Фр.)]. розточуватися1, -чується, розточитися, -точиться 1) растачиваться, расточиться; 2) страд, з. (несоверш.) растачиваться; увеличиваться; удлиняться; расширяться; расставляться; ср. розточувати1 1—2. розточуватися2, -чуюся, -чуєшся, розточитися, -точуся, -точишся редк. 1) растекаться, растечься, расплываться, расплыться; (становиться менее сосредоточенным) рассеиваться, рассеяться [Сонце зайшло, яблуні поснули — і ярий сік, що розточувався по древесині удень, спинив без сонця свій напружений біг (Смол.); Се єдине місце в Ялті, де можна., бачити, як хвиля вільно розточується по березі, не розбиваючись об підмурівок набережної (Л. Укр.); Увага бо моя справді не спала, тільки розточувалась мимохіть по саду, по горах (Л. Укр.)]; 2) (в чому и чим) (перен. — о похвалах, комплиментах и т. п.) рассыпаться, рассыпаться (в чём); (несоверш. — ещё) расточать (что); (говорить длинно, пространно — обычно) распространяться, распространиться (о чём) [Поет розточився в порівняннях (Л. Укр.); Розточилась [Тереза] у довгій нотації про Юзину «невихованість» (Л. Укр.)]. розтравити елі. розтравляти. розтравитися см. розтравлятися. розтравлення тип. и пр. растравление. розтравлювання см. розтравляння. розтравлювати см. розтравляти. розтравлюватися см. розтравлятися. розтравлювач текст, растравщик. розтравлювачка текст, растравщица. розтравляння, розтравлювання тип. и пр. растравление, растравливание. розтравляти, -ляю, -ляєш и розтравлювати, -люю, -люєш, розтравити, -равлю, -равиш тип. и пр. растравлять, растравливать, растравить. розтравлятися, -ляюся, -ляєшся и розтравлюватися, -лююся, -люєшся, розтравитися, -равлюся, -равишея тип. и пр. растравляться, растравливаться, растравиться. розтрата растрата [Він [Ленін] вживав най- рішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів (Віогр. Леніна); І ви думаєте,вам простять розтрату півмільйона карбованців? (Собко)]. розтратити см. розтрачувати. розтратливий редк. расточительный [Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш (Н.-Лев.)]. розтратливість, -вості редк. расточительность [Він ніколи не давав до рук Антонові усіх грошей, знаючи про його розтратливість (Н.-Лев.)]. розтратник растратчик [Він [Маяковський] вже заповнив всю площу естради, 3 ходэд в позицію ставши тверду. Що там? Розтратники і казнокради Притьмом притихли в першім ряду (Пере.)]. розтратниця растратчица. розтрачання растрачивание; (безрассудная трата) расточение; редк. расхищение [Хоч капіталістичний спосіб виробництва примушує до економії в кожному окремому підприємстві, проте його анархічна система конкуренції викликає безмірне розтрачання суспільних засобів виробництва і робочих сил.. (Маркс); Капіталізм створює велике виробництво, конкуренцію, які супрово- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)