Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 204 роз тельный — обычно) осмысленный [Хтів Бертольд розумним словом Люте військо вгамувати (Л. Укр.); Поезія Рильського., розумна, мисль поета присутня в кожному рядку, в кожній картині і явищі (Мал.)]', 3) (род. розумного) сущ. умный; разг. умник, умница [Є таке прислів'я: ..Розумному і натяку досить (Багм.); Розумний б'є на те, що справді в нього є, А дурень думкою, як кажуть, багатіє (Гл.)]. розумник разг. умник, умница; (о детях, реже о взрослых разг. — ещё) разумник [Розумником його . зробили громадяни (Гл.); Товариші знали, що він злий і дошкульний і хоче, щоб його вважали в класі за першого розумника (Eon.)]. розумниця (ж. р., реже м. р.) разг. умница (о женщине и мужчине); разумница (о женщине) [Комбат Петров, донський козак і весельчак, і -його комісар шістнадцятилітня розумниця Маруся Базарова загинули в самій гущавині бою (Доеж.); У вдовиці був син, дитина єдина, і звали того сина Іван.. Смільчака такого, такого кра- сеня, такого розумниці, як цей хлопчик удався, пошукати по цілім широкім і великім світі (Вовч.); Дров би внесла оберемок. Розумниця стала, і ніхто їй не потрібний, усе на книжку проміняє (Донч.)]. розумність, -ності 1) разумность; башковитость; дельность [Чи схоче ж вона поділяти з ним таке життя? Чи зрозуміє потребу і розумність такого життя? (Фр.)]; 2) разумность; осмысленность. Ср. розумний 1—2. розумніти, -нїю, -нїбш и розумнішати, -шаю, -шаеш умнеть; (становиться более степенным, благоразумным — ещё) остепеняться [А любії діточки Стануть розумніти (Гл.); Учитися! Вдихати шум віків! Рости і розумнішати! Дивитись Дедалі все яснішими очима На землю нашу (Рил.); Розумнішає сестричка — Наша біла рукавичка. Не кричить, сміється любо, А мене скубе за чуба (Ст.)]. розумно нар. 1) умно, разумно; толково; дельно [Великі сиві очі [Хариті] з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (Коцюб.); Не дуже було вихопиться [Галочка] з словом; коли ж що скаже, то усе до діла, усе розумно та з порядком (Квітка)]; 2) разумно; умно; осмысленно; (правильно) здраво [Сонцем., треба користуватися вміло, розумно, обережно (Наука і життя, 1956, 7); Лісорозсадник виявився великим і дуже розумно спланованим господарством (Чаб.);— Силу треба розумно використовувати, —доводив Васильків батько (Донч.)]. Ср. розумний 1—2. розумовий умственный; (относящийся к рассудку) рассудочный; (связанный со способностью мыслить) мыслительный [В нашій країні все більше і більше стирається і грань між розумовою і фізичною працею (Літ. газ., 1949, VI); Він заплющує очі, щоб заглибитись в аналіз.., але завіса втоми спадає на його розумову машину, і володар її солодко повертається на бік (Досв.)]; ~ва діяльність умственная деятельность, рассудочная деятельность; г^вті апарат мыслительный аппарат; ~вий розвиток умственное развитие [Ніхто з шляхти і духовенства не дбав про розумове життя цієї [народної] темної маси, ніхто навіть не визнавав за нею права на* розумовий розвиток (Фр.)]. розумово нар. умственно [Вона була дівчина на свій вік розумово незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (Коб.)]\ ~во відсталий умственно отсталый. розумок, -мка уменьш. разг., прен. умйшко [Бідний Якимів розумок надаремно силкувався знайти хоч будь-які зрозумілі мислі та образи в тих мертвих словах [псалмів] (Н.-Лев.)]. розумування рассуждение; разг. рассудок; неодобр. умствование [II р і с ц і л л а: Де ж край блуканню мандрівної думки? Де дно в розумуванні? (Л. Укр.); Робітничий клас за минулий [1917] рік займався не розумуваннями, а на ділі творив пролетарську диктатуру і здійснював її, наперекір збудораженим умам інтелігентів (Ленін)] ; без ~ия! без рассуждений! розумувати, -мую, -муєш рассуждать; равг. умничать, умствовать; обл. разумничать [—Читай, що наказують, ..а розумувати тобі рано ще, — порадив [батюшка] їй (Кач.); Там щось Давид розумує дуже, а з ним Тихін і Яким-гармоиіст (Головко)]; прошу не ^ти! прошу не рассуждать! розутюжити см. розутюжувати. розутюжитися см. розутюжуватися. розутюжувати, -жую, -жуєш, розутюжити, -жу, -жшп разутюживать, разутюжить. розутюжуватися, -жусться, розутюжитися, -житься разутюживаться, разутюжиться. розучений разученный. розучити см. розучувати. розучитися см. розучуватися. розучування разучивание [Програма [середньої школи] передбачає набуття дітьми знань з музичної грамоти, прищеплення учням елементарних навичок розучування пісень по нотах (Веч. Київ, 1958, IV)]. розучувати, -чую, -чуєш, розучити (розучу, розучиш) разучивать, разучить [Станіслав почав розучувати з хором жартівливу польську пісеньку (Жур.); Зал завмер від здивування: вистава йшла англійською мовою. Суворовці останнього класу зробили самі переклад і самі розучили ролі (Багм.)]. розучуватися, -чуюся, -чуєшся, розучитися (розучуся, розучишся) разучиваться, разучиться [І з о л ь д а: Тепер навмисне грать я розучусь! (Тич.); Грета: Ви розучилися бути ввічливим, Шредер (Соб- ко)]. розфантазуватися, -зуюся, -зуєшся разг. расфантазироваться [Терлецький розфантазувався й почав пригадувати давні вірші й складати свої, але дуже недоладні (Н.-Лев.)]. розфарбований раскрашенный [Дядя Льоня виніс і дав Галі гарненький будиночок, зроблений з дерева, але розфарбований |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)